Що спричиняє акустичний терор? Фізичне та емоційне виснаження. Погіршення здоров’я та загострення хронічних хвороб. Прояви синдрому проєкції, коли в громі людина чує вибухи, а в гудінні сміттєвоза — політ дрона-вбивці, які українці називають “шахедами” або “мопедами”.
Все це — наслідки акустичного терору, від якого українці потерпають з початку повномасштабного вторгнення. Адже росіяни своїми атаками не тільки сіють смерть та руйнування, а й залякують, дезорієнтують та завдають страждань населенню.
Поняття «акустичний терор» ввели дослідники громадської організації Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” в березні 2022 року. Проводячи дослідження серед жителів Харкова та Києва, вони виявили, що люди страждали і від гучних звуків та ударних хвиль. Що приводило до хронічного стресу, а також проблем зі здоров’ям — як фізичним, так і ментальним.
Зокрема поширеним наслідком акустичного терору стали прояви так званого “синдрому проєкції” — коли звичайні людина звуки починає сприймати як звуки війни та загрози. Це реакція не травму, коли цілком безпечні подразники можуть викликати негативні емоції через асоцію з пережитим досвідом.
Мешканці Харкова, Києва, Кривого Рогу та Одеси поділились своїм досвідом переживання акустичного терору. Вони розповіли, яка ситуація з обстрілами за останній рік склалася в їх районах, як вони стали реагувати на загрози і як сам терор позначився на їх здоров’ї.
Харків. Російські атаки не дають нормально спати
Харків потерпає від російських атак з самого початку повномасштабного вторгнення. Тут люди не зі слів знають, що таке акустичний терор. Щоправда, розміри міста даються взнаки. Подекуди атаки, які відбуваються в одному кінці, можуть не бути чутними на протилежному. До того ж, інтенсивність акустичного терору залежить від району міста.
Євген Титаренко живе в районі ХТЗ, на Нових будинках. За його словами, район найбільше потерпає від «шахедів», які пролітають повз. І це доволі моторошне явище, зазначає Євген. На прильоти він реагує завжди. Щоб просто розуміти, куди воно летить і наскільки треба ховатися. Чи достатньо просто в квартиру зайти, чи вже варто бігти в бомбосховище. Хоча і зазначає — цьогоріч другий варіант не доводиться застосовувати.
«Моя кішка, коли чує стрільбу чи роботу ППО, гарчить, забивається до шафи, — розповів Євген Титаренко. — І не дає взяти себе в руки. Я погано сплю. Я постійно прислухаюсь, чи не летить «шахед». Так як вікна у мене відчинені, ти чуєш гул і думаєш — що це взагалі таке? Бо буває, що не пишуть, що щось летить. Наприклад, «швидкісна ціль» до Харкова. Там різниця на реагування 2-3 хвилини. Щодо здоров’я, то страждають нерви, нерви, нерви…. Став більш таким запальним».
Внаслідок акустичного терору він став частіше потерпати від головних болей, хоча до цього вже адаптувався. Також після обстрілів Євген ходить більш «вареним». До цих проблем додалося хронічне головокружіння. За словами харків’янина, це може бути як наслідк акустичного терору, так і симптом його проблем по частині неврології.
«Коли вночі за вікном починає їхати машина, ти автоматом прислухаєшся, що воно таке і що з цим робити, — зазначив Євген Титаренко. — До кожного такого звуку прислухаєшся, аналізуєш. Бо нещодавно над будинком пролітала ракета. Було схоже на швидкий рух авто по трасі. Але тоді зразу зрозумів, що то була ракета. Але десь опівночі ця “параноя” зростає. Тоді доводиться вслухатися в ці звуки. Особливо коли хтось починає писати про атаки в чатах».
Загострилися хронічні хвороби
Сергій Петров також живе в районі, в якому часто чути прольоти «шахедів». Від постійного стресу у нього загострилися хронічні хвороби і погіршився загальний стан. Одна з причин — це порушення сну. Сон став нестабільним, відбулися збої в біоритмі. Зокрема тому, що нерідко російські удари відбуваються в проміжок між третьою і п’ятою годиною ранку.
