Півроку, навіть рік – про новостворену патрульну поліцію я не чув нічого поганого. Але останнього часу її діяльність та бездіяльність обговорюється в суспільстві все частіше. До сьогоднішнього дня я не міг про це судити, бо не стикався з цією службою. А сьогодні зіткнувся.
Я депутат одного з багаточисельних селищ Донеччини. Мої односельці, мої виборці вже третій рік намагаються навести лад у русі по своїй вулиці. Вуличка маленька, вузенька, але через жахливий стан сусідньої центральної проїзної вулиці весь рух автівок всіх марок і вантажності пішов по ній. Виникла загроза для життя мешканців, бо вулицею пішли вантажівки, легковики майже потоком і на великій швидкості. При відсутності тротуарів і місць, де можна сховатися й пропустити транспорт, який щоб роз’їхатися, ледве не заїздить у двори, це становило велику проблему пересування вулицею. А по вулиці пересуваються діти, школярі, старі люди.
Поліція спочатку дала роз’яснення, що доцільно встановити знак «проїзд заборонено». Люди скинулися, самотужки купили знак у поліції (як ім порадили самі ж поліціанти), встановили їх. Але потім та ж поліція той знак заборонила і постановила його демонтувати.
Ось цю проблему ми, з делегованим від громади активістом, й прийшли вирішувати до Управління патрульної поліції Краматорська і Слов’янська.
Ми записалися на прийом до начальника Управління. Скажу одразу, що зробити це було не легко. Ні телефонів, ні адрес, іншої інформації ми не могли отримати на місці. Прийшлося звертатися на їхню «гарячу лінію» в Києві. В телефонному режимі було викладене свої питання речниці Управління, і нам назначили час зустрічі.
Мій активіст (70-ти літній пенсіонер) з усіма документальними підтвердженнями і навіть фото виклав начальнику Управління суть проблеми. Всі присутні на прийомі доказували нам, що тут нічого не вдієш, і рух по вулиці зменшити не можна.
Цікаво було те, що всі поліціанти акцентували на неправомірності встановлення дорожнього знаку, а от безпеці руху, безпеці мешканців ніхто уваги не приділяв.
Тоді я вирішив звернутися до начальника Управління з проханням надати пораду, що нам робити? Я сказав, що поліція призвана захищати громадян, а тут загроза їх життю. Що робити? Як то кажуть: «Ми найняли Вас на роботу за наші гроші для свого захисту, і вимагаємо втрутитися в ситуацію. Бо коли станеться лихо, то буде вже пізно!»…
І тут таке почалося! Ви б бачили реакцію начальника на це моє зауваження! Він кричав, що не ми його найняли на роботу, а він пішов сюди добровільно. Його найняла держава, і отримує гроші він не від нас, а з бюджету країни. На мої репліки, що бюджет це ж і є народні, тобто, наші гроші, – він ще більше обурювався. «А ви, пенсіонери, вів далі цей начальник, взагалі отримуєте пенсію за рахунок моїх податків з зарплати!». І це ми чули від бюджетника. І це ми чули від начальника Управління патрульної поліції… І ще багато чого, на наш розсуд, не розумного. Я порадив йому заглянути в нашу Конституцію, де є відповіді на всі ці питання.
Далі до чогось він кричав, що є бойовим офіцером і був ранений в АТО. Ми поважаємо наших вояків, які захищають нас від проросійських терористів. Ми сумуємо за нашими загиблими героями. За час війни загинуло і постраждало багато близьких мені людей. Я особисто часто буваю в військових частинах і чим можу допомагаю хлопцям. Ми поважаємо і те, що цей начальник Управління воював і був ранений.
В нашій громаді живуть два хлопці, які в 14-му з перших днів війни пішли добровольцями у батальйони захищати Україну, пройшли Іловайськ і Дебальцеве. Але від них про це ніколи не почуєш. Поруч з нами живе Народний Герой України, який весною 14-го у розпал денеерівського шабашу вийшов на центральну площу міста з українським прапором і ледве не поплатився за це життям. І він не любить по це згадувати, не любить навіть якщо про це хтось розповідає. Мабуть так і ведуть себе справжні герої…
Ми пішли з тої зустрічі засмучені. Не того, що не добилися свого, бо тут може й ми не зовсім праві. Ми були неприємно вражені поведінкою начальника, його рівнем культури, його розуміння свого призначення і тим, як він править свою посаду. В його очах ми побачили ненависть і неповагу. Це ж якщо такий рівень у начальника, то які ж тоді пересічні патрульні? Одна надія – може він ще молодий і пішов не туди, але виправиться?
А віра в те, що наша поліція з такими принципами й уподобаннями хоч колись буде нас захищати, тане на очах…
А ТАКІ СВОЇ ВРАЖЕННЯ ВІД ТОГО ПРИЙОМУ ПРИСЛАВ МЕНІ НАШ АКТИВІСТ:
Общение с нач.Управления патрульной полиции Малышем А.О.
15.02.2018г. я и депутат Ал-Дружковского поселкового совета Шаповалов Евгений Алексеевич, были на приеме у начальника Управления патрульной полиции по Краматорску и Славянску Малыша Александра Олеговича. Цель визита- коллективная жалоба на неправомерные(на наш взгляд) действия одного из сотрудников патрульной полиции и выработка мер по обеспечению безопасности жителей и пешеходов на ул.Левобережной.
У нас уже имеется опыт общения с сотрудниками Краматорского отдела национальной полиции, Отдела безопасности дорожного движения (в 2016-2017гг), Листопадом В.А. Скрыпником Я.В. Овчаренко С.В., о которых сложилось хорошее впечатление. К ним можно было обращаться по любым вопросам, всегда выслушают, проконсультируют, помогут в решении вопросов. А если и откажут в чем , то аргументировано. Общение всегда проходило в атмосфере доверия и взаимоуважения. На них невозможно было обижаться. Они давали номера своих мобильных телефонов, к ним можно было обращаться практически в любое время.
На приеме у Малыша А.О. присутствовали еще два сотрудника, они не представились (один, надо полагать, нач.ОБДД) . Когда мы излагали суть жалобы, нас начали перебивать, постепенно разговор перешел на повышенные тона, а затем Малыш А.О. перешел на крик.
Представьте себе картину, 25-летний полицейский кричит на двух пенсионеров (70-ти и 65-ти лет). И это начальник Управления. Что же можно ожидать от его подчиненных?
Ко второму вопросу, более важному, касающемуся выработки мер по обеспечению безопасности пешеходов, так и не перешли. Фактически нас выгнали.
Жалобу мы конечно зарегистрировали. Но даже если наши просьбы будут удовлетворены, «осадок останется».
Неужели вся новая патрульная полиция такая?
Євген Шаповалов, ІЦ “Майдан Моніторинг”
Ну, то й емігруй…