Коли бояться реваншу – можливо, бояться його не зовсім звідти, звідки він вийде (і вже виходить)
Принаймні станом на зараз виглядає так, що реваншистів веде не Зеленський, а вони вилазять самі – користуючись вакуумом влади, зумовленим як зміною старого Президента на нового, так і очевидною слабкістю останнього.
Старі судді та прокурори – ті, хто мали набагато більше влади до 2014 року – намагатимуться відіграти собі назад свою владу, свій вплив. Можливо, зараз вони виконують замовлення Коломойського, але вони й себе не забудуть. Порошенко, у той чи інший спосіб, тримав їх обмеженими і позбавляв впливу (суддів вичищали тисячами!). Тепер Порошенка вже фактично нема – досить було подати у відставку голові Вищої ради правосуддя, і судді як з ланцюга зірвалися. А Зеленського ще нема, і не видно, чи він матиме бажання, вміння і можливість стримувати спраглих реваншу суддів та прокурорів, навіть коли заступить на посаду та сформує свою команду.
Судді та прокурори можуть дуже багато – вони можуть скасувати майже будь-що, можуть затероризувати кримінальними справами будь-кого. Будь-яку реформу можна торпедувати через переслідування її двигунів та скасування судами важливих для цієї реформи ухвалених рішень. Зараз ми спостерігаємо саме це з Філатовим та Гонтаревою (а заодно і Ложкіним), яких переслідують за справами, які не мають ніякого стосунку до їхньої чиновницької діяльності.
Окремий побічний ефект цього всього – по-перше, люди демотивуються йти на державну службу, бо вони розуміють, що конфлікти, на які вони там приречені, напевно призведуть до кримінальних справ, інспірованих проти них, за якісь “дєла мінувших днєй”, навіть якщо й дєл не було. Звісно, велика частка нормальних людей обере не ризикувати і не йти на держслужбу – не стримуватиме це здебільшого авантюристів та тих, хто планує на держслужбі заробити стільки, що це виправдовує ризики.
Інший побічний ефект – політично-вмотивований вплив на чиновників та депутатів стає реальністю. За цих умов відверто шкідницькими стають заклики до скасування депутатської недоторканності. Ця недоторканність, попри народну нелюбов, реально має мінімальні негативні наслідки, депутати мають свій вплив не через недоторканність – але вона реально захищає депутатів від тиску прокурорів та судів, які в нових реаліях можуть стати навіть не знаряддям “влади”, а самоцінним засобом, який діє чи то у власних інтересах, чи то за будь-чиїм належно підкріпленим замовленням.
