Знати ворога – розуміти ступінь загроз і небезпек. І в цьому плані цікавими є теми, які стали актуальними в Бєлгородській області в пабліках в соціальних мережах та ЗМІ протягом останніх кількох тижнів. Це теми цін на яйця і черг за дешевими яйцями за підтримки місцевої влади, подолання наслідків снігопадів у Бєлгородській області (вже третій тиждень!) і проблеми на кордоні з Україною (в умовах тотальної цензури в бнр).
Яйця
У всіх на слуху тема з ростом цін на яйця на московії. Крім проблем із закупкою обладнання, кормів та ліків для курей, які росія завжди, як і все решту, закупляла закордоном, є ще одна шикарна річ, яка тісно пов’язана з бнр.
Бєлгородська область (на Харківщині вживається абревіатура «бнр» – бєлгородська народна республіка) історично один з найбільших центрів виробництва курятини та яєць на росії. Там розташовано дуже багато птахоферм, от справді, це центр птахофабрик та птахоферм на росії. Частина з них була розміщена у безпосередній близькості до державного кордону. З середини вересня минулого року, коли сили оборони України вийшли майже по всій Харківській області до держкордону (крім Заоскілля), то у цих птахоферм почалися проблеми. Росіяни, ясна річ, розміщували військову техніку на чи біля цих птахоферм, і звідти обстрілювали територію України, у т.ч. пусковими установками від ЗРК «С-300». По птахофермам прилітало. Понад 5 з них мали значні чи суттєві пошкодження, близько 10 працівників (в офіційних зведеннях місцевої влади бнр, коли ще не було жорсткої цензури) загинуло, ще більше дістало поранень. Коли на весну цього року стало зрозуміло, що швидко обстріли прикордоння бнр не завершаться, і коли трапилися халепи в Козинці Грайворонського району та Шебекіно (a.k.a «шмякіно») Бєлгородської області, частина бізнесменів продало хоч за якісь гроші подібні бізнеси поблизу кордону – і тупо повтікали хто куди (дехто аж в Китай переїхав!).
Тобто проблема виробництва з курятиною та яйцями в Бєлгородській області назрівала останній рік. Без проблем із підсанкційними товарами. Поки було літо і підножний корм, то проблема не така була велика, а ось з осені стало якось не тойво. У тому ж Бєлгороді ціна на яйця у супермаркетах стартує від 180–200 дєрєвянних рублів за десяток. Місцева влада в бнр божиться, що регіон забезпечений яйцями на 200%, але насправді це лише виробництво яєць на душу населення. Чиновниця (замгубєрнатора Юлія Щедріна), яка заспокоювала бєлгородців і прохала не створювати «штучнй ажіотаж» звільнена «за власним бажанням». І вишенька на торті: проти цієї ж чиновниці сьогодні вже відкрито кримінальну справу за нецільове витрачання грошей. Ага, ажіотаж))) При тому, що основна маса яєць та курятини, виробленої в бнр, завжди йшла на продаж в інші регіони росії.
Фото: bel.aif.ru
Ті черги, які зафіксували на відео з Бєлгорода, то було на фермерському ярмарку за ініціативи бєлгородського губєрнатора Гладкова, що відбуваються у місті у кожні вихідні. Ціни там справді нижчі у 2–3 рази за магазинні: яйце від 65–70 дєрєвянних, кіло курятини – від 200 дєрєвях. Тому мета цього ярмарку дуже проста: спосіб боротьби з панічними та негативними настроями населення перед перепризначення царя, адже негативні наслідки в економіці московії відчуваються і одному з центрів сільськогосподарського виробництва – в Бєлгородській області. Ну от уявіть: в області, яка є величезним виробником сільськогосподарських продуктів, ціни швидко злітають вгору, а влада просить «не сіяти паніку». Це все про якість життя та економіку (привіт ринковій економіці!) на росії і на Бєлгородщині також. І про непрацюючі санкції. Ясна річ, що при ціні у 2–3 рази нижчій за магазинній виник ажіотаж та утворилися великі черги. Приїздить на ярмарок одна – дві ГАЗелі з яйцями (коли на ярмарок приходить губєрнатор, то машин стає більше). Як наслідок, уряд Бєлгородської області (так, у них є цілий уряд з міністерствами) (!!!) ввів обмеження: не більше двох десятків яєць в одні руки!!! Лоток яєць на людину! В результаті туди приходять сім’ями, щоби взяти більше яєць і типу дотримуватися обмежень, встановлених владою.
