12 липня близько 18-ї години вечора Хресний хід УПЦ Московського патріархату, який з 3 липня рухається зі Свято-Успенської Святогірської Лаври (Донецька область), до Києва, перетнув адміністративний кордон Харківської та Полтавської областей.
І вперше від його початку (розпочався 3 липня) його зустріли не лише вірні Московського патріархату, а й українські патріоти, котрі добре усвідомлюють, що саме російська церква благословляє на братовбивчу війну і донецьких сепаратистів, і російських кадрових військових.
Активісти полтавських і чутівських громадських організацій, які вийшли продемонструвати своє ставлення до представників патріарха Московського Кирила (Гундяєва), тримали в руках українські національні прапори та плакати. Вони вважають, що назва хресного ходу – хід миру, любові та молитви за України – окозамилювання. Насправді ж у московських церквах моляться за перемогу Путіна й поразку України…
Більшість віруючих, які на кордоні Полтавської області вишикувалися зустрічати хресний хід з Харківщини, виявилися харків’янами і цього не приховували. Серед місцевих адептів російської церкви журналісти виявили, зокрема, директора Новокочубеївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Юрія Петренка, відносно молоду людину, котра агресивно реагувала на слова активістів про те, що не може виховувати українських патріотів педагог, який молиться в церкві країни-агресора.
Увесь шлях – від кордону з Харківською областю до центру Чутового, де біля церкви відбувся молебен, релігійну ходу по інший бік дороги супроводжувала наша інформаційно-протестна акція.
Ходу також супроводжує поліція, а охороняють молодики в спортивному одязі а-ля тітушки.
Від спілкування «ходоки» відмовляються. Хода більше автобусна, ніж пішохідна. До крупних населених пунктів “прочан” підвозять автобусами. Потім вони трохи йдуть пішки, а далі знову сідають в автобуси. Основна маса – фанатично віруючі жінки середнього й старшого віку, яких завжди є по кілька в кожному приході. Дуже точно сказав миргородський фермер Віктор Галич: «І головне – Бога там немає. І любові й добра там немає».
Людмила Кучеренко