Спробую дати ретроспективу останніх днів у Харкові, про які я не писав хроніки.
Вечір 17 та ніч на 18 серпня були надзвичайно важкими. Ракетні удари по двом гуртожиткам у місті, в результаті чого загинуло 25 осіб: 19 людей в гуртожитку (тіла 5 було знайдено під час розбирання завалів будинку до 22 серпня, коли рятувальна та пошукова операція була припинена – рятувальники дісталися підвального приміщення будівлі і нікого там не знайшли; розбирання завалів продовжується; одна людина померла від травм в лікарні) на вулиці Ахієзерів, а 6, у т.ч. одна дитина – в гуртожитку біля трамвайного депо- вагоноремонтного заводу в Слобідському районі Харкова. Ще 22 людей було поранено через удар по гуртожитку в Салтівському районі та 20 (у т.ч. двоє дітей) – в Слобідському районі. Московити у зведенні тамтешнього міноборони пояснили тим, що знищили чергову базу розташування українських військ, які у Харкові розміщуються у гуртожитках, виправдавши для внутрішньої аудиторії цей акт державного тероризму. Також ніч на 18 серпня була важкою і для Краснограду – через ракетний удар загинули двоє людей, ще троє, у т.ч. одна дівчинка, були поранені. 19 серпня у Харкові Краснограді було оголошено жалобу за загиблими.
19 серпня рашисти завдали 6 ракетних ударів системою “С-300” близько 5:40 ранку – було зруйновано один з корпусів Харківського політехнічного інституту (загинула жінка-вахтер), шиномонтаж на Нових Будинках (також повибивало шибки у вікнах будинків) та по підприємству в Основ’янському районі.
20 серпня після першої години ночі по передмістям та самому Харкову завдано ракетних ударів по інфраструктурних об’єктах у Харкові передмістях та у Чугуївському районі – всього було 6 ударів, хоча спостерігачі помітили випуск 12 ракет, які якось повільно летіли – не 90 сек, а більше – 3-4 хвилини. Інші самоліквідувалися над територією Бєлгородської області.
Як не дивно, але інтенсивність обстрілів протягом 18-20 серпня була відносно невеликою. Знову обстрілювали північні околиці міста з реактивної артилерії.
21 серпня після півночі московити вдарили двома ракетами по району селища Жуковського по приватному підприємству. Також ракетних ударів було завдано по передмістям Харкова смт Рогань, через що зайнявся дах недобудованого будинку та було поранено двох осіб. Ще дві ракети вдарили по селищу Докучаєвське Роганської селищної громади – було пошкоджено господарську споруди аграрного університету. В усіх випадках були ракети системи “С-300”.
22 серпня десь о 2:50 ракетних ударів з-під Бєлгорода було завдано по інфраструктурному об’єкту в Київському районі Харкова, через що спалахнула пожежа та було зруйновано двоповерхову споруду.
А от 21 та 22 серпня загальна активність артилерійських обстрілів у денні відносно спала, попри попередження місцевої та державної влади щодо можливого посилення обстрілів. Тим не менш, ввечері 21 серпня близько 21:30 було завдано ударів з реактивної артилерії касетними снарядами РСЗВ “Ураган” по Великій Данилівці, через що поранення зазнав чоловік, якого госпіталізували.
День 23 серпня видався нервовим: вже з самого ранку, десь о 6:20 з реактивної артилерії було обстріляно Велику Данилівку: поранених та постраждалих немає – пошкоджено приватні будинки. Вдень близько 12:30 було обстріляно Павлове Поле, через що поранення зазнав чоловік. Пізніше ввечері о 20:45 обстрілу з реактивної артилерії піддалась Олексіївка.
