Українці полюбляють меми. Особливо сильно ця любов розквітла після повномасштабного вторгнення, коли інтернет-мережа наводнилася силою-силенною різноманітних жартів.
Меми про «калідор», Чорнобаївку, недолугу російську армію та брудну бомбу вже не один місяць гуляють нашими соцмережами. За допомогою мемів ми не тільки веселимо один одного, а й реагуємо на виклики та небезпеки воєнного часу.
Меми множились, як гриби після дощу
Після повномасштабного вторгнення меми множились, як гриби після дощу. Початок вторгнення, росія невпинно бомбить українські міста? Українці жартували про «калідор», в якому можна сховатися від будь-якої небезпеки, іронізувати на тему повітряних тривог та ворожих дронів, які збиваються банками з огірками. Тепер в народа є додаткові об’єкти для жартів – відключення світла та іранські дрони-камікадзе. З’явилися свої мемні зірки, яких українці прославляють за допомогою жартів – у першу чергу бійців ВСУ та головнкомандувача Залужного. Що стосується останнього, то він став українським варіантом Чака Норіса з бородатих жартів: «Плитоноска прикривається Залужним, а не навпаки», «Скільки віджимань робить залужний? Всі», «Залужний грав у теніс зі стіною, і виграв!».
Російська пропаганда видає все нові перли?
Російська пропаганда видає все нові перли? На них українці вже давно навчилися відповідати з гумором. Саме так народилися жарти про біолаболаторії, в яких готують заражених птахів для атаки на росіян. Або кепкування з чергового російського фейку, згідно якому школярів закликають доносити на власних батьків. Тут варто сказати «дякую» виданню «ДонПрес», яке поширило фото нібито з української школи. Згідно з оголошенням, учні мають розповідати про родичів на росії, російську мову та російське телебачення, а також про погане ставлення до Зеленського. Щоправда, замість «розкажи вчительці» було написано «розпові вчительке». Ця ситуація не пройшла повз увагу соцмереж. Українці пропонували свої варіанті доносів, а компанії використовували новий мем у своїй рекламі.
Росія знов сипле погрозами? Чекайте на нові жарти! Наприклад, 21 вересня Путін заявив, що росія готова використовувати «всі наявні засоби» для захисту «своїх територій». Ну як своїх – мова йшла про окуповані українські міста та села. Диктатор звинувачував у ядерному шантажі західні країни та оголосив, що Росія володіє «різними засобами ураження». Чимало західних політиків висловили своє обурення та занепокоєність. Ну а українці видали новий мем. Так, на тлі погроз в мережі з’явилися жарти про зустріч на горі Щекавиця, де на випадок ядерного удару має відбутися оргія. Не залишились без уваги заяви про те, що Україна нібито створює брудну бомбу. Хтось кепкував, а хтось жартома обурювався. Мовляв, в нас бомба чиста, погодована і в шапці.
Сміятися над мемами – справа не нова
Але сміятися над мемами – справа не нова. Згадаємо Помаранчеву революцію 2004 року. Саме протистояння двох політичних таборів породило такі меми, як «проффесор» (Віктор Янукович намагався здатися освіченою людиною, але не вийшло), «наколоті апельсини» та «американські валянки» (Людмила Янукович вирішила покритикувати опонентів). Ну а з розповсюдженням соцмереж їх, звісно, побільшало. Політичні меми нерідко ставали реакцією як на соціальні проблеми, так і на численні промахи політиків.
Наприклад, у 2010 році команда Януковича озброїлась гаслом «Покращення життя вже сьогодні». Тоді «регіонали» полюбляли позиціонувати себе як таких «міцних господарників», які подарують українцям спокійне та благополучне життя. Але цьому гаслу судилося стати мемом. Так, словом «покращення» українці стали маркувати новини про аварії, погані дороги, замети, економічні труднощі. У 2012 році у Дніпродзержинську з’явився біг-борд з літньою жінкою та котом: «Взнала, що онук голосував за «регіони», переписала хату на кота». Владі він дуже не сподобався, а от мережа вибухнула цілим різноманіттям «фотожаб» й демотиваторів. Пережив цей мем і правління Януковича. Наприклад, після 2013 року бабуся вже записувала кота в Нацгвардію.