«Реакція на прильоти залежить від того, наскільки близько удар, — розповів Сергій Петров. — За останній рік від мене прилітало, були і «шахеди», і бомби різного калібру. Тоді я найбільше хвилююсь не стільки за своє життя, скільки за те, щоб вибуховою хвилею не вибило вікна. Бо через пошкодження скла мене може поранити. Загалом я для себе визначив, що якщо близько «шахеди», то необхідно знімати із замка двері, щоб їх не заклинило. Щоб можна було в разі чого швидко їх відкрити».
Коли «шахед» гудить близько, ти не знаєш, куди він може впасти, додав він. Це викликає певне занепокоєння. Сергій згадував, що за останні рік над головою або в безпосередній близькості від нього пролітало кілька «шахедів» чи бомб. Разом з тим у нього не було паралізуючого страху. Навпаки — це готовність до дії, зазначив харків’янин. А коли в Харкові відбуваються вибухи, то Петров їх просто рахує. Зокрема щоб зрозуміти приблизну відстань.
«За гучністю вибуху від того чи іншого типу боєприпасу можна вирахувати приблизне місце, де це сталося, — розповів Сергій Петров. — Особливо вночі, коли зовсім немає міських шумів, немає вітру. Десь у проміжку між другою та пів на п’яту може бути чутно майже по всьому місту. І не лише вибух «Шахеда», але часто його піке, коли він заходить на ціль».
Колись тут було спокійно
Ситуація по обстрілам залежить від району Харкова. Є більш спокійні райони, де прильоти з самого початку були рідкістю. Є райони, яким дісталося особливо жорстко. Як, наприклад, Північній Салтівці, яка стала одним із символів російського терору. Проте обставини можуть мінятися. Так, Ігор Дубровський живе в районі вулиці Одеської. За його словами, «прилітало» тут хіба що у березні 2022-го. Хіба ще один «приліт» у цьому стався минулого року.
Але останні два місяці ситуація значно загострилась. Були і прильоти «Іскандерів», і шахедні атаки.
«У мене є котик, він дуже лякається, — розповів Ігор Дубровський. — Коли прилітало десь по місту, він якби індиферентно до цього ставився. Хоча і було чутно. А от коли по нашому району прилітає, він лякається. От, а що я роблю? Боюся, що роблю? Я реагую. Якщо заздалегідь почув, то йду в коридор та маму тягну. Бо не встигаєш, воно дуже швидко все пролітає. Якби намагаюсь уникнути зони ураження хоча би склом».
Людина відчуває надмірну чутливість до звуків
Акустичний терор на нього дуже серйозно вплинув. Чоловік став більш нервовим, у нього часто спостерігаються нервові реакції на несподівані звуки. З’явилась така проблема, як гіперакузія — стан, коли людина відчуває надмірну чутливість до звуків. Зокрема Ігор став дуже гостро реагувати на високі звуки. Бо чув «шахеди» прямо над головою, на самому підльоті до вибуху. То були мало приємні звуки.
«Я живу на Одеській, — розповіла Катерина Свід. — Колись це був відносно один з найбезпечніших і тихих районів Харкова. Але останнім часом ситуація змінилася. Вже кілька місяців цей район регулярно потерпає від обстрілів. Один був зовсім нещодавно, 11-го червня. Якщо бачу в моніторингових групах, що «летить» не до нас, то не реагую, продовжую займатися своїми справами. Якщо ж чую звук «шахеда» над будинком, то йду в коридор або у безпечніше місце».
Наразі вона не може сказати, що повністю звикла до вибухів чи «шахедів». Але припускає, що якась адаптація все ж відбулась. У 2022 Катерина реагувала на все це. «Зараз організм залишається в напрузі, але ти живеш далі», — зазначає харків’янка. Проте і вона не уникла проявів синдрому проєкції. Наприклад, звук мотоцикла дуже схожий на «шахед». Або грім, особливо якщо він раптовий, схожий на приліт. За словами Катерини, це інстинктивна підсвідома реакція. Пізніше мозок все розкладає по поличках.
