Про Стамбульські перемовини та вхід Китаю в гру

Перед тим, як робити оцінку Стамбульських перемовин, позитив від яких – обмін військовополоненими у форматі «1000 на 1000» (найбільший за останні 2 роки), варто побачити тектонічні зсуви, які сталися на початку травня цього року.

Китай увійшов у перемовини щодо російсько-української війни

МЗС Китаю перейшов у формат оголошення позицій московитів у певній завуальованій формі перед тим, як самі московити озвучують свою позицію. Вперше це сталося за ввечері 10 травня 2025 року ще перед виступом путіна, який відбувся аж у пів на другу ночі 11 травня. Тоді МЗС Китаю оголосило, що московити готові до перемовин про припинення вогню. І лише ото потім верховне хло путін запропонував провести перемовини у Стамбулі 15 травня 2025 року.

Отже, під час святкування дня побєдобєсія стався тектонічний зсув: у геополітичну гру вступив Китай. Фактично тоді ж оформилася нова форма васалітету московитів до Китаю. І ще раз: першими про плани московитів оголосили китайці. Одним словом, тепер дипломатія московитів у зв’язці з китайцями. Це дійсність яку треба усвідомлювати.

Інтереси Китаю

По-перше, китайцям вигідне послаблення і США, і Європи для реалізації власних геополітичних інтересів з підкорення Європи, в яких Україна – об’єкт і сіра зона, яка є місцем, де всі, і перш за все, Китай, могли би реалізовувати свої забаганки без жодного спротиву місцевого населення (воно має виконувати вказівки Китаю, московії і інших). Тому продовження війни московитів проти нас китайцям вигідне. І необхідне.

По-друге, війна китайцям вигідна, бо дозволяє тестувати, створювати і вдосконалювати на полі бою війни нового типу нові технології в режимі реального часу. І самим через військових радників чомусь вчитися. Бо китайці також не мають реального бойового досвіду вже багато років (невеликі інциденти на кордоні – то не бойовий досвід, ні), а в імператора Сі є місія об’єднати Китай (тобто ліквідувати Тайвань).

По-третє, Китаю вигідна війна, бо московія потрапляє у все більшу залежність від китайців і вже перетворилася на інструмент китайської геополітики.

Тому війна, з точки зору китайців, триватиме доти, доки позитивні моменти від неї переважатимуть негативні. А негативні – це посилення вторинних санкцій і контролю за ними, які, навіть з урахуванням всіх можливостей їх обходу наражатимуть на небезпеку економіку Китаю, яка багато років має системні проблеми. Також негативним чинником є потенційна неплатоспроможність московитів: коли проблеми в їх економіці будуть настільки великими, що вони не зможуть ані платити за товари або ж не будуть готові надавати преференції в різних галузях і на різних територіях китайцям в обмін за кредити. Безкоштовно допомагати московитам китайці не будуть. Лише за гроші.

Московити та китайці: pro et contra

При цьому КНР не зацікавлена в падіння московитів, бо то ж їх інструмент, але й підтримувати їх економіку в такий спосіб, як це робить ЄС зараз (через фінансову допомогу) також не будуть. Тому момент можливого економічного, а за ним військового краху московитів, — це час, коли китайці рекомендуватимуть вийти московитам з війни.

Самі ж московити готові їсти хоч сухе бадилля вигорівшої трави і кору дерев, але воювати. Тому цитата, яку приписують Мєдінскому, що московити «готові воювати хоч 21 річ» — з точки зору підходу московитів до війни правдива. Московити готові помирати від голоду, але воювати за ідеї путіна. Цю тезу слід прийняти як реальність, і її ігнорування є загрозою безпеці як України, і світу, так і кожного з нас. До того ж, я не вважаю, що там готові зупинитися, навіть під загрозою краху. Їх мета – або капітуляція України, або створення умов, щоби це сталося за нової влади. Проте китайці, певен, зможуть переконати московитів вийти в момент перед крахом з максимальними територіями, які вони контролюватимуть де-факто.

Але хоч би чого не хотіли московити, але китайцям не вигідний крах московії, і тому московія стане зговірливішою лише тоді, коли її сюзерен КНР вирішить, що негатив від війни більший, ніж позитив. Зрештою, першим невеличким дзвіночком цьому (зговірливість таки може настати в перспективі одного – трьох років) є той факт, що китайці вступили в гру. До цього вони зберігали «умовний дипломатичний нейтралітет».

Стамбульські перемовини

Передумови

Стамбульські перемовини 16 травня 2025 року стали можливими через два фактори: імператор Сі порадив путіну піти шляхом нового витку довгих перемовин (на фоні домовленостей про зниження тарифів між США та Китаєм у Швейцарії), і цей крок. Тому немає нічого дивного, що Трамп його підтримав, а європейці, які до того скоординовано підготували нові санкції і підготувалися до нових можливих дій з боку московитів, погодилися, що вони мають статися.

