Україні конче потрібен новий чіткий політичний курс

Зміни в Польщі, зміни в ЄС, трампозміни в США – нмд, це все означає, що нам треба ставати чіткішими в своїй позиції, щоб пройти турбулентність. Через нашу ніяковість ми ледь не сконали в 2014 році, і зараз ми все ще дуже ніякі – півкраїни не знають, чому війни, за що війна, проти кого війна. Це неймовірно і дуже небезпечно. Звісно ми не станемо мегасильними, але порвуть найслабших, і нам досить того, щоб ми ними не були – нехай рвуть когось іншого, хто доступніший.

Напрямок руху ж дуже очевидний:

• чітко артикульована позиція “Росія – страшний і підступний ворог” ака “русофобія” (з конкретного очевидного, що втім не зроблене – повна заборона аудіовізуальних творів російського походження, заборона журналістам російських ЗМІ працювати в Україні “by default”, зобов’язання законом обов*язково зазначати після слів “Росія” або “російський” що це країна-агресор і спонсор тероризму, візовий режим, мінімізація поїздок туди і звідти через посилений контроль за візітерами, закриття консульств в регіонах з інформаційними компаніями “нема місця російським прапорам в українських містах”, активніша десоветизація);
• лібералізація всіх царин життя – мінімум державного регулювання, мінімум державного контролю, максимум віддати на ініціативу приватного сектору. Держава вкрай неефективна у виконанні будь-чого, грошей на її необов’язкові функції нема і вони не повинні туди спрямовуватися, за таких умов нема альтернативи ставці на приватний сектор навіть попри ризики, пов’язані з послабленим контролем та регулюванням;
• максимальне направлення вивільнених ресурсів на безпеку та інфраструктуру, потрібну бізнесам, насамперед дороги;
• зелене світло тим галузям, які здатні тягнути країну вперед і є на світовому рівні;
• культ підприємця як найкориснішої людини в суспільстві – нарівні з солдатом, а не шахтаря, вчителя тощо.

Chacha Shushuridze