Після кількох днів справжньої весни сьогодні похолодало. Сильний вітер та час від часу зривався сніг, навіть не сніг, а крупа. Коротше, погода дуже неприємна. За такої погоди руки качаніють достатньо швидко.
Пізній вечір та ніч були не спокійні. Гарячою точкою була Північна Салтівка та інша частина Салтівки, зокрема, Східна. Також було неспокійно на ХТЗ та Нових Будинках. Були обстріли, але не дуже інтенсивні селища Жуковського, інших північних околиць Харкова.
Вранці обстріли були, але вже не такі інтенсивні. Знову обстрілювали Салтівку та ХТЗ. А от день і ранній вечір були спокійним. Обстріли були, але якимись хвилями і відносно тривалими періодами затишшя. А от ввечері знову відбулась активізація, приблизно на рівні ранкової. Знову обстріли Салтівки, Обрію, Рогані ХТЗ, а також селища Докучаєвське. Також ввечері прилетів удар, крім Житомира, Луцька, Рівне, і по Харкову, чекайте на офіційну інформацію.
Внаслідок нічних обстрілів Салтівки прилетіло і пробило дах в одній зі шкіл міста. Школа, до слова, московомовна. Як то кажуть, привіт від “руSSкава міра” по “руSSкаму міру”. Це не вперше таке у Харкові, це вже така собі буденність. Ну що ж, вони перетворюють місто на другий бандерштадт. Загалом у Харкові пошкоджено 80 шкіл та 58 дитячих садків.
Від сильного вітру деякі пошкоджені будівлі руйнуються ще більше. Обіцяють далі дощі. Руйнувань у вже пошкоджених будівлях побільшає. Ще один вимір – пробиті дахи (не завжди це легко виявити), тому буде ще й тексти по стінах і буде ще більше руйнувань.. А ще в низці будівель пошкоджені водогони і вода струменить по ним…
За моїми оцінками з міста виїхало 50-60% населення. Ці дані корелюються з кількістю людей у чергах. Тобто реально лишилося у місті не більше 700 тисяч людей (в реалі до війни у місті жило було 1,6-1,7 млн. попри офіційні 1,45 млн. При цьому міська влада говорить, що залишилось 70% населення, але це дуже оптимістичні і нереалістичні дані, оскільки навіть з мого неволонтерського і неактивістського кола виїхала мінімум половина. Навіть в область, але з Харкова виїхали. Звісно, багато хто сидить у підвалах, але це радше на околицях, які обстрілюють. Проте життя у підвалах реально руйнує психіку. Один приклад, який я бачив, коли був у метро. Одна людина питає – як там на вулиці. Кажемо з колегою Наталія Зубар – тихо, спокійно, сонечко гріє, весна. Людина подивилася на мене з недовірою. І такі випадки, судячи з даних команди “Майдан Моніторингу”, непоодинокі. Тим, хто живе у підвалах та метро, потрібна психологічна допомога. При чому вже на вчора. Люди не визнають, що в них проблеми, але рятувати їх треба.
Через обстріли Салтівки знову проблеми з водопостачанням цього та деяких інших районів. На Салтівку, ХТЗ та Нові Будинки воду подаватимуть за графіком, щоби комунальні служби мали змогу ремонтувати пошкоджені мережі.
Важкі бої ідуть за Ізюм. Московити перекидають сили з інших напрямів на Ізюм (точніше, намагаючись його обійти з флангу і вийти на дорогу на Слов’янськ) та Рубіжне – Сєвєродонецьк (там також дуже важкі бої), щоби повністю захопити Донецьку та Луганську області, оточити наші сили в зоні ООС. При цьому обстріляли і село Оскіл, центр Оскільської сільської громади. В результаті загинуло 7 людей, з яких 2 дитини, а ще 5 зазнали поранення. Разом з тим, поблизу Ізюма наші воїни збили черговий анало.говнет Су-34.
Водночас, наші воїни вибили рашистів з Гусарівки Балаклійської міської громади, не даючи просунутись до Барвінкового. Троє чиновників Балаклійської міської громади, серед яких і міський голова Балаклії досі у полоні через проукраїнську позицію та непідтримку московитів.
В останні дні основні цілі – місця зберігання палива та інші важливі об’єкти на заході України. Мета – позбавити нас ресурсів та створити ще більший наплив біженців з України, щоби Європа припинила підтримку Україну і тиснула на нашу владу, щоби та капітулювала на умовах московії.
До речі, щодо умов і заяв Зеленського. Якщо коротко, то рашисти не погодяться на статус-кво до 24 лютого 2022 року. Вони не погодяться відійти в межі ОРДЛО та позбавити себе коридору до Криму. А значить війна триватиме. Система гарантій багатьох країн в обмін на нейтральний статус – на це московити не підуть також (тобто на ратифікацію угоди такого формату). Тому перемовини триватимуть далі, заради процесу. Скільки ще триватимуть бої до перемир’я – не знаю.
Горять ліси на Луганщині та в Чорнобильській зоні. Ясна річ, погасити їх не вийде. Велетенський удар по екосистемі та екології України. Але цього московитам і треба, бо як не можуть взяти Україну, то лишають після себе випалену землю. Мародерствують та знищують усе, що тільки можна. Вивозять автомобілі, техніку, трактори, навіть забирають, кажуть, пластикові тазики. При цьому знищують все, щоби завдати найбільших збитків – розбити всі старенькі компи в одній зі шкіл. Це все русняві “асвабадітєлі”.
Смішне. Частину людей з Маріуполя та передмість вивезли до Донецька. Сьогодні їх мав відвідати місцевий гауляйтер пушилін, але на школі, куди мав він приїхати, зранку з’явився напис “Слава Україні” і пропагандистську акцію скасували.
Водночас, за оцінками, до московії вже вивезли чи “змусили” відсутністю умов для життя виїхати туди 40 тисяч громадян України. Це також заручники, яких цілеспрямовано беруть рашисти, щоби ми були поступливіші.
Херсон та Каховка в окупації чинять спротив і виходять на акції на підтримку України. Їх натомість розганяють сльозоточивим газом та автоматними чергами. Водночас, голову франції у Херонській райраді від ЄС рашисти викрали. Московитам не зрозуміти, що свобода – цінність, за яку варто боротися. Свобода, яка запорєбріком, відсутня як явище. Дякую усім, хто у такий спосіб бореться за Україну в окупації.
Сьогодні премія дарвіна присуджується одному підрозділу рашистів, які кілька днів намагаються обстріляти позиції українських воїнів із артилерії і з танчиків. Закінчується це тим, що обстріли не точні, а танчики горять.
Допомагаймо нашим героїчним військовим, а також волонтерам, медикам, рятувальникам і комунальникам. Кожному необхідна підтримка, тому телефонуйте друзям і знайомим. Розмова дає сили, коли важко. Віримо в ЗСУ, віримо в себе і віримо в Україну!
Сергій Петров