Санкції так чи так впливають на економіку росії у різних галузях. Звісно, не так як би нам хотілося і не в тому обсязі, але складнощі виникають. Проходить час, поки московити знаходять варіанти обходу санкцій. Нам від цього не легше. Але економіку будь-якої держави завалити не просто. Навіть КНДР якось живе, будучи ізольована від чого тільки можна. При цьому її підгодовують час від часу з гуманізму. Але за цей час вони роблять зброю.
Одним словом, яйцеву кризу якось до виборів триматимуть – навіть верховний цар путін сказав, що зростає відсоток жирів… в сенсі зростають зарплати, попит на яйця збільшився, виробництво – ні, а уряд не встиг імпортувати більше, і вже є пропозиції з інших країн. Та не зізнається він, що виробництво падає, бо частину курей тупо забили навесні – влітку в тій же Бєлгородській області через закриття бізнесів. І не тільки курей, а й великої і малої рогатої худоби (але це вже окрема тема). А Бєлгородська область – однин з регіонів, що годує росію. Бо кліматичні умови подібні на умови Харківської області, і нормальне сільське господарство тут просто можливе від природи. Але тенденції, попри всі переможні реляції влади, м’яко кажучи, не надто оптимістичні. Скажімо так, ситуація з яйцями, курятиною та м’ясом викликає у тих, хто пов’язаний з цим бізнесом, психоз та паніку.
Сніг
У Бєлгородській області останні 3 тижні долають героїчними зусиллями наслідки снігопадів. Долають наскільки можуть, що це питання постійно обговорюється у запитах до місцевих чиновників (на відміну від України, де тема з усіх сторін обговорюється в соцмережах, в бнр вона формується через звернення людей до чиновників у соцмережах – головно, у Вконтактє) і є на контролі губєрнатора! Долають дуже весело: десь згрібають сніг біля зупинки, що замість місця зупинки транспорту – снігові білі гори (снігові білі гори у місті білий город), десь вивозять сніг на околицю міста – і скидають на вулиці, біля дворів місцевих мешканців. Коли сніг танутиме – вулиці та подвір’я підтопить. Треба сказати, що на відміну від України, де є комунальні підприємства у містах, є ОСББ, які мають власних двірників, то в Бєлгородській області все складніше: є комунальні підприємства, а в окремих мікрорайонах (не дворах), які будувалися приватними компаніями, і будівництво та облаштування яких ще й фінансують з бюджету, чи які мають відомче підпорядкування, прибиранням займаються управляючі компанії. До всієї епічності складності ситуації треба додати, що в Бєлгородській області є міністерство транспорту, яке визначає де мають бути зупинки транспорту, у т.ч. у містах і селах, розробляє кошторис на будівництво цих зупинок і потім шукає гроші та підрядників для виконання цього. Через це ремонт зупинок в облцентрі (Бєлгороді) може розтягнутися на рік чи навіть більше – от закладемо гроші у бюджет на це, проведемо тендер…
Фото: vk.com/achesnokov31
Але повернімося до снігу. Поки ми українці скаржимося на ожеледь, з якою не завжди можуть впоратися комунальники (так, у Харкові також не все гаразд, але основні пішохідні шляхи посипані піском, при цьому у Харкові дуже бракує комунальників, а переметів у дворах немає, хіба що біля будинків де немає життя), то в бнр навіть з очищенням вулиць не справлялися, на пішохідних дорогах страшна ожеледиця.. Відтак цього тижня тему яєць замінила тема прибирання від снігу. Ситуація така, що навіть мери Старого Осколу (понад 220 тис. мешканців) та Губкіна (85 тис. мешканців) (північ Бєлгородської області, район Курської магнітної аномалії – там добувають залізну руду відкритим способом, її збагачують на ГЗК та виплавляють сталь) вийшли з іншими чиновниками прибирати сніг. Фотосесія як фотосесія – показуха та імітація діятєльності. Найбільше проблем там, де прибирають управляючі кампанії – місцева влада звітує про кількість приписів на прибирання для них (по Бєлгороду виписали аж 175 приписів на прибирання – і це лише за останній тиждень!). Місцева влада Бєлгорода бідкається, що були великі опади, потім все вкрилося снігом, а техніки бракує. Губєрнатор кажу, що техніку постійно закуповують – де ж вона? А техніки все одно бракує. (До речі, у Харкові тротуари від снігу вже прибирають за допомогою малої механізації (маленьких снігоочисників, принаймні таке спостерігається в деяких районах: лопати відходять поступово в минуле). А ще зо 5 автобусів в Бєлгороді зіштовхнулися в центрі міста через ожеледь (невеличкий піджопник) – у результаті частина центру Бєлгорода виявилася паралізована. Хто був в Бєлгороді – знає, що там перекрий одну чи дві дороги в центрі – і центр стане наглухо.
Оцінити масштаб проблем зі снігом складно, бо розбору ситуації від пабліків чи медіа немає. Фізично немає. Проблема існує, але її не обговорюють і не розбирають. Це для розуміння чому росіяни будуть терпіти. Але навіть у дуже цензурованому інфопросторі бнр цього тижня це топ-тема. Як наслідок, кілька чиновників місцевого рівня (рівня муніципалітетів) у галузі ЖКГ за 3 тижні позбулися роботи. Дехто з них працювали на своїх посадах лише пів роки. Це, до речі, про текучість кадрів навіть на управлінських посадах, і навіть в таких містах як Бєлгород.
Коник без ноги та прикордоння бнр
До речі, в бнр на тижні одним чиновником стало менше: на міні підірвався УАЗ-Патріот із замголовою Краснояружського району (напрямок на Краснопілля Сумської області) разом із головинею місцевої сільради (сільського поселення) та ще одним місцевим мешканцем. Замголові району, який опікувався напрямком безпеки, відірвало ноги. За добу він відкинув обрубки копит в лікарні. Інші двоє вижили. Та й таке!
До речі, це той адміністративний район, де вчора, в неділю, в районі с. Теребрено було весело: паблікі бнр сповіщали про стрілецький бій, а на відосиках від місцевих чутно було артдуель. Ага, такий він «стрілецький бій» з артпідтримкою. Це якраз про ступінь цензурованості ситуації на кордоні навіть в пабліках. Так, війна є війна, але про артобстріли населених пунктів у нас сповіщають і в пабліках, і в ЗМІ. Приховування немає. Частина місцевих (а їх у прикордонному селі, за деякою інформацією, аж до 200 голів) виїжджали з села, щоби випадково тойво… А ще деякі пабліки бідкалися, що відбивати удар українців мають строковики російської армії, які прикривають кордон, у той час як вірні бійці «Ахмат-Запад» Рамзана Кадирова та прикордонники ФСБ сидять у тилу і у сірій зоні прикордоння бнр не наважуються навіть з’являтися. Звісно, це типове замовляння про «бідненьких хлопчиків», але воно дуже показове в умовах офіційної цензури на московії та на Бєлгородщині. Ввечері неділі відповідальність за «гарний день в бнр» офіційно взяв на себе РДК.
Власне, думаю, що в контексті ворогознавства відновлю регулярні зведення про Бєлгородську область. Без розуміння контексту хоча би бнр ми ніколи не зможемо втілити мету з її демілітаризації.
Сергій Петров, Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»
