Потрощені стіни, забиті фанерами вікна. А всередині – зіпсовані меблі, понищені іграшки та суцільна темрява. Саме так сьогодні виглядає дитячий центр розвитку «Kindly» після чергової російської атаки.
12 червня 2025 року війська рф в черговий раз атакували Харків вбивчими дронами типу «Герань».
Біля постраждалого будинку ми зустрічаємо власницю центру та дитячу психологиню Анастасію Нікітіну.Ми говоримо з нею завдяки собаці Беллі, це йорк-найда з лісу в Печенігах. Жінка розповідає, що її дитсадок був зруйнований 12 червня.
Цей садочок відвідували різні діти: як ті, що мають різні сенсорні порушення, так і нейротипові. Анастасія розповідає, що центр вона відкрила два роки тому. Зокрема вона це зробила для свого сина. Щоби той мав можливість відвідувати дитячий садок.
Кожного дня діти мали по 3-4 заняття – виконували завдання на логіку, грали в сенсорні ігри, займались творчістю та вчили ангілйську мову. Дитячий центр розвитку «Kindly» знаходився на другому поверсі будинку над згорілою машиною.
«Я залишилась без своїх улюблених дітей, — розповіла Анастасія Нікітіна. — Вони не можуть прийти в мій центр, в мій садочок. Знищені іграшки, вікон немає. Іграшки я збирала приблизно п’ятнадцять років. Вони всі були унікальні. Дуже багато дерев’яних іграшок, які я полюбляю».
Ми заходимо в приміщення центру. Тут темно, меблі потрощені, видно сліди руйнувань. Іграшки, які вціліли, винесені до окремої кімнати. За словами Анастасії, наводити тут лад допомагали батьки, але чимало речей були безнадійно зіпсовані.
На щастя, дітей в момент удару в приміщенні не було. Обстріл стався вночі. За словами Анастасії, під час повітряної тривоги вона з вихователями заводить дітей до спеціальної кімнати, захищеної трьома стінами. Дорослі дітей підтримують, розважають і відволікають. Та захищена кімната під час обстрілу взагалі не постраждала.
«Ми намагаємося не лякати дітей, — каже Анастасія Нікітіна. — У нас є спеціальні ігри на час повітряної тривоги. Але багато дітей лякається. Я бачила дітей, їх поведінку. І це дуже-дуже сумно. Бо діти налякані. Бувало таке, що вони думають, що це вибухи, а це машина сміття забирає».
Читайте про те, чому діти реагують так тут Ігор Рущенко. Військовий акустичний терор як новий різновид міжнародного тероризму
«Хочу дуже відновити центр, — каже Анастасія. — Бо батьки запитують про це кожен день. Я би дуже хотіла повернути дітей кудись. Я би хотіла приміщення. Меблі потрібні в першу чергу. Іграшки потрібні».
Посилання на банку Анастасії для донатів на відновлення дитячого центру тут https://send.monobank.ua/jar/2xpzian4zE
Це собака Лілу, теж найда. Саме завдяки мережі власників йорків ми змогли знайти дім для Моні і познайомилися з Анастасією і її центром розвитку.
А це собака Моня, яка привела нас до цієї історії через мережу власників йорків. Читайте її історію – Моня. Собака з Харкова.
Текст Юлія Гуш. Редактор Наталія Зубар. Фото Євген Титаренко, Сергій Петров, Наталія Зубар, Юлія Гуш. Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”
А ще буде про це фільм….
Be the first to comment