Одеса. Фантомні звуки
Інна живе в найближчому до Одеси СМТ. За її словами, тут бувають і спокійні періоди, і справжні загострення. Зокрема місто потерпає від дронових атак, які трапляються які найчастіше трапляються вночі. Бувають прильоти балістики. За словами Інни, це їх основна проблема. Адже ракета летить з-за моря буквально дві-три хвилини.
«Я викладач, відповідаю за групу дітей, — розповіла Інна. — І в кінці семестру в нас була неприємна ситуація, коли по положенню ми маємо вийти в бомбосховище. А в нас навіть не було часу. Ми просто сиділи на підлозі між аудиторіями. Оскільки була одна ракета, потім – наступна. І десь хвилини дві між ними. Тобто навіть цього часу не вистачає, щоб вийти і сховатись. Були такі вибухи, що дошка тряслася і шаталася».
Ночі зараз неспокійні. А якщо вікна відкриті, то взагалі може здатися, що дрон пролітають десь під ними. Сама жінка а живе в приватному секторі. Туди час від часу приїжджає сміттярка, яка дзижчить. І цим звуком схожа на «шахеди» А коли над Одесою пролітають гвинтокрили, жінка не відразу розуміє, що то не дрони. Щоправда, відсутність тривоги одразу засвідчує: ті літаки — наші.
«У мене інколи бувають фантомні звуки, — зізналась Інна. — Коли насправді тривоги немає, але мені здається, що я її відчуваю. Я інколи навіть на парах студентів своїх перепитую: “люди, що, почалося?”. Наприклад, в телефоні бачу, що не дали сигнал, але я чую якийсь гул. Інколи буває, що це реальний гул. Типу якийсь там транспорт по вулиці їде. А інколи це абсолютно фантомний звук. Тобто мій мозок його мені дає».
Панічна реакція за кордоном
Час від часу викладачка їздить у відрядження за кордон. Останнього разу вона була у Швеції. Працювала однієї ночі в готелі, коли на вулиці щось бахнуло. Інна припускає, що то могла бути якась сміттярка. Але реакція, за її словами, була неадекваною: жінка зіщулилась на ліжку, зачепила свій ноутбук і десь хвилин п’ять намагалась собі якось пояснити, що не могло статися нічого страшного, що вона знаходиться в Швеції.
«Після будь-якого подібного звуку ти себе приводиш до тями, розумієш, що ти не в Україні знаходишся, — розповіла Інна. — Але моя реакція мене трошки налякала. Що я сиділа скукожена, не зрозуміла, що відбувається. Ти взагалі трішки не розумієш, що ти не вдома. От секунда, ти такий: типу що, де прилетіло? А потім розумієш, що ти взагалі не вдома. І цього бути не може».
Київ. Ти більше боїшся віддалених звуків
Також своїм досвідом поділилися мешканці Києва та його околиць. За їх словами, ситуація з обстрілами зараз важка. Росія атакує місто масованими ударами, в тому числі й комбінованими. Як розповів Влад Волошин, мешканець Солом’янського району, тут щотижня фіксують прильоти ракет і дронів.
«Реагую на це з переляком, — розповів Влад Волошин. — Особливо нічого не роблю. Максимум — переходжу до дальньої кімнати. Раніше спускався на перший поверх. Вплив (акустичного терору) негативний: збитий режим сну, головний біль, втома, втрата продуктивності, апатія. Так, синдром прєкції проявляється — грім, різкі звуки асоціюються з вибухами або польотом дронов».
Дарина теж живе у Києві. Сама вона родом з Краматорська, тому перші вибухи почула в 2014 році ще у дванадцятирічному віці. Вона також відмітила, що за останній рік російські атаки стали набагато частішими. За словами дівчини, під час обстрілів вона смикається. Хоча під час однієї з останніх атак була абсолютно спокійною.
