Не можна примушувати вивчати мову! Будь-яке вивчення мови, не важливо — англійської, французької чи німецької, починається з бажання. І якщо бажання немає, справи не буде. У цьому переконана координатор громадської організації «Український розмовний клуб «Файно» з Краматорська Оксана Муравльова. Вітаючись з пані Оксаною, продавчині місцевих крамниць і супермаркетів тепло посміхаються і… охоче розмовляють українською! – повідомляє Голос України.
«Коли у 1985-му я вступала на українське відділення Донецького державного університету, то брат казав: «Куди ти йдеш? Українська — вмираюча мова». Всі ці роки ми з ним не сходимося у цьому питанні думками. Все життя пропрацювала викладачем української мови і жодного дня не пожалкувала про свій вибір!» — цей пост на своїй сторінці у Facebook координатор громадської організації «Український розмовний клуб «Файно» з Краматорська Оксана Муравльова написала 28 лютого 2019-го, одразу після того, як Верховна Рада України ухвалила Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Своє право пишатися рідною мовою на рідній землі Оксана та її родина вибороли шляхом чималих випробувань. Особливо багато їх випало на долю Муравльових у 2014 році, коли подружжя залишило загарбану російськими найманцями Ясинувату, де раніше мешкало…
ТРЕБА ЩОСЬ МІНЯТИ, НАСАМПЕРЕД – У ГОЛОВАХ
— 5 липня 2014 року з дитиною поїхали у відпустку, — розповідає Оксана. — Додому так і не повернулися. Чоловік також виїхав. Трохи були у Києві, та згодом повернулися до Краматорська — все ж ближче до рідного дому.
Три дні посумували, а потім чоловік зустрів свого шкільного друга Олександра Ворошкова, котрий разом із активістом Станіславом Черногором очолювали громадську організацію SOS-Kramatorsk. І ми півтора року були волонтерами. Винайняли квартиру. Отримувала переселенські, пенсію з інвалідності. Ось так і виживали, при тому допомагали тим, кому було ще важче, ніж нам.
Ідея створення Українського розмовного клубу зародилася у краматорського активіста Станіслава Черногора ще в 2013-му. Втім, після проведення ним буквально кількох занять на Донеччину прийшла війна… Але згодом, уже коли Муравльови працювали в Краматорську, міцнішало переконання: треба щось міняти не тільки у сфері гуманітарної допомоги, а й у головах людей.
У 2015-му Оксана разом із чоловіком пройшли Школу соціального посередника, яку започаткувала Українська миротворча школа (ІЦ «Майдан моніторинг», Харків). За півроку навчання дійшли думки, що у цій ситуації слід знаходити спільну мову з людьми різних поглядів, адже війна закінчиться й треба буде повертатися та якось спілкуватися з тими, хто там залишався, треба думати про відбудову саме української України.
Цього само року до Оксани звернулась Анастасія Розлуцька зі Всеукраїнської організації «Український світ» та запропонувала Муравльовій стати координатором проекту «Безплатні курси української мови» у Краматорську.
За своїм фахом Оксана Муравльова — викладач української мови та літератури. Працювала в Ясинуватському будівельному технікумі та в коледжі університету управління, маючи приблизно 25 років педагогічного стажу.
— Головною метою клубу «Файно» є сприяння розвитку жіночого потенціалу взагалі, розвитку інтелектуальних, творчих, громадянських, духовних та фізичних можливостей жінок та членів їхніх родин, об’єднання зусиль жіноцтва для захисту ним своїх гендерних, соціальних, економічних, духовних, культурних та інших прав і інтересів, — каже Муравльова.
У КЛУБІ “ФАЙНО” ЗАВЖДИ ФАЙНО!
У клубі «Файно» завжди цікаво, тут завжди придумують щось нове. Спочатку «Файно» був розмовним клубом із вишивкою. Працівники бібліотеки допомогли жінкам в організації безплатних курсів української мови, надали можливість три години щонеділі збиратися тут для проведення майстер-класів, лекцій, а ще — для організації змістовного дозвілля дітей, яких вони приводять із собою. У 2016-му активістки зареєстрували Український розмовний клуб «Файно» як громадську організацію зі статусом юридичної особи. До напрямів діяльності клубу поступово додавалися малювання, плетіння, виготовлення ляльок-мотанок. До Великодніх свят тут відбуваються майстер-класи з розпису яєць. Кілька років поспіль майстрині виходять на участь у різних ярмарках і фестивалях, демонструючи широкому загалу, що вміють і на що здатні. Проте найбільш важливим результатом діяльності клубу його координатор вважає єднання через спільну працю. «Ми постійно щось робимо, і наші руки не відпочивають. А тим часом ми ще й спілкуємося, обмінюємося новинами, думками тощо», — зазначає вона.
