З якими труднощами стикалися спеціалісти, які документування російські злочини до 2022 року? Що змінилося з початком широкомасштабного вторгнення?

18 жовтня 2024 року в Харкові в місті відбувся VII Харківський безпековий форум «Цивільні українці: виклики і стійкість в умовах терористичної війни». Форум провели Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» та Фонд Конрада Аденауера за підтримки Координаційного Гуманітарного Центру.

Публікуємо виступи експертів форуму.

Суспільство не було готове до того що росія це ворог

Я вважаю, що російська агресія, її прихована фаза, відбувалася з початку набуття Україною незалежності. Ми, як контррозвідка, документували багато речей. Але, на  жаль, всі роки з моменту набуття незалежності наше політичне керівництво і взагалі  суспільство не було готове до того, що це наш суцільний ворог.

Перший раз я безпосередньо це відчула в 1994-му році під час проведення Службою безпеки України Кримської операції по припиненню сепаратизму. І там вже було очевидно, коли наші спецпризначенці були проти великої кількості спецпризначенців, які базувалися на базі Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі. Тільки на той момент була більш ліберальна влада Росії. І в нашому керівництві також були люди. Наприклад, я вважаю визначною особистістю тогочасного нашого голову Євгена Марчука. Завдяки дуже тонким моментам ми змогли припинити цю спробу сепаратизму в Криму. Але Росія продовжувала. Були потім сирні війни, молочні війни, боротьба за Тузлу. 

В 2008 році вже була загроза відділення Криму

В 2008 році ми, як контррозвідувальна група, яка працювала, знову ж таки по Криму, провели велике соціологічне дослідження спільно з одним з центрів. І довели, і проаналізували оперативну інформацію. До речі, ми тоді працювали без УСБУ в Криму. Тому що на той момент ми вже розуміли, що там є агентура впливу Російської Федерації. І шкода, що не було у нас принципу екстериторіальності, бо б треба було перетасовувати особовий склад, з інших регіонів присилати.  Але такі були реалії життя. 

І от з першим висновком нашого порівняльного дослідження оперативної соціологічної інформації була загроза відділення Криму. Це було доведено. Більше того, ми розробили план ментальної інтеграції населення Криму в український інформаційний простір. Адже люди жили фактично на українській території, а ментально там був і акустичний терор, і всі види семантичного терору. 

На жаль, згодом змінилася влада, прийшов Янукович. Нам було дуже важко працювати, бо нам нас усували від прийняття керівних рішень. І однією із умов негласних харківських угод було вивести всіх контррозвідників, хто працював по Росії, за межі Служби безпеки України.

2014 рік. Краматорськ.  Початок АТО

Але повернемося в 2014-й рік. 13 квітня об’являється антитерористична операція. 14-го ми вилітаємо на Іл-76 з групою співробітників служби у кількості біля 120 чоловік, в тому числі зі слідчими підрозділами. З Харкова гелікоптерами ми пересуваємося на Краматорський аеродром. Ми ще не знаємо, що це окуповане місто. Ми знаємо, що в Луганську вже були ситуації, наші співробітники там були присутні. І ми туди прибуваємо, нас розміщують, нам дають відповідні завдання.

Нажаль, після першого вибуху гелікоптера тогочасне командування терміново вилетіло на Київ. І у нас нікого не залишилося, крім одного з генералів ЗСУ, якому ми не підпорядковувались. І от наші співробітники, мої колеги з Альфи (мені там теж довелося працювати), вийшли на рекогносцирування. Вони зробили карточки вогню і сказали: «Приберіть з цивільної частини аеродрому гелікоптери, тому що вони під прицілом». Ніхто цього не зробив. В результаті сталася ця жахлива історія: гелікоптер згорів за 15 хвилин. Але героїчний пілот відвернув його від міста.  Він вистрибнув, отримав травму. Але 58 ракет вилетіло не на Краматорськ, не на місто, а на поля.

Хто може задокументувати? Ми в окупованому місті, слідчих немає. Найближчий населений пункт, де є слідчі — це Маріуполь, 250 км. Тож я просто підходжу до слідчих, які з нашого головного слідчого управління, і кажу: «Хлопці, ну зробіть хоча би огляд місця події. Тут вже є руйнування. І це приватна власність, до речі». Вони там щось робили. 

А там в Києві ніхто не знає, що це війна.

Я подзвонила керівництву служби, своєму профільному заступнику голови. Я кажу: «Робіть щось, бо тут війна». А там в Києві ніхто не знає, що це війна взагалі-то. 

Цього ніхто не розкаже, бо це дуже курйозна історія. Голова команда, слідчі, жили в цьому літаку. У них там згоріли всі документи. І їм дали команду, вони почали робити огляд місця події. Далі виявляється, хтось має підписувати, якась посадова особа. Хто це?  Щоб ви розуміли: я бачила цей аркуш, я цього не зафільмувала, на жаль. Але там був поставлений підпис «Філін», позивний когось. Куди це прикладати?.

