Коротка довідка
П’ятихатки — околиця Харкова, раніше це був хутір.
П’ятихатки (раніше П’ятихатка) — селище, розташоване на півночі Харкова. Після будівництва у 1950-ті роки нових корпусів Українського Фізико-Технічного Інституту (зараз Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут») входить до складу Київського адміністративного району міста Харків. [Вікіпедія]
Всі місця, згадані у цій історії (і навіть більше), ви можете побачити на цій мапі:
24 лютого 2022
[Наташа Тагаєва, волонтер ГО П’ятихатки-БАМ]: Від нас до кордону – 25 кілометрів. І нас одразу 24-го це все й торкнулося. Тому що ми першими, в принципі, почули от це. І постріли, і потім стало прилітати уже до нас, і транспорт перестав ходити. І люди залишились ніби без можливості заробити, щось купити. Адже був момент, коли у нас транспорт не ходив. Були закриті всі магазини абсолютно.
[Вікторія Кравченко, парамедик ГО П’ятихатки-БАМ]: В перші дні війни був, як скрізь, хаос. Дуже важко було під обстрілами. Я була вимушена охоплювати все селище, ходити на перев’язки.
А потім у селищі почався блекаут. Не було світла, не було води, не було мобільного зв’язку, і ми опинилися в суцільному вакуумі.
В кінці березня та квітні сюди навіть швидкі допомоги не хотіли їздити. Дуже важко було в цьому сенсі працювати через брак комунікацій, води та газу.
[Валентина Пироженко, зоозахисник ГО П’ятихатки-БАМ]: Коли почалася війна, більшість людей евакуювалися, і часто вони не знали, куди вони їдуть, наскільки їдуть, і не знали, де вони зможуть прилаштуватися. Тому дуже багато людей просто залишали своїх тварин тут і виїжджали. І в якийсь момент виявилося, що у нас практично немає людей і величезна кількість котів та собак, більше котів. Щотижня близько 300, 400, 500 котів у нас було. І ми їх годували. У нас є люди, які залишились і не виїхали, які опікуються такими самими зграями котячими.
[Владислав Фролов, шеф-кухар ГО П’ятихатки-БАМ]: Почав робити хліб, бо крамниці все позачинялися. Почав пекти хліб удома. 45 днів не було ні світла, ні води. Готували на газових пічках.
Для мене, напевно, найбільшою перешкодою була відсутність газу, коли він закінчувався, і відсутність продуктів. Воду потім було простіше збирати, топили сніг. Привозили нам продукти, по сумочці, по мішечку, по кілограмчику збирали.
Потім прийшла бабуся 90 років, каже: “Хлопці! У мене немає ні води, ні газу, хочу їсти.”
Ми приготували тоді якийсь супчик рисовий чи з макаронами.
Весна 2022
[Адам Сибера, аналітик]: У дах одного з житлових комплексів влучила реактивна артилерійська граната, і це завдало значних пошкоджень. Удар практично знищив весь ліфт,
[Адам Сибера, аналітик; Наташа Тагаєва, волонтер]: Ще одне місце артилерійського обстрілу. Під час удару тут стояла черга людей, які чекали на гуманітарну допомогу. Вісім людей, на жаль, загинули.
[Андрій та Наташа Тагаєви, волонтери ГО П’ятихатки-БАМ]: Школу також розбомбили. Масовані обстріли тут були, дуже сильні пошкодження будівлі, великі руйнації на третіх поверхах школи. За іронією долі, клас, в якому викладали російською мовою – якраз в цей клас зі всієї школи і прилетіло. Там навіть покрівля над ним провалена, вікон цілих практично не залишилося у школі, покрівля бита вся.
[Наталія Зубар, Майдан Моніторинг]: Ось приклад очевидно цільовим шляхом знищеної лікарні. Особливо виглядає тут епічно слово “вдягніть бахіли”… Я не піду далі, тут доволі все роздовбано. Це БУЛА поліклініка.
Бите скло – це вже абсолютно нормально у Харкові. Ну як нормально – звичайно. Звичайно, те що ви бачите, не є нормальним.
[Наталія Зубар]: Фізико-Технічний Інститут (зараз він називається Інститут Високих Технологій), частина Харківського Національного університету імені Каразіна. Це місце зазнало численних обстрілів з російської зброї.
Ранньою весною тут був дуже сильний вітер, і все, що ще не було зламане внаслідок обстрілів, ламалось внаслідок природніх причин. Ймовірно, все знаряддя, все обладнання, унікальне обладнання було зруйновано всередині. Я не можу уявити, як би воно могло зберегтися неушкодженим в такій пожежі.
Тут є російська машина, яка несла заряди, які насправді могли бути випущені по Харкову, але, на щастя, цього не сталося.
Дуже символічно, що на цьому місці є неушкоджена меморіальна дошка голови громадського комітету самооборони Харкова, Ігора Толмачова, він був випускником цього інституту. Він загинув під час російського терористичного акту 22 лютого 2015.
Щось на кшталт екскурсії…
Школа #62, проспект Академіка Курчатова 23
До 24 лютого тут навчалася 1121 дитина. Найбільш зруйнований у школі клас – той, де за бажанням батьків ціла низка предметів викладалася російською мовою. А єдине приміщення, яке не постраждало від обстрілів – шкільний етнографічний музей. Будівля початкової школи стала укриттям для жителів П’ятихаток. На початку повномасштабного вторгнення тут переховувалося більше сотні людей. У травні вбили дев’ятикласника з цієї школи. Разом із батьками він евакуював зубрів з екопарку та потрапив під обстріл.