Після Революції гідності була анексія Криму, сепаратистські виступи та захоплення адмінбудівель на Донбасі, вторгнення російських найманців. Але важкі часи не стали на заваді людській креативності. Один мем – який користується популярністю і дотепер – народився завдяки харківським вболівальникам. Це вони 30 березня 2014 року вперше виконали приспівку «Путін – х*йло!». Згодом ця нехитра пісенька стала справжнім хітом, що лунав як по всій Україні, так і за її межами.
Частину мемів принесла російська пропаганда.
Частину мемів, зокрема, принесла російська пропаганда. Так, в ефірі Першого каналу засвітився чоловік, який назвався представником сільської громади. Він заявив, що бійцям Нацгвардії пообіцяли ділянку землі та два раба. Настав час для нових жартів. Українці обговорювали придбання рабів, скаржилися на труднощі їх закупівлі та виставляли оголошення про продаж. Полюбилися меми і про візитівку Яроша. Після перестрілки в Слов’янську сумнозвісний канал LifeNews звинуватив у всьому Правий сектор. Ідеальний «доказ» його причетності знайшли в згорілому авто. Там були американські долари, автомати і візитка тодішнього лідера Дмитра Яроша. У мемах остання знахідка постала як незнищенний артефакт, який порівнювали і зі старими телефонами Nokia, і з Єдиним перстнем Саурона.
Жартували українці й зі спроб їх дегуманізувати. Так, російські шовіністи свого часу стали називати нас «укропами». А згодом подібну назву причепили й до військових. Це мало би бути принизливим призвіськом, такою собі відповіддю на «колорадів», якими називали проросійських сепаратистів та російських найманців за їх любов до георгіївської стрічки. Але згодом самі українці стали називати себе «укропами», а військові навіть носили однойменні шеврони. Популярності «укропам» додавав альтернативний рецепт використання цієї рослини: мовляв, для боротьби з колорадським жуком треба посіяти кріп між рядами картоплі. Цікаво, що з «колорадами» подібної трансформації не відбулося. Бо хто захоче асоціювати себе з городнім шкідником?
Сміх як спосіб протистояти смерті
Люди любили посміятися в будь-які часи. Навіть коли реалії їх життя, на перших погляд, не передбачали хорошого почуття гумору. В Європі сміхова культура розквітла в часи розвинутого Середньовіччя. Гніт феодального суспільства, суворі релігійні норми, важка праця, хвороби та бідність тільки мотивували людину шукати подібної розради. Бо сміх хоча б на якусь мить міг розвеселити, втішити та зняти внутрішню напругу. Особливо популярними стали різноманітні пародії. Те, що колись було серйозним та величним, ставало смішним. Люди створювали пародії на популярні лицарські романи та уславлених героїв епосу. Не відмовляли тогочасні дотепники собі й в жартах у бік релігії. Саме тоді з’явилися пародії на проповіді, монастирські устави, псалми та літургію. Навіть виникла така літературна форма, як монастирські або чернечі жарти.
«Є таке поняття в культурології – сміхова, або ж карнавальна культура, – пояснила культуролог Тетяна Кохановська. – Цю теорію колись розробляв філософ Бахтін, в нього є послідовники серед українських дослідників. Згруба ця теорія зводиться до того, що віддавна сміх – це спосіб протистояти смерті. От саме тому типові карнавали – це ритуали, які супроводжують відпочатково небезпечні моменти сакрального календарного року, коли витончується межа між світом життя і потойбіччям: от як наша Масниця, чи Венеційський карнавал, чи Марді Гра. Або вертепи, які прийшли з очевидного до християнського світу обрядовості. Ідея в тому, щоб протиставити вітальну силу життя, втілену у сміху, небезпеці смерті. Власне, вираз «сміятися в обличчя смерті» – теж про це».
Українці мають вельми розвинену сміхову культуру
За словами експертки, українці мають вельми розвинену сміхову культуру. Вона згадала Майдани, яким завжди був притаманний яскравий феєрверк гумору та креативу. Починаючи від прямих елементів карнавалу та закінчуючи численними мемами, карикатурами та «фотожабами».
«Будь-які меми – це сучасне явище, властиве не лише нашій культурі, – розповіла Тетяна Кохановська. – Ймовірно, вони виникли разом з розвитком мережевих комунікацій, специфічного середовища письменної розмовної культури. Тобто вони є певним аналогом прислів’їв, але не тотожні їм. Вони виконують функцію комунікативних протоколів – тобто способів миттєвого розпізнавання своїх, а також максимального ущільнення інформації. Вони всі є цілим нашаруванням змістів, максимально компактно запакованих у ємний багатозначний образ. Така специфічна щільність висловлювання поєднує їх з поетичною мовою. Бо специфічна щільність, багатозначність і багатошаровість і є чільною ознакою поетичної мови».
