Акустичний терор як метод катування: нормативно-правові виклики та практика притягнення до відповідальності

Для притягнення РФ до відповідальності слід використовувати весь арсенал міжнародних механізмів – від індивідуальних судових переслідувань по Римському статуту до подань до Міжнародного суду ООН і спеціальних інституцій. Виконання Конвенції проти катувань, ЄКПЛ та Женевських конвенцій вимагає, щоб держава-агресор несла відповідальність за всі форми грубого поводження з людьми, зокрема акустичного характеру. Активна документація таких фактів та використання відповідних правових інструментів забезпечать можливість притягнути винних до міжнародної відповідальності.

Автор – Захарчук Роман,
аспірант Київського університету права НАН України, «Міжнародне право»

Науковий керівник – Хорватова Оксана Олегівна,
професор кафедри міжнародного права та галузевих правових дисциплін, кандидат юридичних наук, доцент.

В умовах повномасштабної війни в Україні посилилися явища психологічного терору з боку агресора, зокрема через використання звукових засобів у військових цілях. Акустичний терор – це навмисне застосування дуже гучних звуків або підвищених рівнів шуму з метою залякування, дезорієнтації та завдання страждань цивільному населенню і військовополоненим. Така практика, за оцінкою дослідників, є складовою терористичної тактики агресора. Міжнародне право категорично забороняє катування та жорстоке поводження, визначаючи катування як «будь-яку дію, якою особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне». Отже, якщо звуковий вплив спричиняє тяжкі фізичні чи психологічні страждання (безсоння, біль у вухах, панічні атаки тощо), він потрапляє під визначення заборонених дій. Експерти наголошують, що у міжнародному гуманітарному та праві прав людини є заборона на використання звуку «з метою терору, катування або приниження».

Нормативно-правова проблема

Нормативно-правова проблема полягає в невизначеності щодо кваліфікації акустичного терору. В чинних актах МГП та МКПП окремо не названо методи звукового впливу як відокремлені злочини. Проте загальні положення забороняють застосовувати «насильство над життям та здоров’ям», «жорстоке поводження» і «образу людської гідності» (спільна ст.3 Женевських конвенцій) або «акти терору проти цивільного населення» (Протокол I додатковий, ст.51). У Міжнародному кримінальному суді катування визнається як воєнний злочин та злочин проти людяності (Римський статут, ст.7(2)(e) і 8(2)(a)(ii)). Проте на практиці необхідно довести намір завдати страждань і тяжкість наслідків. Дослідники відзначають, що акустичний терор важко формалізувати – питання «що ви чули? що ви відчували?» не підпадають під звичайну судово-медичну експертизу. Військові журналісти з Чечні та Сирії свідчили про звичну практику звукового тиску, але ці свідчення, за їхніми словами, не можуть бути безпосередньо використані у кримінальних провадженнях. Таким чином, основний виклик – застосувати існуючі норми під нові обставини: розглядати систематичні гучні обстріли міст і психологічний тиск як катування чи нелюдське поводження.

Конвенція проти катувань визначає катування як «будь-яку дію, якою особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне». Тому будь-який цілеспрямований потужний акустичний вплив, що викликає такі страждання, потенційно підпадає під визначення катування. Європейський суд з прав людини аналогічно трактує ст.3 Конвенції про захист прав людини, забороняючи «катування та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження». У контексті війни застосування звуку задля страху і приниження може розцінюватися як заборонене.

Цілеспрямовані людські страждання

Оскільки акустичні методи не прописані окремо, їх слід кваліфікувати через аналогію з існуючими категоріями. В МГП забороняються дії, що «розв’язують терор проти цивільного населення» (Додатковий протокол І, ст.51(2)), а також грубе поводження і катування (Чотири Женевські конвенції, спільна ст.3). У МКПП категорично заборонено «тяжкі фізичні чи психічні страждання». Проте у традиційних трактуваннях «фізичні страждання» асоціюються з тілесними ушкодженнями. Виклик у тому, щоб визнати, що надмірний шум і психологічний стрес, які викликають цілеспрямовані людські страждання, справді утворюють воєнний злочин чи катування. Також складною є проблема доведення причинно- наслідкового зв’язку між впливом шуму та ушкодженнями (фізіологічними чи психічними) постраждалих.

Незважаючи на складності, існують свідчення впливу акустики як інструмента тортур. Соціологічне дослідження відзначає, що жителі Харкова зазнають значного напруження від постійних обстрілів і «гучних звуків», які стають складовою фонового насильства війни. Так, цивільні потерпають від ударних хвиль і вибухів, що супроводжуються надзвичайно гучним звуком, що викликає панічні реакції та порушення сну. Дослідники констатували: «Ми встановили факт травмування цивільного населення “звуками війни”, які викликають страждання і негативні наслідки для здоров’я людей».

На рівні військових дій документовано і безпосереднє психічне залякування населення. Зокрема, у рамках виставки FRACTURE зафіксовано, що ракети С-300 (спочатку створені як зенітні) Росія використовує «для терору населення Харкова», випускаючи їх по цивільних районах. Такі обстріли, крім руйнувань, забезпечують гучні вибухи вночі, що додатково травмують мешканців. Хронічний стрес у містах спричиняють також майже цілодобово ввімкнені сирени та сигналізації, включення потужних гучномовців з пропагандистськими повідомленнями, що фіксують свідки обстрілів. Дані дослідження підкреслюють: «Цивільні страждають від ударних хвиль, гучних звуків… що зумовлюють страждання мирного населення». За словами автора, матеріали таких досліджень можуть бути використані «для формування корпусу звинувачень на адресу агресорки та притягнення керівників РФ до кримінальної відповідальності».