Наголошу, що Україна діє в координації із Великою Британією, Францією, Німеччиною, а також дипломатією ЄС, іншими країнами ЄС (свою роль грають Італія, Польща, країни Балтії, країни Скандинавії). Тобто всі наші дії скоординовані з нашими партнерами. Після чого – про них інформуються американці. З ними щось може бути скориговане.

Мета ж московитів, яким американці дипломатичними каналами погрожують санкціями, — максимально довго відтягнути санкції задля ведення війни і захоплення якомога більших територій України. При цьому вони готові до довгограючих перемовин, які можуть тривати роками. Головне – аби без серйозних наслідків чи такі наслідки будуть менш загрозливими, у т.ч. через розсинхронізацію і наявність роздратованості між Європою і США щодо поглядів на перемовини з московитами і санкції.

Трамп не бажає вводити санкції на догоду прокремлівському лобі в своїй адміністрації, хоча погоджується з тим, що його водять за ніс. Проте процес важливіший за результат. Зокрема, і через святу віру, що от його адміністрації на відміну від «папірєдніков» вдасться перезавантажити стосунки з московитами. (Насправді, кожний новий президент і відповідно нова американська адміністрація від часів Ніксона намагається перезавантажити стосунки з московитами. Це така вже історична традиція в американській дипломатії, яка триває понад 50 років. Це вже справді діагноз.)

Події безпосередньо перед перемовинами

Тепер дивіться що сталося:

• а) 15 травня 2025 року в Анкарі пройшла зустріч Зеленського і Ердогана, на якій також обговорювали і майбутні перемовини та допомогу з боку Туреччини відбивати «хотєлки» московитів, зокрема, щодо Криму.
• б) Зранку 16 травня відбулася зустріч у форматі Україна – США – Туреччина, де було скореговано тактику перемовин з московитами.
• в) Самі перемовини відбулися після цього. Московити загалом чекали десь із добу, засираючи інформаційний простір своїм bullshit’ом (лайном).

Говорити про «хотєлки» московитів і їх погрози немає сенсу, бо всі вони приблизно такі самі, як і навесні 2022 року у тому ж Стамбулі: московити вимагають нашої капітуляції. Тут нічого не змінилося в їх «хотєлках». Але ситуація березня 2022 року і травня 2025 року різна, у т.ч. і щодо економіки і військової могутності московитів. І тому це не є продовження перемовин 2022 року, як вони хотіли показати. І зрештою, цього досягнути не змогли.

Результати

Всі дипломати (і голова МЗС Андрій України Сибіга, і голова МЗС Туреччини Хакан Фідан) фіксують 3 позитивні моменти:

1. Великий обмін військовополоненими у форматі «1000 на 1000». Повернення наших хлопців і дівчат з полону, що московити постійно гальмують, – це позитив.
2. Домовилися викласти бачення припинення вогню на папері – тобто зафіксувати і «хотєлки», і порядок припинення вогню, і питання контролю. Ці документи можна потім порівняти і побачити відмінність позицій і прихильність до припинення вогню, у т.ч. секторального в цілому. Фіксація документів на папері, які будуть і у нас, і в європейців, і в американців, і в китайців – це добре. Можна потім побачити хто щось десь підбріхує.
3. Домовилися далі домовлятися. Хоча, це радше для форми, бо технічні перемовини можуть тривати вічно. Чого московити і домагаються.

Загальний результат на шляху до припинення вогню – нульовий. Це, загалом, розуміють всі залучені країни. І про це йшлося під час дзвінка між Рубіо та сумною конякою Лавровим. Лавров відзначив, що США допомогли в організації перемовин у Стамбулі, (що вдалося відтермінувати санкції), і що московити готові до перемовин (і тепер можна проводити перемовини вічно, наскільки вийде). Натомість, Рубіо підтримав проведення перемовин у Стамбулі і домовленості щодо підготовки бачення припинення вогню, передав «посилання від Трампа» і запропонував прийняти «план Келлога» з 22-х пунктів (по суті, заморозка з певною відміною санкцій і дозволом від України на економічні проєкти на окупованих територіях іншим країнам). Разом з цим, кажуть, путін відкинув той план… Бо процес перемовин є, санкцій нема, можна далі воювати і захоплювати території України.

Геополітичні успіхи України та московії

Зрештою, розповіді про перемогу над шведами (відсилка і про Полтаву, і Мазепу) – це вже хоча би не «печеніги» і не «монголо-татарське іго». Погрози про включення в московитську конституцію ще від однієї (за версією західних журналістів) до чотирьох (за версією московитських воєнкорів) областей України (Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська) – то звичайне залякування. Кажуть, наші на ці погрози відповіли, що московити вже понад рік штурмують 2 маленькі міста – Вовчанськ і Часів Яр. Що на це відповіли московити – невідомо.