Клуб є насамперед об’єднанням жінок. У правлінні їх п’ятеро. Наталія Скачкова — мати двох бійців. Один із них, з позивним «Сем», перебував рік у полоні, а після обміну полонених та визволення повернувся знову на фронт.
Нині обидва воїни захищають Україну у лавах ЗСУ. Світлана Черногор, дружина Стаса, який започаткував клуб, також долучилася до участі у справах об’єднання. Українську мову викладають Оксана Муравльова і переселенка з Єнакієвого Вікторія Окопна. Вікторія також співпрацює із Спілкою української молоді: щонеділі вона організує проведення майстер-класів, змагань, влітку таборують із дітьми. Заступницею координатора клубу є Ольга Швецова, яка захоплюється ляльками-мотанками. Нещодавно вона проводила майстер-клас, а ще популяризує сахаджа-йогу: адже для багатьох переселенців, ветеранів АТО/ООС, які пережили затяжні стреси та депресію, самодіагностика й набуття навичок психологічного розвантаження є дуже важливими.
«Ми не завжди схожі один на одного, у кожного з нас свої погляди на різні речі. Але ми всі єдині Україною і патріотичною ідеєю», — каже про себе та своїх помічниць координатор клубу «Файно».
Учасників клубу дедалі більшає. Цього року на курси української мови записалися 120 відвідувачів. За підсумками минулого курсу видано 56 сертифікатів.
«Розмовний напрям у клубі є основним. Адже одна справа — просто знати мову, а інша — розмовляти й послуговуватися українською в побуті. Часто люди приходять і кажуть: «Я знаю мову». «А чому ж не розмовляєте?».
«Не можу». Російськомовне оточення впливає на те, що люди соромляться, людям незвично…
— А вам часто доводиться у Краматорську, Слов’янську та інших містах відчувати певну «відстороненість» російськомовного оточення, коли розмовляєте українською?
— Ви знаєте, мабуть, я щаслива людина, котра оточила себе людьми, які — мої однодумці. Можливо, це неправильно, і мені кажуть, що ти, мовляв, не хочеш виходити із зони комфорту. Але ми повинні самі створювати зони свого комфорту. Нещодавно, наприклад, запустили акцію «Подякуй за українську!» Виготовлені разом із дітьми невеличкі іграшки, сувеніри тощо я дарую в крамницях, інших публічних місцях людям, які розмовляють українською. Бувають і такі ситуації: коли в маркеті я підходжу до каси і продавчиня вітається зі мною, то її сусідка жартівливо питає: «Ну як, що ти сьогодні отримала у подарунок?»
“НАРОДЖЕНИХ У ВИШИВАНКАХ” ДЕДАЛІ БІЛЬШАЄ
У клубі проводять чимало яскравих творчих акцій. У бібліотеці є вишита мапа України, на кожну область якої нанесено свій орнамент. Приклад донеччан наслідували в Тернополі, де тепер створена така само карта.
Особливої ж відомості клуб «Файно» набув завдяки акції «Народжені у вишиванках», що триває вже три роки. Ідея її проведення належить Лесі Воронюк — авторці фільму «Спадок нації».
— Був 2017 рік, — згадує пані Оксана, — і Леся, презентувавши у нас напередодні Дня вишиванки свою стрічку, каже: «Ми вам надаємо до Дня вишиванки дві сорочечки — для хлопчика та для дівчинки, подаруйте їх цього дня породіллям у пологовому будинку». Я взагалі люблю подарунки робити, але уявила собі: як же прийду в пологовий будинок лише з двома сорочечками, коли дітей — двадцятеро або тридцятеро. І як бути з іншими? Як обрати, кому їх подарувати? Отже буквально за 2—3 місяці ми з дівчатами зшили 30 виробів і віднесли в пологовий будинок у Краматорську. Ви би бачили, які щасливі й навіть трохи схвильовані були породіллі, коли ми вручали їм наші подарунки! Ми розповіли жінкам про історичні та культурні корені нашого народу, про те, що символізує вишиванка. Наступного року ми вишили ще більше сорочечок. Потім нам уже допомогла обласна влада, закупивши 100 сорочечок. Їх ми подарували у різні міста — Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та прифронтовий Торецьк.
Цього року Оксана Муравльова прагне втілити особливо амбітний проект — пошити сорочечки на всю Донецьку область. Попередньо клуб «Файно» запитав у департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА відомості про кількість пологових будинків і середню кількість дітей, які в цих закладах перебувають. У вересні 2019-го дітей було 245, отже сорочечок знадобиться до 300. На сьогодні майстрині відшили вже 230 виробів для малюків, і щодня їх кількість зростає. Зважаючи, що невдовзі на Донеччині святкуватимуть і День Європи, до цього заходу долучаться також 100 вишивальниць із клубу «Файно», які проведуть майстер-клас до цієї дати. Допомагають спільній справі військовослужбовці, волонтери, небайдужі люди з різних міст і регіонів країни.