Міжнародні механізми відповідальності.

У разі визнання акустичного терору катуванням чи воєнним злочином, до агресора можуть застосовуватися стандартні механізми міжнародної відповідальності. Міжнародний кримінальний суд (МКС) за Римським статутом може розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності, зокрема тортури (ст.7–8). Хоча РФ не є членом Статуту, Україна ратифікувала його, і генпрокурор МКС уже проводить розслідування злочинів на території України. Індивідуальна кримінальна відповідальність можлива також у національних судах (закон про Юрисдикцію тощо) і за принципом універсальної юрисдикції. Міжнародний суд ООН (МС ООН) може розглядати позови України проти РФ за порушення Женевських конвенцій і Конвенції проти катувань. Комітет проти катувань ООН контролює виконання Конвенції проти катувань країнами-сторонами, а ЄСПЛ – виконання Європейської конвенції з прав людини (ст.3 ECHR); однак Росія у 2022 р. припинила участь у ЄСПЛ, що ускладнює використання цього механізму. За рекомендаціями ООН, цілісний підхід вимагає документування фактів, відкриття кримінальних проваджень і залучення міжнародних місій (наприклад, Комісія ООН з розслідування злочинів в Україні) для підтримки доказової бази. Таким чином, можливі як індивідуальна кримінальна відповідальність (через суди), так і державна відповідальність (звернення до міжнародних органів та МС ООН) з вимогою припинити порушення та здійснити реабілітацію потерпілих.

Правові інструменти: серед ключових документів – Римський статут МКС, який визнає тортури воєнним злочином; Конвенція проти катувань ООН (ст.1); Європейська конвенція з прав людини (ст.3) зі строгою забороною тортур; а також Чотири Женевські конвенції 1949 р. (загальна ст.3) та їх Протоколи (Особливо Додатковий протокол I про захист цивільного населення, ст.51(2) – заборона терору). Ці документи закріплюють засади заборони жорстокого поводження, незалежно від того, якими саме засобами воно здійснюється.

Акустичний терор підпадає під визначення заборонених катувань

Аналіз свідчить, що акустичний терор підпадає під визначення заборонених катувань та жорстокого поводження за міжнародним правом, адже спричиняє «сильний біль або страждання» (фізичне та психічне) мирним громадянам. Водночас відсутність спеціального позитивного регулювання ускладнює його кваліфікацію: потрібна широка інтерпретація існуючих норм ІМП та МГП. Зафіксовані випадки психологічного насильства та гучних вибухів (як у Харкові та інших містах) підтверджують необхідність сприймати таку поведінку агресора як міжнародний злочин. Для притягнення РФ до відповідальності слід використовувати весь арсенал міжнародних механізмів – від індивідуальних судових переслідувань по Римському статуту до подань до Міжнародного суду ООН і спеціальних інституцій. Виконання Конвенції проти катувань, ЄКПЛ та Женевських конвенцій вимагає, щоб держава-агресор несла відповідальність за всі форми грубого поводження з людьми, зокрема акустичного характеру. Активна документація таких фактів та використання відповідних правових інструментів забезпечать можливість притягнути винних до міжнародної відповідальності.

Список джерел

1. Nataliya Zubar, «Акустичний терор як складова російсько- української війни. Підсумок» (матеріали сайту “Майдан Моніторинг”), 25 травня 2024 року.
2. Nataliya Zubar, «Акустичний терор РФ» (сайт “Майдан Моніторинг”), 7 липня 2022 року.
3. Nataliya Zubar та ін., «Акустичний терор в контексті російсько- української війни: соціологічний вимір» (звіт Харківського дослідження, “Майдан Моніторинг”), 19 квітня 2024 року.
4. Ігор Рущенко, «Військовий акустичний терор як новий різновид міжнародного тероризму» (сайт “Майдан Моніторинг”), 9 січня 2025 року.
5. Виставка FRACTURE: «Ракетний   терор  Росії  в Харкові» (документація ІЦ «Майдан Моніторинг»), 2022–2023 (Kharkiv).
6. Виставка FRACTURE: «Зруйнована культура» (документальні фото з Харкова, “Майдан Моніторинг”), 2022.
7. Римський статут МКС (1998), ст.7(1)(e), 8(2)(a)(ii) – злочини проти людяності та воєнні злочини (катування/жорстоке поводження).
8. Конвенція проти   катувань   ООН   (1984),  ст.1  (визначення катувань).
9. Європейська конвенція з прав людини (1950), ст.3 – заборона катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження.
10. Женевські конвенції   (1949),   спільна  ст.3  – забороняють катування та приниження статусу осіб, які не беруть участі у бойових діях.
11. Звіт УВКПЛ ООН A/78/324 (Спецдоповідач з питань катувань, 2023) – у темі включено «акустичні зброї і пристрої» як потенційно небезпечні для мирних осіб.
12. Аналіз ICRC/Article36.org: “Acoustic weapons: Public harassment, crowd control, and contempt for law” (2019) – наголос на забороні використання звуку для тортур.

Вперше оприлюднене в
«Актуальні питання та перспективи розвитку кримінального права, кримінології та судочинства», присвяченої 95-й річниці з дня народження професора Закалюка А.П.: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: НТУ, 2025. –148 с.
У збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні питання та перспективи розвитку кримінального права, кримінології та судочинства», присвяченої 95-й річниці з дня народження професора Закалюка А.П. (м. Київ, 16 травня 2025 року) висвітлено сучасні погляди науковців щодо стану та перспектив розвитку кримінального права, кримінології та судочинства.
©НТУ, 2025