Гумор – чудова розрядка для нашої психіки
Але чому людей тягне на жарти в найскладніші часи? Як розповів практикуючий психолог Руслан Юшкевич, особливість нашої психіки якраз полягає у вмінні знаходити щось хороше та веселе. Гумор виконує функцію такого собі запобіжника, що дозволяє послабити внутрішнє напруження, отримати певний контроль над ситуацією, применшити дію інших, більш важких емоцій. Глибоких та інстинктивних, які торкаються фізичного виживання, зазначив психолог. Які діють поза нашою свідомістю, з так званого «рептильного мозку». Мета яких – вберегти нашу ідентичність, вберегти нас, як індивідів.
«Для багатьох війна розпочалася лише в лютому цього року, – розповів Руслан Юшкевич. – Для них довгий час вона була десь далеко – в телевізорі, в розповідях, в соцмережах. Війна сама по собі – це шокова травма, яка різко міняє і звужує наш світогляд. Вона завжди ставить нас перед фактом, що світ є ненадійним, небезпечним. І наша інтелектуальна частина, наша кора головного мозку, умовно кажучи, відключається. Згадайте будову мозку, цю величезну дулю. Поверх нього знаходиться кора, яка працює на наш інтелект. Всередині «рептильний мозок». Ця частина відповідає суто за інстинкти, за автоматизмми, які не потребують включення інтелекту. І от коли ми стикаємося з травмуючими подіями, то, умовно кажучи, зв’язок між нашим «думаючим» та «рептильним» мозком втрачається. Людина перестає думати. Коли паніка сильна, люди роблять те, чого в нормальному стані ніколи б не зробили. Скупають туалетний папір, тікають аби куди і так далі».
Якщо лякається декілька індивідів, вони тягнуть за собою весь колектив
Якщо лякається декілька індивідів, вони тягнуть за собою весь колектив, наголошує експерт. Він пригадав перший день повномасштабного вторгнення, коли люди масово вигрібати все з магазинів та банкоматів. Але вже згодом вони не могли пояснити причину такої поведінки. Тому що піддалися масовому психозу, зазначив Юшкевич. Гумор в свою чергу дозволяє зняти цей психоз. Також він слугує чудовою розрядкою, яка дає можливість позбутися внутрішньої напруги. Це можна помітити навіть в цілком звичних, побутових речах. Наприклад, коли під час першого побачення хтось розряджає обстановку за допомогою жарту. Або жартує в незнайомій компанії і таким чином знімає ніяковість та напругу.
«Тобто це такий запобіжник, який дозволяє кукусі залишатися в голові, а не летіти у вирій, – зазначив Руслан Юшкевич. – Будь-які емоції надзвичайно важливі для нашого виживання. Це еволюційно закріплені механізми, які ми виробили за мільйони років існування нашого виду. Ми еволюційно пристосовані відчувати спектр емоцій. В якісь моменти ми можемо сумувати, в якісь – сміятися. І чим більше ми стикаємося з негативними емоціями, тим більше потребуємо позитивних. Коли інтелектуальна людина зустрічається з якимись негараздами, то один з еволюційно закріплених механізмів – це гумор. Він дозволяє дуже легко стравити негативні емоції. І зробити це достатньо екологічно до оточення. Вирівнюючи свої емоції через гумор, ми стаємо більш стабільними. Нас не отруює страх, відчай, наш «рептильний мозок» не закидає в стратегію «завмри або біжи»».
Українці навчилися боротися з ворогом завдяки гумору
За словами Руслана Юшкевича, гумор також є ознакою розвинутого інтелекту і спостережливості. Бо для жартів потрібно помічати щось кумедне в, здавалося би, звичних та буденних речах. Вміння смішити або сміятися свідчить про розвинені розумові здібності, інтелект та спостережливість. Бо чим обмеженіша людина, тим гірші і примітивніші в неї жарти. І навпаки: людина, яка вміє гарно жартувати, нерідко відрізняється високим інтелектом.