Ввечері 23 серпня десь о 23:10 харків’яни почули вибух: але це не було щось схоже на С-300 чи Іскандер, це було щось інше. Також в центральній частині міста щось спалахнуло ще до ракетного удару. Дехто навіть бачив що щось горіло в небі. Вже зранку стало відомо, що в небі вибухнула ракета “Іскандер”. Причина – невідома, мабуть, неякісна, як і ті ракети від С-300, половина з яких кілька днів тому вибухнули над Бєлгородською областю. Внаслідок падіння уламків ракети зайнялася пожежа в центрі міста в Шевченківському районі, а також були незначні пошкодження в Холодногірському та Новобаварському районах – розліт уламків був великим. З вибуховою травмою було госпіталізовано жінку, а її 5-річній дитині від стресу також знадобилася медична допомога.
Серед інших інцидентів, які не пов’язані з обстрілами, – велика пожежа площею 5 тис. кв. м на заводі Шевченка, яку гасили з майже 5 ранку 23 серпня аж до пізнього вечора. Причина невідома (можливо, підпал чи диверсія), але загорілася тирса на першому поверсі.
З другої половини дня 21 серпня у місті посилені заходи х перевірки документів: на в’їзді до центральної частини міста встановлено додаткові блокпости та перевіряють документи і автівки. Через це у Харкові були затори, аж до 30-45 хвилин. Подібний режим до ранку 25 серпня. Одночасно подовжено час комендантської години – з 22 серпня вона триватиме з 19-ї години вечора до 7 години ранку.
Також з 19:00 23 серпня до 7:00 години 25 серпня подовжена комендантська година через терористичну загрозу та загрозу обстрілів.
Протягом цих всіх днів тривали обстріли північних і східних передмість Харкова, вздовж всієї лінії фронту. В останні кілька днів найбільше обстрілів припадає на Циркуни (там днями поранено чоловіка), Дергачі, Золочів та інші населені пункти Золочівської селищної громади, а також район села Коробочкине Чкаловської селищної громади. 18-20 серпня були спроби атак у напрямку Питомника, а вже з 21 серпня атакувальний порив московитів вщух, хоча вони посилили розвідку за допомогою безпілотників та продовжують завдавати по позиціям наших військових авіаударів.
23 серпня у Харкові відзначали день міста, який частина охрестила днем народженням. Точного дня появи Харкова немає, а перша згадка про поселення на місці сучасного Харкова датується осінню 1654 року, коли один з попів скаржився, що 37 українців із сім’ями оселилися в його угіддях. До дня міста “23 серпня” є кілька питань. Перше, це одночасно і день звільнення від нацистів, хоча один окупант совєтський замінив іншого – нацистського. Друге, 23 серпня – день міфічного “звільнення” Харкова. Нацисти вийшли лише з центральної частини і залишилися у південно-західній за Удами. І вийшли організовано і фактично без втрат звідти 29 серпня. За тиждень, так. Весь час навколо міста (Коротич, Люботин, Основа) і по річці були бої. Третє, Іван Конєв, командувач фронту приїхав до Харкова 30 серпня і тоді ж був “святковий мітинг”. Кілька років по тому “день звільнення” святкували… 30 серпня. Але потім ідеологія опису війни, що 23 серпня завершилася Бєлгородсько-Харківська операція зіграли вгору над фактами. І так 23 серпня стало “днем звільнення”, а згодом днем міста і взагалі ідеологемою в головах харківців. І четверте, святкування дня міста перевершували День незалежності, який вважали вторинним і малопомітним свяитом – після гучним вечірніх святкувань всі відсипалися і не помічали Днем незалежності. Таким чином, є мінімум чотири причини, аби перенести день міста на якийсь інший, умовний день. Мені до вподоби 22 лютого – в цей день у 2014 року Харків зробив спротив Януковичу і той втік, так і не провівши тут сепаратистський шабаш.