Житловий будинок, провулок Євпаторійський 2
Квартири на другому поверсі двоповерхового будинку повністю зруйновані російськими ракетами. Проживання в цій будівлі абсолютно неможливе через загрозу обвалу. На місці знайшли російські книжки та різну символіку Радянського Союзу, тож «Русский мир» потрапив сюди таким, яким він є насправді.
Житловий будинок, проспект Академіка Курчатова 12
Господаря постраждалої квартири на 6 поверсі під час удару не було вдома, сусіду теж пощастило ночувати у товариша. Від вибухової хвилі в квартирі сусіда все впало на ліжко. Якби сусід спав у своєму ліжку, його б придавило речами від удару.
Житловий будинок, вулиця Академіка Волкова 1
На початку війни стіни у квартирах на 2-му та 3-му поверхах, а також вікна, були повністю вибиті з реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Наразі пробиту стіну вдалося закрити від дощу та холоду, але перекриття в будинку перебуває в аварійному стані та може наражати на небезпеку мешканців, що залишилися у будинку.
Житловий будинок, вулиця Академіка Вальтера 7
Будинок обстріляний на початку березня. Прильоти були з боку села Циркуни, яке тоді контролювали російські війська. Під час цього обстрілу також постраждав сусідній магазин, який на той момент залишався останнім працюючим магазином у цьому районі. За словами місцевих жителів, внаслідок обстрілу постраждали до 5 осіб, двоє з яких загинули.
Житловий будинок, вулиця Академіка Вальтера 21
Зовні може здатися, що будинок цілий, просто вікон немає. Але насправді він має великі діри в даху та зруйновані квартири на верхніх поверхах. У цьому будинку мешканці не зможуть перезимувати через прорвані труби опалення. Влітку та восени вода текла і затоплювала квартири, які не встигали просихати.
Житловий будинок, вулиця Академіка Вальтера 12
Від вибуху у квартирах зруйновані перекриття, і навіть легка вибухова хвиля може спричинити повне обвалення під’їзду. В цьому під’їзді живуть декілька людей, наражаючи себе на небезпеку.
Житловий будинок, вулиця Академіка Вальтера 10
Зруйновані квартири на перших поверхах, пошкоджений уламками будинок і самотня бабуся, одна з небагатьох на всій вулиці. У місті майже немає чого робити, особливо літнім людям, але більшості з тих, хто залишився, просто немає куди виїжджати.
Житловий будинок, бульвар Миру 4
Ми зустріли тут дівчину, яка вийшла годувати котів, але взяла не ті ключі і не змогла потрапити у під’їзд. Вона сказала, що окрім неї, в цьому під’їзді нікого немає, тому вона телефонувала місцевому жителю, який у П’ятихатках забиває вікна OSB, щоб її впустили. Вона місцева волонтерка чи активістка, щось таке.
Осінь 2022
[Адам Сибера, аналітик]: Я б сказав, що життя повільно нормалізується. Ремонт триває. І ми бачимо, що люди теж повертаються.
Зруйнований ліфт зараз знову функціонує. Проте це поки що тимчасовий ремонт.
[Сергій Байрачний, волонтер ГО П’ятихатки-БАМ, який закриває розбиті вікна орієнтовано-стружковими плитами]: Нарізаємо штапіки ущільнення під металопластикові вікна. Це коли рама металопластикова ціла розштаплюється, виймається склопакет та вставляється всередину склопакета такий матеріал і далі ущільнюється і забивається штапіками. Виходить все гармонійно, тільки темно в хаті. А доступу свіжого повітря нема і більш-менш тепло.
Зараз на носі зима. Сніг не буде попадати, дощ не буде попадати. На даний момент так справляємося. Закриваємо вікна в домах розбитих, там де повилітали шибки.
[Адам Сибера, аналітик]: На жаль, школи часто є об’єктами російської артилерії та російської агресії. Це буде великою проблемою після завершення конфлікту. Тому що дітям, які зараз навчаються онлайн, колись треба буде повернутися до школи. І стільки шкіл було зруйновано, що виникнуть проблеми просто з можливістю це зробити, і загальною нестачею навчальних закладів через руйнування.
[Вікторія Кравченко, парамедик]: Хворих не стає менше. Повернулося дуже багато старих людей, які потребують лікування хронічних хвороб. Дуже багато інфікованих поранень. От з цим доводиться працювати.
Ми знаходимося в приміщенні дитячого садка. Медичний кабінет був абсолютно не пристосований. Це все, і інструменти, якими я працюю, і медикаменти, це все здобувалося. Топчан нормальній для дорослої людини привіз волонтер з Шотландії. Ось так, з усього світу збирали допомогу.
Зараз немає опалення. Гріємося вентилятором. Працюю з пацієнтами холодними руками. Їм доводиться роздягатися. Взагалі-то приміщення має обгріватися.
[Валентина Пироженко, зоозахисник]: Корми це величезна проблема. Бо оскільки в країні гуманітарна ситуація складна, і треба допомагати людям. Корми дістати практично неможливо. На жаль, фінансування ми не маємо. Тварин багато, а кормів мало. І як із цим бути? Я навіть не уявляю.
[Наташа Тагаєва, волонтер]: Виникло спонтанно це все. А волонтер, не волонтер… Як би звання ніхто не роздає. Просто основне – допомагати людям.
Повні версії інтерв’ю з мешканцями П’ятихаток у цьому плейлисті (для англомовних відео є українські субтитри):
Всі фото та відео для цього проєкту зробили Юлія Гуш, Євген Титаренко, Олексій Свід, Катерина Яшиш, Петр Пойман, Адам Сибера та Наталія Зубар. Історію зібрала Віра Грязнова. Куратор Наталія Зубар.
This project has been funded by Crown Agents International Development.
