Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
День 55й
Наслухався таких історій про “життя аватарів” у Немирові, що й постити страшно… А ще військовий патруль до нас підходив, та побачивши що ми адекватні, свої історії розповів…
Перед вечірнім шикуванням в казармі вишикували тих, хто не їде завтра на схід, і з двох десятків відібрали 6 дебелих солдат. Попросили привести форму до пуття, закотити рукави і начистити взуття – зранку поїдуть на аеродром зустрічати тіло загиблого воїна нашого батальйону і доправити його до місця поховання – в рідне село на Львівщині. Сказав комбат, що хороший був контрактник…
P.S. Фото – до першої частини посту…
День 56й.
Згадалося…
1. Вчора в місті #Яворів, побачивши солдат у формі, до нас підійшла жіночка з пропозицією купити форму і до форми: все нове, українського виробництва, готове до продажу на міському стадіоні в контейнерах. Цікаво: це дружина старшини чи вищого начальства?..
2. Передвчора, один з “наших”, який після служби, з якої – 6 місяців “на губі” (а точніше в дізбаті) збирався додому – привезти документи для оформлення дембелю. Оскільки грошей не мав (горілка дорожчає), то пропонував нашому старшині свою форму…
P.S. Як її не поважати, нашу “дорогу” форму?
Все тече, все міняється.
Зараз солдатам в Армії видають броніки навіть кращі, ніж ми рік тому змогли дістати. І каски видають кевларові…
P.S. Зміни є, зміни на краще!
Фото на згадку перед відправленням на схід…
За півсотнею воїнів приїхало 3 “військових таксі”, і повезли хлопців на станцію…
Трохи більше десятка старого складу, і стільки ж новобранців (які прибули зранку в батальйон), пішли на обід.
Подавали гречаний суп, рис з котлетою, чай, нарізане перчене сало. Тут ще не звикли до вегетаріанців: дивляться здивовано після слів “попрошу без котлети”
Після обіду вирішив змінити місце дислокації – “переїхав” з центру казарми під стінку – до “ветеранів” батальйону, які теж другий тиждень тут. Відразу перекинув ближче до себе свої подовжувачі (для зарядки мобільних). Якщо ще потримають, піду чайник купувати – свій залишив у наметі в Немирові…
Прийняв душ на першому поверсі казарми – там є один бойлер, тож треба вибирати час, коли вода нагріється, та щоб черговий не засік – матюкається на “другоповерхників”
P.S. Сезон “на валізах” триває…
день 57й.
Сьогодні розпочалася 6та хвиля мобілізації, яка прийде на заміну 3й. Наша, 5та хвиля, міняє 2гу.
Сьогодні – знову відправка солдат з нашого (та інших) батальйонів…
P.S. Ми думали – дєда “загребли”, а він виявився добровольцем, а в минулому – ще й “вільним стрілком” був…
день 58й.
Нас з кожним днем все менше залишається в частині – основний склад “Залізної бригади” перебуває на сході. Тож на шикуваннях ми сходимся все ближче до центру…
Нарешті комбат дав роботу на комп’ютері мені та юристу Віталію (після випадку на полігоні, коли їхнє містечко перекривало дорогу генералам через недопостачання форми, його мають забрати… у військову прокуратуру працювати!). Не рахуючи робіт з прибирання частини і території (до півгодини на всіх вистачає) – закисли б тут
P.S. Обробляючи Штатку батальйону, то знайшов себе таки згідно професії – командиром відділення управління командира батареї, взвод управління…
день 59й. Неділя!
Зробив учора всю задану роботу на комп’ютері, тож сьогодні працюю… над відпочинком
Додатково ще переглянув Штатку і вияснив, що з призваних Бережанським ОРВК в нашій 24й бригаді є 14 чоловік (зі мною включно), причому влітку п’ятеро демобілізуються… Мабуть таки є якесь правило “земляцтва” в Армії – не більше 2х земляків на батальйон, причому завше – у різних відділеннях…
P.S. Поки бережанці фестивалять, я нарешті відпочиваю. Хіба кілька орг. дзвінків
день 60й. Не рай.
Рай – це місце, де нема понеділків, начальників і будильників
В понеділок зранку прибув комбат (хоча обіцявся в неділю ввечері – але хто з військовий поміняє ще одну ніч удома на казарму?) і почалася “робота” – переїздимо з 2го на 1ший поверх. Нам без проблем – скрутили спальники з матрацами, взяли рюкзаки з речами – і внизу. А от штабне майно (оргтехніку, столи, шафи, сейфи) носили добру годинку…
Я мусів зробити кілька “ходок” – крім вищевказаного, переніс ще тумбочку (так швидше, ніж речі з неї перекладати), а також свою/нашу бібліотеку та подовжувачі для зарядки мобільних (чомусь ніхто інший не здогадується їх брати з собою) – тут в кожному приміщенні “аж” по 1-2 розетки!
P.S. Тепер піду і лампочки ще й сюди прикуплю – нема ні в новому штабі, ні в коридорах…
P.P.S. Зате у нашій казармі тепер є телевізор (з антеною, причепленої на черешні).