Серед головних подій у місті відзначу кілька:
– облаштовано перше укриття на зупинці громадського транспорту, в якому загалом може перебувати до 30 осіб. Є вай-фай, монітор для спостереження за рухом транспорту, а також зв’язок з диспетчером та рятувальними службами. Початково, влада говорила, що всі такі укриття будуть розраховані нна 50 людей. Адле, по-перше, зараз потреби у великій місткості немає, а по-друге, ще не на всіх зупинках вона і потрібна. Звісно, є хабові пункти, де може бути багато людей в годину пік. І ось тут міський голова Терехов заявив, що ми монтажі укриттів можна збільшувати їх розміри, а відтак і місткість. Зрештою, загроза від московії у найближчі роки чи навіть десятиліття нікуди не зникне, і навіть коли постійні обстріли московитів по Харкову припиняться у таких укриттях буде сенс. Тому укриття і місткість все ж варто розраховувати на перспективу. І такий підхід є цілком розумним.
– відбулося нагородження званнями почесного громадянина Харкова достойників цього року. Це відбувалося на одній зі станцій метро, і для цього на близько годину припиняли рух Салтівською лінією метро. Ними стали: начальник Головного управління ДСНС України у Харківській області, генерал-майор Олександр Волобуєв, начальник кафедри тактики та загальновійськових дисциплін ХНУПС ім. Івана Кожедуба, полковник Сергій Гузченко, командувач Оперативного командування “Схід” Сухопутних військ Збройних Сил України, генерал-майор Олег Мікац, ректор Національно університету цивільного захисту України Володимир Садковий, завідувач кафедри будівельних конструкцій ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, доктор технічних наук, професор Валерій Шмуклер.
– 23 серпня на патрулювання Харкова поліцейські вийшли на трофейному російському “Тигрі”, на якому майорить український прапор і є напис “Доброго вечора, ми з Харкова”. Автівку відремонтували та модернізували до українських стандартів на одному з підприємств Харкова.
– як не московити, так свої же п’яні водії знищують тролейбуси у Харкові: 22 серпня близько 22:00 водій автівки Toyota в’їхав у припаркований тролейбус на проспекті Льва Ландау, від чого той отримав пошкодження та загорівся, а порушника ще й відкачували медики.
– 19 серпня стало відомо, що з фасаду Північного корпусу Каразінського університету демонтовано меморіальні дошки комуністам Івану Конєву та Юрію Бажанову, а також табличку на честь академії Говорова із совєтською символікою.
– Від імені Харківської топонімічної групи депутатка міськради від “ЄС” Ірина Гончарова звернулася до міського голови Терехова з пропозицією демонтувати пам’ятник московитському поету Алєксандру Пушкіну та перенести його до історичного музею, оскільки бюст внесений до реєстру пам’ятників національного значення. Цей бюст був встановлений у 1904 році, і того ж року, у ніч 1 листопада була невдала спроба підірвати його, до чого має стосунок харківський адвокат і засновник першої партії на Наддніпрянській Україні Микола Міхновський. Вона вже надсилала цю пропозицію у березні, але канцелярія той лист не забрала. Водночас, питання демонтажу пам’яток національного значення має вирішувати уряд. Разом з тим, звернень з питань демонтажу до Департаменту культури і туризму Харківської ОВА не було
– 22 серпня у Київському райсуді Харкова відбулося перше засідання за обвинуваченням Старосалтівського селищного голови Едуарда Коновалова, якого після звільнення селища ЗСУ затримали за підозрою у співпраці з московитами. Так, він під час окупації Старого Салтова 9 березня зібрав у будівлі селищної ради депутатів на нараду, на якій заявив, що допомагатиме рашистським військам у вирішенні питань забезпечення житлом, харчування, транспортними засобами тощо і сподівається на аналогічні вчинки депутатів, а мешканців селища прохав не чинити опору, а навпаки допомагати окупантам. Сам Едуард Коновалов своєї провини не визнає і вважає, що лише “забезпечував лише життєдіяльність громади, жодних наказів загарбників не виконував, їх побутових питань не вирішував, житла, харчів, транспорту не надавав”, і навіть усіляко сприяв ЗСУ.