Чи є тут наша перемога? Те, що путін прислав низький рівень делегацій заступників заступників керівників відомств – це вже сигнал – це люди, які не ухвалюють рішення, максимум можуть колись їх озвучити, якщо буде надана така честь. При тому, що від України готові були говорити і президент, і керівники відомств. Зрештою, звільнення наших військовополонених – це добре. Фіксація хотєлок на папері – також.

Чи є тут перемога путіна? Ну проведе він чергову телефонну розмову із Трампом – і що? Тут питання що буде далі і чи буде зустріч із Трампом віч-на-віч. Але це буде вже точно не результатом Стамбулу, а всього комплексу заходів і методів впливу московитської дипломатії, чого вона домагається із 20 січня 2025 року. Власне, путін ставив за мету відтермінувати санкції максимально довго – він цього домігся. Але це просто: Трампу цікавий процес, а не результат.

Події у дві доби після перемовин

Вчора під вечір стало відомо, що:

1. Зеленський буде на інтронізації Папи Римського Лева XIV, де, очевидно, буде багато перемовин і координації перед понеділком, коли…
2. Трамп подзвонить путіну, потім Зеленському та лідерам ЄС.

Одним словом, події розгортатимуться. Результату від них очікувати не варто, бо в історичного процесу є власна логіка, і вона не про те, що щось швидко скінчиться, а про те, що наша війна з московитами триватиме довго (10–20 років) із періодами інтенсивний бойових дій і тимчасової підморозки і можливо ці періоду мінятимуться не один раз. Московити наш екзистенційний ворог і війна наша екзистенційна. Тому тут або нас знищать і як державу, і як націю, або ми виживемо і зможемо докластися до знищення московитської імперії. На жаль, швидко чекати цього не варто. Можливо, це станеться через 10, 20, або навіть 50 років.

Що буде далі?

Знаєте, прорахувати, що вигадають дипломати України + Великої Британії – Франції – Німеччини – ЄС + США vs. московити + КНР vs. за посередництва Саудівської Аравії – Туреччини (ще й Папа Римський Лев XIV набивається в посередники) – складно. Точніше, загальну рамку можна передбачити, але які будуть тактичні кроки – ніт.

Рамка варіантностей:

Варіант 1. Десь до кінця травня – початку/середини червня триватимуть відносно активні консультації між нами і московитами, які нічим не завершуються і фіксують недоговороздатність московитів. Після цього ЄС оголошує про санкції самостійно (США не підуть на них) – і далі контакти з московитами будуть, але рідше. І так до часу, коли буде можливість долучення московитів в більш адекватному стані. Це може статися у період від осені (від кінця літа до кінця осені, тому і пишу восени) до кінця наступної весни. Це залежить від економічної ситуації на московії, наявності успіхів (навіть ціною вбитих і поранених у 200–350 тисяч московитів) у московитів на фронті, сили санкцій і позиції КНР.

Варіант 2. Те саме, але може бути зустріч Трампа із путіним віч-на-віч (можуть бути навіть дві зустрічі), яка ні до чого не призведе. Але посиляться «хотєлки» московитів. За цієї умови активні консультації із московитами триватимуть до кінця червня.

Чи введуть санкції США? Вони будуть це максимально відтягувати. Тому санкції теоретично можливі, але станом на зараз не раніше серпня – вересня. Оптимально – восени. У найгіршому промосковитському варіанті – аж взимку, бо їх не введення і подальша війна загрожуватимуть республіканцям програти вибори в Конгрес восени 2026 року. І тому імовірність введення санкцій до осені чи навіть зими – низька. Проте американці постійно ними лякатимуть московитів (безрезультатно). Приблизно так, як московити лякають своїм скворєшніком-кокошніком-боярьішніком.

Загрози для українського суспільства

А московити нас ще більше хитатимуть. При цьому хитатимуть і владу (на їх щастя, корупційних проблем величезна купа), і військо (в середині війська, напрям ТЦК – решта війська, що вже відпрацьовує льоша гончаренко, фракція «ЄС», і військо (не лише ТЦК єдиним) – суспільство, і проти військового командування (мар’янка базмозгла давно працює над темою)), і суспільство по різним водорозділам з метою нас всіх між собою пересварити і послабити. Це до того, що в нас в середині купа проблем, які треба вирішувати, і без цього ніяк.

Хитати будуть московити нас сильно. Бо нас треба послабити до часу реальних, а не нинішніх фейкових перемовин. І послабити так, щоби за крок до геополітичної поразки московитів саме ми, українці, капітулювали.

Тримаймо стрій. Тримаймо серце гарячим, а голову холодним. Літо буде дуже спекотним.

Сергій Петров, історик, аналітик, ІЦ «Майдан Моніторинг»