“Російська Федерація перебуває в стані інформаційної війни з іншими державами перманентно.” – Віктор Пушкар
18 жовтня 2024 року в Харкові в місті відбувся VII Харківський безпековий форум «Цивільні українці: виклики і стійкість в умовах терористичної війни». Форум провели Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» та Фонд Конрада Аденауера за підтримки Координаційного Гуманітарного Центру.
Публікуємо виступи експертів форуму. До вашої уваги Віктор Пушкар.
Російська Федерація перебуває в стані інформаційної війни з іншими державами перманентно.
У 2013-му році, за участі і мене і Майдан Моніторингу було проведене дослідження «Символічне насильство в містах сучасної України». І в результаті цього дослідження було виявлено, що найбільш безпечним містом з чотирьох є Львів. Найменш безпечним — Сімферополь. І у Києві, і в Харкові теж були певні небезпеки в цьому плані. Але тоді ми розглядали переважно візуальну компоненту.
І лише згодом ми перейшли до акустичної компоненти. І в результаті наших цікавих дослідів в 2022 році було прийнято дуже правильний закон. Також цьому сприяли деякі народні депутати і громадські організації. Без них цього закону не було би. Це закон про заборону публічного споживання медійних продуктів Російської Федерації.
Для чого це зроблено? Бо це теж складова інформаційної війни проти України. Тобто один з ключових меседжів російської пропаганди, що ми один народ. І власне тому, що ми один народ, ми маємо, зокрема, слухати однакову музику, дивитись однакове кіно. І все, що зроблено в Україні має бути схожим на те, що зроблено в Росії. Але трохи гірше за якістю.
І ця політика, вона не мінялась від часів Сталіна, Брежнева. Ну і за за Путіна вона теж продовжується. Той самий Пригожин, який командував «Вагнером», він до того створив відому тролеферму. І він же підтримував деяких російських виконавців рок-музики. Які насаджували типовий для Росії конструкт маскулінності. Оцей бухий мужик, вонючий, в тельнику, який співав начебто рок. От це теж пригожинський проект. Там колись був «Рок проти насильства», а потім став фестиваль «Наші», мілітаристичний і псевдопатріотичний.
Ну і від цього нам треба якось дистанціюватись. Окей, ми заборонили публічне споживання цих продуктів. І це дало свій ефект. Тобто 40% українців в опитуванні кажуть, що вони перестали слухати російську музику. Ну і правильно. А що вони там знаходили, чого немає в українській або в німецькій, або в американській? А це можна замінити. І, власне, друга складова цього закону була про те, що треба підтримувати український культурний продукт. Це теж правильно.
До чого споживання російського продукту призводило психологічно? Люди звикали до істеричного стилю спілкування. Який був не тільки в телевізійних новинах, який був також в серіалах російського виробництва, який був в російській попсі, блатняку. Ну я пригадую, 2014-й рік, я потрапляю в санаторій на Хмельниччині, де лікуються військові, які вже брали участь в так званій АТО. І тут же з кабаку на 120 дб волають блатняки. Це не тільки в самому кабаку вони глушать людей, в санаторії теж. Ну як таке могло бути?
Ну і зрештою, із затримкою по фазі в 10 років, ми дійшли до того, що це обмежили. Розумно обмежили.
Віктор Пушкар, кандидат психологічних наук, співзасновник Групи соціальних трансформацій.
Be the first to comment