#Мобілізація #АТО день 361й, пн.
Підвозив дорогою зі Штабу до Бази солдата:
– Ти куди?
– До майже жінки…
– А вдома що?
– Та я зі своєю 15 років прожив – вона на роботі, я на роботі, увечері зустрілись, потр…переспали, а кохання давно не було… Як і дітей спільних…
– А як сусіди ставляться до того, що в твоєї “нової” мужчина – солдат #ЗСУ?
– А вони й не знають – вона каже, що я далекобійник, – сказав солдат, передягаючись у цивільний одяг. Потім передзвонив до неї, переходячи на московську, та вийшов з машини…
P.S. Цікаво, так ми (як нація) #втрачаємо (теперішнє) чи #здобуваємо (майбутнє)?…
#Мобілізація #АТО день 362й, вт.
Сьогодні була черга нашого взводу готувати на кухні – хлопці, які були за поварів, відмовилися готувати (через постійні домашки інших солдат)… Наш “старшина” був за повара (казав, що черговим на кухню не піде ніколи – зубами за турнік краще триматиметься), а ми допомагали йому…
Проте сніданок таки спортили – кашу вимішали з тушонкою… Вислухавши мої “тиради”, на вечерю ми разом приготували вже все роздільно, навіть салат з редьки зробили (бо на обід “уха” з консервів була).
P.S. А ще надвечір #зарплата прийшла за березень. Оскільки я був у відпустці минулого місяця, то й отримав трохи менше…
P.P.S. АТОшних за березень ще не було…
#Мобілізація #АТО день 363й, ср.
Трохи за опівніч нас підняли по сигналу “Тривога”. Мали б “відмінно” за швидкий збір, якби не замешкався “відлюдник” (наш “зампотєх” перед відправкою в шпиталь вирішив пожити окремо) і ми встигли на “добре”.
Зранку знову підняли передчасно – начальство приїздило… Але це окрема тема…
Після сніданку я зі старшиною знайшли собі роботу – вирішили душові “кабіни” зробити (котел відвезли на ремонт). Але як “справжні Галичани”, робили окремо: старшина – одномісний (можна заливати воду з відра і приймати гарячий душ), а я – двомісний (вода у великий бак набирається трубами, вдень нагрівається під сонцем, і увечері можна приймати “літній” душ). Коли старшина вже сам прийняв душ, я ще “свої” доробляв (почав з водовідводу і підлоги, потім зробив стінки, а також доробив сходи і настил – щоб до “старшинського” баку можна було нормально добратись). Та з обіду почав падати дощ, тож завершення відклалося (тим паче, що треба дещо докупити в місті)…
А вночі вже наші сусіди мали учбову “тривогу”…
P.S. Цікаво, а в Галичині такі черепахи водяться? Бо тут їх багато…
#Мобілізація #АТО день 364й, чт.
Зранку повіз хлопців відправити/отримати передачі, прикупити смаколиків тощо. З офіцером об’їздили кілька магазинів для виконання замовлення командира…
Повернувшись, швидко перекусив і знову поїхав – якраз дозріло 2є “аватарів” для освідчення.
Дорогою назад прикупив душі та перехідники…
P.S. Я також отримав передачу – дякую родичам за смаколики і пресу, а сусідові Ihor Iakubovskyi – за “ліки”!
P.P.S. Надвечір “повеселіло” – може нарешті перестане дощити
Після шикування 2 взводи зайнялися тренуваннями на “васильках”, а я зайнявся… заправкою картриджа! (знову згодилися знання свого цивільного бізнесу). Без потрібних інструментів та умов процес трохи затягнувся… “А я думав, що треба просто засипати порошок і все! Тепер розумію, чому заправка так дорого коштує” – зауважили старшина і командир. Та для завершення потрібно було замінити поролоновий ущільнювач, тож поїхав у місто докупити – якраз командир вирушав по справах…
Дорогою заскочили в Штаб, а там якраз волонтери з Львівщини приїхали! Тож ми отримали в дарунки пасочки, яйця, ковбаси, закрутки, вареники, печиво… Були також подушки, та ми не брали – є у всіх…
P.S. Також відвезли дорогою презенти іншій мінометці й танкістам…
P.P.S. В моєму джипі забарахлила права передня піввісь (завтра розберемося), тож їздили іншою машиною…
В останню ніч мого річного перебування в Армії, мали нічну “тривогу” – командир вирішив потренувати нас в нічних умовах…
З 1го разу всі губилися, та за підказками командира зрозуміли, що і до чого. Тож за 2ю спробою спрацювали набагато швидше…
Заодно вивчив ще одну можливість на бусолі (віконечко, куди треба підсвічувати, щоб було видно шкали) та вияснили, що вночі міномети можна виставляти лише по черзі (бо кожному для наводки треба окремо підсвічувати в окуляр), а не одночасно, як удень…
Шкода, що в учебці нам навіть не розповідали про нічні можливості бусолі.
