Те, що сталося на моїй батьківщині, в Ірані, завдало мені болю, і після двох днів спроб контролювати свій стан, я вирішив написати цій текст. Перше, що я вам кажу – чим сильніша загроза , тим більша потреба зберігати спокій, щоб не приймати емоційних рішень!
Сміливо можна казати, що жодна країна у світі не має таких проблем, як у теперішні часи наш любий Іран…
З одного боку ми маємо справу з владою яка без жалю вбиває наших дівчат та хлопців демонстрантів, а з іншого – будь-який напад з боку іноземних держав завдає болю свідомим громадянам.
Я, ваш покірний слуга, напишу свою думку, щоби, як завжди, бути прямим та чесним.
Нашій батьківщині не потрібні тупі і бездарні керівники
1. Без сумніву, нашій батьківщині не потрібні тупі і бездарні керівники! Ті, що проявили свої якості підтримкою найгіршого диктаторському режиму Росії! Якщо не знаєте, я скажу вам, що тільки за передачу БПЛА Шахед-136 (а пізніше технологій їх вироблення та комплектуючих), росіянам, Ісламська республіка (ні в якому разі не плутайте з Іраном) , потрапила у перші рядки списку країн, що підтримують тероризм. І це є ні чим іншим, як витівкою групи ідіотів, бо навіть Північна Корея відмовилася підтримати злочинців настільки відкрито.
2. За весь час жалюгідного існування Ісламської республіки до патріотичних почуттів зверталися дуже зрідка, згадуючи про них лише тоді, коли це було потрібно владі. Це означає, що нас тримали за ідіотів. На жаль, люди наївно вірили в ці емоційні провокації, і урок досі не вивчений. Але, крім того, через такі дії сьогодні вже не маємо таких патріотів, як у 80-90 роки, і це вже передвісник поразки ще до початку будь-якої війни.
Найбільшими історичними помилками народу Ірану були і є мовчання та невтручання
3. Найбільшими історичними помилками нашими, народу Ірану, були і є мовчання та невтручання… Ми ( не думайте що я ставлю себе окремо від вас), егоїстично боїмося боротися з проблемами, і це в нас через генетичний страх, який живе в наших останніх поколіннях. Але ми бачимо, що в часи, коли в нас є гідні лідери, такі як Надиршах , Резашах та багато інших достойних , ми стаємо як Лев у нашому прапорі і відмінно даємо ради з будь-яким ворогом! Значить, нам не важко зрозуміти, як ми дійшли до такого життя… А коли знаєш причину, то легко знайдеш лікування!
4. Давайте не будемо споживати історію як наркотик!!! Ми всі, передивляючись документальні фільми про кращі часи нашої батьківщини, впадаємо в ейфорію, – але нічого не робимо щоб повернути ці чудові часи! Як наркомани, що вживають опіум, ми повні прекрасних намірів, але тільки-но пройде кайф, впадаємо в пасивність і зневіру. Як ви гадаєте, коли ми повстали проти монголів, ми ризикували менше? Чи ви забули героїзм тангестанців в змаганні з найбільшою військовою силою тих часів, британською армією? Повірте, в порівнянні з подвигами тих часів (а багато хто не хоче, щоб ви це згадали), в сучасному технологічно розвинутому світі сьогоднішні проблеми виглядають мізерними в очах історії.
Добру справу вигнання нечисті з нашої вітчизни варто робити власними руками
Наприкінці я, ваш скромний слуга, хочу сказати, що добру справу, вигнання нечисті з нашої вітчизни, варто робити власними руками. Прекрасно мати добрі відносини з рештою світу, але не буде сусідка кращою за рідну матір.
Любі мої, того ранку, коли почалася атака на Іран, я намагався записати відео для інтернету. Але ком у горлі і сльози в очах не дали мені закінчити запис. Вони навіть зараз не полишають мене… Це недописане відео я зберіг для себе як згадку про ті сльози і відчуття розпачу.
В перші дні агресії росії проти України я їздив Харковом, було дуже страшно. Я слухав пісню “Дайє дайє вагте джанга” (в перекладі з лурського – “Мамо, мамо, час воювати”), і мій страх проходив. Але зараз я кажу спокійно: Дайє, час воювати, бо прийшла війна. Якщо в вашому автобусі п’яний водій, чи водій, що не вміє тримати кермо, необхідно прибрати його від керма і педалей, щоб всі разом не втрапили в урвище!
Ваш син, ваш брат, ваш покірний слуга,
Мегрдад (Хасан) Пурхосейн,
Голова громадської організації Всеукраїнська Діаспора Іранського Народу “Персеполіс”.
Be the first to comment