«Ми інтелектуальна нація – зазначив Руслан Юшкевич – Ми розумні, ми умінчки, ми талановиті, ми завжди цінували розум. Подивіться на українські казки: яким є символ нашого героя? Кирило Кожум’яка, розумний чолов’яга, який працював руками. Котигорошко, який теж був не дурбецел, який вигадав, як побороти Змія. Згадаємо Івасика-Телесика, який завдяки розуму та удачі переміг Зміївну та її доньку. І згадаємо москальню та їхні казки, в яких герой – це Іван-Дурак. Тобто дурачок, який ніхріна не робить, ні чорта не розуміє, а йому все на халяву дістається. Згадаємо будь-які наші приказки: якщо в тебе хороша вдача і ти вмієш бачити не тільки погане – то тобі легше живеться. Ти можеш перемогти будь-яке зло. Українцям завжди, м’яко кажучи, не щастило з сусідами. Нас то одні пробували завоювати, то інші, нам доводилось то з одними боротися, то з іншими боротися, а з цими вже товаришувати. Тобто ми постійно розробляли стратегії виживання».
Гумор дозволяє отримати контроль та владу над об’єктом кепкувань та насмішок.
Гумор дозволяє отримати контроль та владу над об’єктом кепкувань та насмішок. Він дає змогу змінити ситуацію «я – жертва» на «я керую ситуацією». Тобто відібрати силу в агресора. Гумор дозволяє розвернути ситуацію на 180 градусів, висміяти свого кривдника і таким чином виграти ситуацію. Зокрема Юшкевич згадав того знаменитого листа, який козаки адресували турецькому султану. За словами психолога, його зміст мало відрізняється від того, що українці пишуть зараз. У різні історичні періоди вони були постійно змушені протистояти різним ворогам.
Тому висміюючи їх, українці завжди применшували ворожі досягнення. Вони вирівнювали враження, яке хоче справити ворог і таким чином могли більш тверезо оцінювати ситуацію. Таку тенденцію можна побачити і сьогодні, зазначив психолог. Коли в світі ще вірили в казочки про «другу армію світу», українці сипали жартами про недолугих орків та посилали їх військовий корабель у відомому напрямку.
Українці полюбляють меми
«Можливо – це мої припущення – українці за довгу історію винайшли свій спосіб боротися з проявами агресії своїх сусідів, – розповів Юшкевич. – Через гумор. Гумор легко розповсюджується, він достатньо заразний, він легко сприймається абсолютно всіма і легко трансформується в якусь хвилю. Коли раніше вороги зустрічалися на полі битви, вони досить часто вдавалися до гумору. Якщо я висміюю свого ворога, то таким чином роблю його смішним, недолугим, не таким страшним, достатньо слабким. А себе, відповідно, сильнішим. І це приниження ворога збиває страх, забирає його з душі. Показує, що людина ще не зламана».
Війна ведеться не тільки на полі бою, але й в розумах людей, зазначає психолог. Все, чого хоче ворог – знищити бажання боротися. Це можна зробити в той момент, коли людину захоплює відчай, коли сила негативних переживань настільки сильна, що психіка дає сигнал: все, боротися вже немає сенсу. Те, що ми можемо гуморити, насміхатися, сміятися навіть над власними недоліками – свідчить про те, що всередині ми достатньо сильні та стабільні. І що ми досі протистоїмо незважаючи на якісь «лякалки-жахачки», підкреслив експерт.
Поки ми вміємо жартами вибішувати ворога, доти ми за нього сильніші
«Поки ми вміємо жартувати та вибішувати ворога, доти ми за нього сильніші, – розповів Юшкевич. – І завжди були спеціально навчені козаки, які висміювали найсильніших у ворожому війську. І саме своїми жартами підривали моральний стан ворога. А ворога дуже жахає, коли над ним насміхаються. Адже це принижує його, забирає в нього силу. Я сміюсь над тобою, хоча ти йшов мене нищити. Ти для всього світу страшний, а для мене смішний. І ворога це лякає. Він відчуває, що його не бояться, ким він не був та що б не робив. Ви ж знаєте вислів «сміятися в очі смерті». І цей вислів достатньо глибокий. Він несе пояснення, що роблять українці, коли висміюють ворога. Вони забирають його силу та роблять з нього жалюгідного, нещасного, затурканого і тупорилого орка».
Що ж, війна все ще триває. І потреба в хороших жартах, за допомогою яких можна покращити настрій та знизити напругу, нікуди не зникне. Як і, власне, приводи для їх появи у вигляді небезпек воєнного часу, погроз та одіозних заяв з боку російських політиків, а також скиглення росіян з приводу їх невдач. Так що чекаємо на нові меми. Вони обов’язково будуть.
Юлія Гуш