P.S. Це фото – іншої ночі. Бо сьогодні хмари закрили і місяць, і зорі. Тож орієнтуватись можна було лише на звук і ліхтарики…
Не пройшло і кілька годин, як під ранок нас знову підняли по “тривозі”… Цього разу взводи помінялися ролями: одні – в дозорі та охороні периметру, інші – з мінометами… Коли світло – таки швидше працюється!
Кимарнувши знову пару годин, після ранкового шикування пішов з нашим “Мєнтом” (колись опером був, капітана мав, а тут – навіть не сержант) джипа ремонтувати… Добре, коли є запчастини – за кілька годин (він на кухню відлучався – за повара сьогодні) поломка була полагоджена, підшипник кулака замінено!..
З обіду пішов завершувати душі. В баку зібралося багато іржі, тому повноцінний запуск переноситься… Тож увечері пішов користуватися душом “старшини”, попередньо нагрівши воду чайниками (поки інший водій поїхав на Базу за продуктами). Командир зауважив: “Продовжуєте обживатися – значить нас скоро переведуть звідси”.
P.S. Отримав учора АТОшні за березень (852 грн.) – трохи менше, бо у відпустку їздив.
P.P.S. “Мєнт” для мене – таке ж звичне слово, як “комп’ютерщик” чи “журналюга”…
Через нічну і ранкову “тривоги” трохи не виспався, тож дрімав у машині в подорожах.
Зранку возив дембелів на Штаб. Там їх перевірили ВСПшники, але потім сказали чекати аж до обіду, щоб поїхати до ешелону (який, до речі, вирушив аж пізно увечері)…
Повернувшись і поснідавши, напустив воду в душовий бак – раптом вдень буде сонячно (бо зранку хмарно було), та відпочив перед наст.поїздкою…
З обіду поїхали в інший Штаб – відвезли одного контрактника (якого недавно передали з іншого бату), і забрали іншого (щойно закінчив навчання) – спеціально навченого зампотєха!
На вечірньому шикуванні виявилось, що хтось відламав антену від рації. Провівши “розслідування”, командир зобов’язав винуватця поремонтувати її до ранку. Позичивши в мене набір малих викруток, солдат справився швидше.
P.S. Коли мали бути навчання з америкосами, то з усіх батальйонів зібрали в один усіх контрактників. Після навчань почали їх повертати назад. Почувши про це, америкоси наробили шуму: “Ми ж спеціально навчили злагоджені розрахунки, а ви тепер їх розформовуєте?!” Починають повертати навчених контрачів назад, у той батальйон…
P.P.S. Знову запускаю вуса і бороду
Не встигло сонце зійти (а тут воно встає понад годину швидше, ніж удома), як ми піднялись по сигналу “тривога”, одягли амуніцію, прихопили зброю (сухпайок ще звечора мені в джипа закинули), розмістились по машинах (БК – боєкомплекти – завжди в “шишариках”) і поїхали на полігон. Цього разу наказ був не на самий дальній їхати, тому прибули завчасно. Тож змушені були перепочити – до початку тренувань залишалася година часу (є певні години ВІД і ДО, коли можна стріляти). Поки хлопці перепочивали, повіз офіцерів трохи вбік – командир згадував, як ще в 2014му вони тут “рани зализували”, коли їх обстріляли під Луганськом…
Спершу пішов дощ. А за ним приїхала піхота – теж позайматися. Тож ми змушені були трохи “потіснитися” і свої заняття почали трохи пізніше. А потім ще важча техніка приїхала – тож хлопці звикали до майже реальних бойових звуків (з тією різницею, що до нас нічого не “прилітало”), та в “бойових” умовах – під дощем, в болоті…
Я думав погрітися в машині, але #пороблено було усім. Спершу пробив колесо. Зняв його, щоб поміняти на запаску – машина зісковзнула з домкрата. З допомогою медика і офіцера (та ще одного домкрата) таки вдалося підняти машину і поміняти колесо – розсипав ключі з набору… Даної операції вистачило, щоб усі ми промокли до трусів і нарешті сіли в машину сохнути…
Джипи і Шишарики виїхали самі з полігону, а от бусіка Швидкої довелося тягти одному Газону до самого асвальту…
Повернувшись на Базу і поївши гарячого, повіз хлопців назад на іншу Базу…
Повернувся, коли вже стемніло, тож повалився досипати попередню ніч.
P.S. Туди і назад в одного Шишарика радіатор закипав, тож часто зупинялися. Там один “Васильок” заклинило, тож стріляли з другого по черзі – а що в техніки хотіти, коли вона давніша від більшості солдат?..
P.P.S. Та що техніка – медики надали допомогу двом аватарам, яких кинуло (бо не пили кілька днів перед стрільбою)… Я писав, що #пороблено?