– затримано низку коригувальників та пособників московитів у Харкові. Один з них поширював у соцмережах московитські наративи, позував із совєтською символікою та комунікував з абонентами з московії, повідомляючи розташування сил оборони України. Інший так само проводив агітацію в “Однокласниках”, при цьому на нього не вплинуло те, що його торговельний павільйон на одному з ринків Харкова був знищений під час одного з обстрілів Харкова у березні цього року.
– затримано пособника окупантів з Вовчанська, якому вже оголошено й підозру у колаборації. Він пішов на співпрацю з московитами у Вовчанську із перших днів окупації та допомагав ворогу з вирішення питань щодо забезпечення паливно-мастильними матеріалами, житлом та харчуванням, організовував розграбування військової частини Національної гвардії на території Вовчанської міської громади, складських приміщень Вовчанського м’ясокомбінату, приміщень підприємства з виробництва цукру в смт Білий Колодязь. Також він допомагав рашистам в орієнтуванні на території громади, інформував про всіх шляхи, як приховано пересуватися. Окрім того, він “зливав” московитам інформацію про патріотично налаштованих людей, які допомагали ЗСУ.
22 серпня відбулась чергова евакуація тимчасово окупованих територій Харківської області, з яких вдалося вивезли 825 людей, з яких 238 – діти. Це стало можливим завдяки співпраці органів влади та волонтерам, які допомагали провести евакуацію, з організацій “Допомагаємо виїхати”, “Help me Kharkiv”, “Незламний Харків”, “Eventroom”, “D20 Kharkiv”, а також представникам “Червоного хреста”.
На південному сході Харківщини тривають бої на Слов’янському та Барвінківському напрямках. Московити атакували всі ці дні намагалися атакувати позиції наших військових у напрямку сіл Нова Дмитрівка Барвінківської міської громади, а також Далина та Богородичне на Донеччині. Проте ЗСУ відбили ці атаки і рашисти відступали, несучи втрати. Крім того, продовжувалися обстріли населених пунктів південного сходу Харківщини по всій лінії фронту.
Харківська обласна прокуратура оголосила підозру:
– працівниці податкової служби в Ізюмі Харківської області, яка стала колаборанткою і працювати на московитів, зокрема. передала рашистам персональні дані платників податків Ізюмського району. За це вона пройшла “співбесіду та атестацію” для зайняття посади в окупаційній “Податковій службі Харківської області” – і тепер займатиметься стягненням грошей на користь окупаційної влади та рашистських військ з місцевих мешканців, які залишилися в окупації.
– колишнім поліцейським з Куп‘янська, яка стала колаборанткою та перейшли на бік окупанта, яка займалася створенням т.зв. “правоохоронного органу” московитів на окупованій території Харківщини та агітувала до співпраці з рашистами інших поліцейських, у т.ч. із погрозами щодо застосування фізичної сили.
– колишній поліцейській з смт Борова, яка стала колаборанткою, перейшла на бік окупанта і стала працювати як співробітник т.зв. “народної міліції” в окупованій Боровій.
А 18 серпня у селі Тимонове поблизу міста Валуйки Бєлгородської області, недалеко від кордону з Україною, сталася бавовна на складі боєприпасів. Місцева влада заявила, що це сталося через недотримання правил пожежної безпеки. Оголосили евакуацію із кількох ближніх сіл. З інформацією тамтешньої влади, бавовна була настільки потужною, що пошкоджено 49 житлових будинків та школа. А 23 серпня бавовна на тому складі сталася знову – місцевий губєрнатор заявив, що сапери не закінчили роботу, а через спекотну погоду стався “ефект лінзи” – і боєприпаси самостійно зайнялися. Що ж, черговий евфемізм: “ефект лінзи”, занотуємо.
Віримо в сили оборони України та ЗСУ! Допомагаємо волонтерам, медикам та рятувальникам. Все буде Україна!
Сергій Петров
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю DW Akademie, ГО “Львівський медіафорум”, Програми Медіафіт для Південної та Східної України та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