Цього року родини новонароджених отримають разом із сорочечками символічних ляльок-мотанок і фігурки янголят. Також бібліотека Краматорська розробила книжку «Колискові», примірники якої за сприяння місцевого депутата Валерія Власенка роздрукують для отримувачів подарунків. Отже, пакуночки продовжують наповнюватися звідусіль, щоразу нагадуючи донеччанам: ми живемо в Україні!
ЄДНАННЯ НЕБАЙДУЖИХ СЕРДЕЦЬ
По середах активістки «Файно» збираються у клубі «Небайдужі серця», де плетуть маскувальні сітки, виготовляють червоні маки до Травневих свят, інші вироби. Жінки дбайливо плетуть килимки для солдатів. Також до зустрічей у клубі долучаються активісти Союзу молоді України.
Активістка клубу Ірина Сила навчає всіх вишивати обкладинки для паспортів. Нині під її керівництвом майстрині долучаються також до вишивки фриволіте — обробки верхнього одягу, манжетів, завіс, рушників, серветок, скатертин тощо.
Галина Полянська — головна у клубі за ярмаркування, раніше викладала географію в Олександрівці, тепер мешкає у Краматорську. На фронті в неї загинув старший із двох синів, який воював добровольцем у батальйоні «Донбас». Учитель-методист, педагог вищої категорії, вона має педагогічний стаж 42 роки. 2020-го Галина Полянська вишила для клубу 90 сорочечок. Вона гордо зазначає також, що власноруч сплела 20 пар шкарпеток для військових.
«Я рада спілкуванню та можливості брати участь у благодійних заходах, — розповідає пані Галина. — Допомагаємо військовим шпиталям, передаємо консервацію з дому. Все для фронту… Починаючи з осені, коли
«Небайдужі серця» влилися до клубу «Файно», ми вже три тисячі сорок два квадратні метри маскувальної сітки відправили на фронт. Щомісяця на придбання сировини для плетіння необхідно п’ять тисяч гривень. Майстрині закуповують рибальські сітки, після чого заплітають у них шматочки тканини.
Ірина Сила прийшла до клубу з онуком Михайлом, який готується до першого класу школи. Михасик вільно володіє українською мовою, на підтвердження чого продекламував вірш: «Хто ти, хлопчику маленький? / Українець молоденький! / Хто ти, дівчинко маленька? / Українка молоденька! / У якій живеш країні?/ В незалежній Україні! / Який герб в твоїй державі? / Тризуб золотий у славі! / Що для тебе Україна? / Моя рідна Батьківщина! / Як здобута її воля? / В боях лютих серед поля! Хто боровся за Вкраїну? / Весь народ в важку годину! / Чи ти любиш Україну? / Люблю її до загину! /В що ти віриш, дитя миле? / В маму й в велич України!».
Наше знайомство з українським розмовним клубом «Файно» добігало завершення, і його координатор Оксана Муравльова поділилася своїми дев’ятьма порадами, як швидко вивчити українську мову.
— Перше: не думати, що це складно, — каже вона. — Друге: потрібен позитивний настрій для початку цієї справи.
Третє: не можна примушувати. Будь-яке вивчення мови, не важливо — англійської, французької чи німецької, починається з бажання. І якщо бажання немає, справи не буде.
Четверте: спробуйте на телефоні, комп’ютері встановити основною українську.
П’яте: почніть розмовляти вдома, з членами родини. Намагайтесь завжди відповідати українською тим, хто до вас нею звертається.
Шосте: у крамницях, будь-яких установах, а також до людей на вулиці звертайтеся українською. Потроху-помалу почнете мислити українською, не перекладаючи з російської.
Сьоме: декілька перших занять присвятіть алфавіту й скоромовкам. Рекомендую встати перед дзеркалом и декламувати. Можна в цю гру втягнути всю родину, особливо дітей.
Восьме: рекомендую записувати на диктофон, щоб потім послухати й посміятися, а головне — зробити висновки, над чим треба більше працювати.
І дев’яте: щоб вільно розмовляти будь-якою мовою, необхідно мати і пасивний, і активний словниковий запас. Пасивний напрацьовується читанням і вивченням слів, активний — використанням цих слів у спілкуванні. І ще добре поповнює словниковий запас перегляд фільмів, передач тощо.
Фото автора.
Владислав ЛЕОШКО,
ГАЗЕТА ВЕРХОВНОЇ РАДИ “ГОЛОС УКРАЇНИ”