Дуже дратує “в України не вистачає солдатів через погану мобілізацію”, особливо від західних експертів та політиків (деякі це кажуть регулярно, є такі що ніколи не кажуть)
Категорія “не вистачає” є відносною, не вистачає для чого? Щоб відповідати кількості російських солдатів, з урахуванням технічного оснащення обох сторін.
Гугл каже що населення Росії майже в 4 рази більше українського, щоб мати стільки ж солдатів скільки Росія, Україна з 100 людей має мобілізувати вчетверо більше ніж Росія.
За рахунок чого має досягатися така мобілізація, що в Україні такого особливого для мобілізації є, чого в Росії нема – щоб вдалося поставити вчетверо більше людей у військо?
Патріотизм, екзистенційність війни – тобто відчуття важливості того, за що воюєш? Так і в Росії потужні патріотизм і відчуття екзистенційності – вони вірять в інше, в них це інакше формується, але величина амплітуди на виході важить, а не як вона формується. Вони вважають масово що це важлива для них війна для захисту правди, цього досить.
Але в Росії є багато чого, що полегшує їхню мобілізацію, чого нема в України – з об’єктивних причин, не тому що українці щось погано роблять:
1. Тактика ведення війни та використання ув’язненних
Мало того що в Росії вдвічі більше ув’язнених на 100 людей, і в 8 разів більше в абсолютному вимірі. Тактика Росії не передбачає гуманізму до власних солдат, головне щоб їх вистачило, нема інших цілей їх зберігати. Поміняти життя людей на контроль землі, стоїть задача.
З одного боку, їм не шкода людей взагалі, з іншого боку в них є масив в 430 тисяч людей (з Вікіпедії), з якого можна набрати дуже велику частку на цю роботу. І в них знайшлася людина (Прігожин), яка змогла ефективно побудувати постачання цих людей на фронт.
Україні нема чого протиставити – зеки добре годяться для утілізації в обмін на землю, але Україна так не вміє воювати. Для інших цілей зеки годяться набагато гірше. Росія зможе мобілізувати 200 тисяч зеків (половину наявних), Україна не мобілізує половину наявних, бо задачі інші – тобто навіть 25 тисяч не мобілізує.
2. Матеріальні стимули: багатство Росії та депресивні регіони
Гугл каже, що ВВП Росії більше українського в 14 разів, при цьому уряд (напряму і через підконтрольних уряду олігархів) контролює набагато більшу частку економіки ніж в Україні.
Тобто російський уряд має в десятки разів більше грошей на матеріальну стимуляцію до мобілізації.
При такому багатстві в Росії багато депресивних регіонів з бідними людьми, для яких гроші мають дуже велику цінність, в Україні нема такого.
3. Система примусу до мобілізації
В Росії побудована поліцейська держава, це її історичні традиції, їхні можливості примусу до мобілізації набагато кращі ніж в Україні, вільній країні з традиціями анархізму.
4. Можливість мобілізації трудових мігрантів
В Росії мільйони безправних некваліфікованих робітників з країн Середньої Азії та не тільки, ці люди приїхали заробляти, і вони є природним пулом для вербування на війну.
В Україні таких 0.
5. Рекрутинг іноземців
Росія має традиційно потужну присутність і вплив в багатьох країнах 3 та 2,5 світу, і вони вербують людей на війну й там – в них є там присутність, контакти і є на це гроші (бо вони продовжують експортувати копалини за валюту, а наприклад в Індію вони завозять нафту за рупії, на які нічого неможливо отримати в світі ніде окрім Індії – де як раз є дуже багато дуже бідних людей).
В України нема ані цього впливу, ані грошей, ані тактики для використання цих людей (витратний матеріал для обміну на землю).
6. Технічне оснащення війська
Меншу кількість людей можна компенсувати їхнім кращим технічним оснащенням. Україна і тут не має переваги – Росія завжди була мілітаризованою країною, вона багатша України в 14 разів, і вона змогла організувати роботу ВПК в умовах санкцій. В України об’єктивно нема кращих можливостей технічно оснащатися ніж в Росії щоб компенсувати переваги Росії в людях – навіть якщо не брати, що Росія може уразити будь-який технологічний майданчик в Україні, а Україна в Росії – ні, суто через розміри країн.
7. Надії які не справдилися.
Були надії, що частина з цих факторів працюватимуть інакше, не на користь Росії, але вони не справдилися.
Була надія що війна буде непопулярною в Росії, що будуть антивоєнні рухи, які в тому числі й мобілізації заважатимуть – виявилося, що росіяни загалом якщо не підтримують, то добре розуміють чому ця війна їм потрібна та є “їхньою”. Настрої росіян виявилися більш провоєнними та “патріотичними” ніж багато хто сподівався.
Була надія що російська економіка якщо не сколапсує, то виявиться в умовах, що ускладнить фінансування війни, зокрема рекрутінг – але це не виправдалося, економіка не сколапсувала, а погіршення економічних умов росіяни готові терпіти з (недооцінених) патріотичних міркувань.
Була надія що російський ВПК не зможе працювати в режимі санкцій – але він зміг, отримуючи братню підтримку від інших альтернативно-цивілізованих.
Якщо це були не надії, а розрахунки – то вони виявилися помилковими.
8. При всіх цих несприятливих, порівняно з Росією, факторах Україні вдається мобілізувати приблизно стільки ж скільки і Росії.
Тобто у відносному обчисленні – в 4 рази більше ніж Росія.
Це не неефективна мобілізація, це дуже ефективна мобілізація.
Але який би не був в автомобільного двигуна ККД, хоч 100%, він не зможе обігнати надзвуковий реактивний літак. Якщо автомобіль не обганяє літак, це не тому що він неефективний.
Солдатів не вистачає не тому, що українці жеруть в європейських ресторанах, як розповідав міністр ЗС Кулеба та міністр оборони Польщі, і не тому, що українці втекли через Тису. Якщо міністри когось бачили в ресторані чи з Тиси виловили небіжчика – це не свідчення неефективності мобілізації, це просто індивідуальна історія, анекдот. Мають значення пункти 1-7 вище, а не окремі індивідуальні історії.
Проблема недостатньості українських солдатів полягає не в неефективності мобілізації, хоч як би це не було неприємно визнавати тим західним політикам і експертам. Їм, звісно, приємно спихнути відповідальність з себе на інших, але чому їм мають підігрувати українці?
Проблема нестачі солдат за обставин 1-7 не може вирішитися всередині України, це просто арифметика, але вона може вирішитися ззовні.
Західні країни можуть надати гроші, за які можна покращити матеріальні стимули для мобілізації.
Західні країни можуть дозволити і стимулювати рекрутинг добровольців у власних країнах.
Західні країни можуть надати ресурси (матеріальні та організаційні) для рекрутингу добровольців у третіх країнах.
Західні країни можуть взяти на себе захист українського неба від ракет та дронів (не треба збивати літаки з російськими пілотами – тільки ракети та дрони в неросійському небі, який тут ризик ескалації), що є те саме що збільшення кількості українського війська (їхні солдати працюють замість українських).
Західні країни можуть надавати в рази більше техніки та витратних матеріалів (снаряди, ракети), компенсуючи нестачу людей.
Причиною “нестачі людей” є те, що вони цього не роблять, а не “неефективність української мобілізації”, про яку вони кажуть щоб маскувати свою бездіяльність.
Chacha Shushuridze