Між першим і другим туром виборів президента України 2019 я описала Квантові стани кандидата Зеленського – різні образи, часом протилежні, які технологічно дозволили йому охопити дуже численні і різні верстви населення.
Пройшло рівно півроку і прийшов час порівняти мою теорію з практикою. І спробувати пояснити деякі засади квантової політики Зеленського. Який за цей час став президентом, отримав монобільшість в парламенті, сформував уряд і весь силовий блок. На момент написання статті можна говорити про формування всієї вертикалі виконавчої та законодавчої влади, яка повністю призначена президентом і йому підпорядковується. Тому далі я називатиму це «владою».
Офіційна версія 1. Успішний бізнесмен, який йде на вибори, щоби змінити систему, бо сил нема терпіти як країна гине. – Досі актуальна.
Офіційна версія 2. Лідер нового типу, який залучає громадян до державного управління. – Версія суттєво похитнулася через невиконання обіцянки ухвалити першим закон про народовладдя.
Офіційна версія 3. Те саме що 1 і 2 плюс лібертаріанець. – Ніяких слідів лібертаріанства в діяльності влади не помічено.
Персонаж Слуги народу простий вчитель Василь Голобородько. – Залишився в кіно, нічого спільного з президентом не має.
Борець з олігархами – Версія виявилася міфом, ніяких ознак боротьби з жодним олігархом в діяльності влади не спостерігається.
Борець з Міжнародним валютним фондом – Ніяких ознак боротьби з МВФ немає, люди, які повірили в цю версію, вже звинувачують владу в тому, що вона повністю керується МВФ. Однак, поки що нових домовленостей з МВФ не досягнуто.
Російськомовний патріот України – не очікувано для багатьох, Зеленський повністю перейшов на українську мову на роботі і тему російської мови він і його уряд станом на зараз повністю облишили.
Українофоб – як і патріот вище є сталим образом в певних групах населення.
Лідер реваншу регіоналів – попри великий шум в медіа, жоден регіонал поки не отримав посади в уряді. Кілька регіоналів отримали судові вироки на свою користь, але прямого зв’язку з владою в них не виявлено.
Маріонетка Коломойського і політичний проект Коломойського – обидві версії наразі не є повністю ані підтвердженими, ані спростованими. Очевидно, що відносини між ними є, і вони навіть стали предметом занепокоєння західних партнерів і особливо МВФ. Коломойський отримав вплив у владі, хоча і менший, ніж очікувалося спочатку. Коломойський явно має вплив на суди, які почав вигравати ще до другого туру президентських виборів, коли перемога Зеленського стала очевидною. Реальні відносини Коломойського з владою стали одним з головним питань розвитку політики та економіки.
Буратіно Жириновського – ті, хто вірив в цю версію, досі в ній переконані, тим більше, що сам Жириновський робить заяви на підкріплення цієї версії.
Проект ФСБ – аналогічно до попереднього. Ці підозри суттєво посилилися з розмороженням переговорів по врегулювання в ОРДЛО.
Надія російської опозиції – наразі і українська влада, і російська опозиція забули про існування один одного.
Надія російського шоубізу та медіа – аналогічно попередньому.
Проект Вашингтонського обкому – місце Вашингтонського обкому в версіях звично зайняв Сорос, якого проросійська та інша опозиція вже називають головним бенефіціаром діяльності уряду. Ніяких попередніх зв’язків Зеленського з американською владою наразі не виявлено, при тому що ця тема є дуже чуттєвою для розвитку процесу імпічменту в США.
Слабкий президент, якого легко скинути буде, якщо він піде кудись не туди – версія виявилася помилковою, бо наразі йдеться про повний контроль Зеленським всього, крім судів (ситуація з контрольованістю судів точно не зрозуміла). Постійно лунають передбачення про встановлення ним диктатури, навіть від його прихильників, таких як Семен Глузман.
Чи були помилкові версії просто передвиборчою технологію? Крім Голобородька, який, звісно, був технологією, гадаю, що всі решта не були. Ймовірно, всі ці квантові стани були породженням наявності дуже різних людей навколо Зеленського.
Вашингтонський обком (читай – демократи) відпав разом з Сергієм Лещенко. Російська опозиція відпала разом з Іллею Пономарьовим, який не знайшов місця в новій команді. Бувші регіонали в особі Портнова втрачають терпець і ніяк не дочекаються омріяних ними репресій проти Порошенка.
Лібертаріанці зайнялися вивченням того, як функціонує влада, і періодично виступають з репліками «Ой ми не знали, що все так запущено» (як, наприклад, Тимофій Милованов). Поодинокі борці з МВФ, як наприклад, депутат Олександр Дубінський, зараз практично не мають впливу. Борців з олігархами у владу не взяли.
Провідники народовладдя пообіцяли перевести референдуми в смартфон і спихнули ідею на міністерства цифрової трансформації, яке поки що виготовило тільки сайт з формою реєстрації.
Що ж залишилося зараз з квантових станів?
- Сам Зеленський.
- Коломойський і його вплив на Зеленського.
- Росія та її вплив на перших двох.
Всі інші стани є визначеними. Включно з впливом США, який зараз став предметом постійної уваги парламенту США.
Елементи квантової політики досі спостерігаються в суперечливих заявах представників влади, але влада, поки що реагує на такі заяви і виводить їх в стан визначеності.
Натомість визначеності стосовно впливу Коломойського та Росії досі нема. Чи може така невизначеність тривати довго? Ні. Бо фактор Коломойського робить непередбачуваною економіку, а фактор Росії може спровокувати масові заворушення з непередбачуваним результатом.
А питання про те, чи може Зеленський дозволити собі якусь визначеність стосовно впливів Коломойського і Росії, залишається для мене відкритим.
Наталія Зубар, Голова Правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»
Президент на растяжке между Беней и Россией. А страдать простым людям