Але ми дотиснули, ця документація була підготовлена, виправлена. І  вона лягла в основу першого кримінального провадження по антитерористичні операції. На базі якого потім додавалися всі наступні кейси російської агресії. Багато років додавалися. Тому що ніхто не мав політичної волі назвати це війною. Це теж дуже важливо на той момент. І таким чином було втрачено багато доказів. 

Потім ми були в Довгенькому, в таборі, там також були слідчі. Ми робили контррозвідувальні операції, ми знаходили схрони. Коли знаходиш людину, то вже є підозрюваний, йому можна щось там інкримінувати. І з цією людиною фактично треба щось далі робити: або підозра, або він винний, або невинний. Ти привозиш докази, ти фільмуєш ПЗРК 20. Я не пам’ятаю, скільки-то там тонн цих снарядів  познаходила тільки моя група. 

Де поділися докази?

Ми привозили історії дуже важливі в інформаційній війні. Я була в Святогірській лаврі, коли це було ще окуповане місце. Я робила рекогносцирування і документування пропаганди, які там робилися. І все це особисто привозила в штаб і давала туди, куди потрібно. Де воно поділося? Я до сих пір не знаю. 

І я була на заходах в Слов’янську з протидії гібридним загрозам і виступала там багато разів. У мене там багато партнерів, друзів, українських активістів. І  вони мене питають: “А ви розслідуєте злочини московського патріархату? Чому цей піп до сих пір сидить, який Гіркіна освячував?” Треба визнати, що багато років у нас не було політичної волі на це. 

Зараз ми знаємо, хто ворог

Зараз ми знаємо, хто ворог. І Служба безпеки України за ці роки з початку широкомасштабного вторгнення значно наростила свої свої можливості, потужності і спроможності. Оголошено багато підозр, в тому числі військовим керівникам Російської Федерації, пособникам. Колаборантам також оголошуються підозри. Перед тим, як їхати сюди, ми говорили з керівництвом головного слідчого управління.  

Де ми ще просунулися?  Ми просунулися з вами разом у взаємодії з громадянським суспільством. Зараз Служба Безпеки активно співпрацює з документаторами з громадського сектору. І я зараз все ж таки ми вже говоримо про росію-агресора, про росію-ворога. І про те, що це агресивна війна. І я побажаю нам всім докласти зусиль, щоби не тільки провадження по 437-й статті ККУ були, а щоб у нас були вироки міжнародних судів різних юрисдикцій.  

Тому що це війна екзистенційна. І тут нема зворотного шляху. Якщо ми не доведемо, що це була планування ідеї війни, конкретні дії посадовців різних етапів, різних ланок і вже безпосередні дії, то… 

Важко довести ідею війни

Важко довести ідею війни: візьмемо доктрину Дугіна, візьмемо всі ті підготовчі дії, які здійснювалися російськими вченими. Для того, щоб бути ефективними, нам потрібно займатися ворогознавством. Сотні інститутів в Російській Федерації працюють на те, щоб удосконалювати свої технології маніпулювання і впливу на різні сфери і різні цільовій аудиторії. На жаль, ми не маємо системної наукової бази і системно цим не займаємося. 

Це моя пропозиція, як результат форуму, щоби ми займалися з вами ворогознавством.

Війни починаються в головах людей, в першу чергу. І  потім виливаються вже в різні форми — в інформаційну, в мілітарну, в економічну і в будь-яку іншу. На жаль, наш ворог у цьому дуже успішно просувався. До речі, я погоджуюся, що війна почалася не тоді, коли Україна отримала незалежність. Це війна цивілізаційна взагалі-то. І російська імперія існувала завдяки тому, що там була Україна. 

Головне, щоб у вас серці був руський мир

І по демографії хочу трошки відрефлексувати. Одним з положень Доктрини Дугіна є те, що потрібно змінювати демографічний ландшафт тих території, на які ти хочеш  вплинути. І  це не тільки Україна. Наприклад, в Берліні проживають 400 тисяч росіян. Які також заражені цим вірусом рускомірським.

Є такий Андрій Ткачов. Це російський православний священик. Він зі Львова, але закінчив факультет пропаганди одного з московських вишів. І потім приїхав в Україну. Це він придумав термін «майданутые». Потім він втік в Росію. 

Він веде багато проповідей, є такий канал «Восток и запад». На одній з проповідей дівчина, студентка МФТУ імені Баумана, питає: «А скажіть, будь ласка, не буде зрадою інтересам Росії, якщо я поїду за кордон?». Він каже: «Ні, ну ви вже розумієте, те, що ви виїдете, це нічого страшного. Головне, щоб у вас серці був руський мир, і ви знаєте, що якщо ви виїдете і вам там щось подобається, то вони там живуть добре завдяки тому, що ви живете погано». Тобто вони за рахунок росіян всі жирують там в цих європейських країнах. І ось така людина спокійнісінько собі їде, вона нікуди від руського мира не віддалилася. А таких проживає в Берліні 400.000. А  вони всі виборці.

Юлія Лапутіна, кандидат психологічних наук, генерал-майор офіцер з особливих доручень Апарату Голови СБУ