Найбільше впливає на сон
«Навіть не смикало від гучних звуків, — згадувала Даша. — Мій хлопець завжди веде нас в укриття. Під час останніх гучних вибухів бачила, що йому дуже страшно, у нього тряслися руки. На мене це найбільше впливає на сон. Бо безсонні ночі, потім робочий день по одному місці йде. В іншому не можу відмітити якихось змін. Синдром проєкції — абсолютно, так. І розумієш, що тривоги немає і це просто грім, газонокосарка чи мотик. Але все одно дьоргає сильніше, ніж коли справжній приліт чи збиття».
Більш детально про свід досвід розповідає Ольга Малишева, яка живе на Ярославовому Валу. За її словами, обстріли в них не часті, але дуже інтенсивні. Коли вже є, то по повній програмі, зазначає жінка. Як правило, це комбіновані ракетно-дронові атаки. Через ці атаки жінка не може спати, адже цей звуковий фон займає у неї всі ресурси. Ольга Малишева розповіла, що внаслідок обстрілів вона може погано орієнтуватися у просторі і гірше бачити. Через що може, наприклад, почати наштовхуватися на меблі.
«Загалом київська ситуація специфічна тим, що в нас є лівий і правий берег, — розповіла Ольга Малишева. — І хто живе на одному березі, чує звуки з іншого боку дуже викривлено. Ми не знаємо, чи це вихід, чи це постійна стрілянина, чи один потужний вибух з довгою луною. Тому часто набагато більше боїшся віддалених вибухів, ніж тих, які відбуваються прямо тут. Ти чуєш «мопед», ти бачиш, що по ньому стріляють, ти розумієш, що відбувається. А коли ти чуєш, низькочастотні, але невизначені звуки, то не знаєш, що відбувається. Це страшніше».
У людей погіршується нюх
У жінки є собака породи коргі. За її словами, тварина боїться більше не приходів, а виходів «Петріота». У нього дуже специфічний вихід, який б’є по барабанних перетинках. Даються в знаки інші наслідки акустичного терору. Наприклад, ти починаєш боятися сміттєвозів, зазначила Ольга. У її будинку люди ловили панічні атаки, коли в їх двір в’їхала машина, яка вкладає асфальт. І видала низькочастотні вібрації. Також жінка не раз бачила випадки, коли внаслідок акустичного терору у людей погіршувався нюх.
«Ще один суто мій ефект: від звуків мопедів у мене починають неймовірно боліти зуби, — розповіла Ольга Малишева. — У мене до них склалося відчуття огиди. Причому я дуже добре розрізняю газонокосарку і дрон. Вони здаються мені дуже схожими. Але від газонокосарки зуби не болять. Тобто підсвідомість розрізняє їх набагато краще, ніж свідомість».
Кривий Ріг. Наслідки акустичного терору – це на все життя
Олена Шафранова живе в Кривому Розі. Вона відмічає, що за останній рік ситуація в її місті значно погіршилась. Зокрема було багато прильотів по цивільних об’єктах. Найжахливіший з яких стався 4 квітня, коли від удару «Іскандера» загинули дев’ятеро дітей.
Разом з тим наслідки акустичного терору Олена сильніше відчувала в 2022 році, коли було менше ударів по цивільній інфраструктурі міста. Вона не могла нормально спати, сон був дуже чутливим. Але зараз Олена міцно спить. Особливо якщо сильно втомилася напередодні. Також вона помітила, що вплив акустичного терору може яскраво проявитися в безпечному місці, де не доводиться очікувати російських атак.
«Коли ти знаходишся в безпосередній близькості до війни, постійно чуєш тривоги, приліт ракет або як рухається «шахед», то ти не так гостро на це реагуєш. Бо твоя психіка десь підсвідомо завжди готова до того, що має щось відбуватися. Ти виїжджаєш за кордон, до мирних країн. Будь-який звук викликає в тебе занепокоєння і навіть нестандартні реакції. Є знайомі, які просто падали на землю і закривали голову, коли проїжджав мотоцикл проїздив або пролітав літак».
У неї самої такої реакції не було. Але був момент, коли жінка швидко підірвалась і почала шукати джерело звуку. Щоб просто переконатися, що той об’єкт справді є безпечним.
Феєрверки спрацювали як тригер
Олена також згадала, як їздила за кордон з донькою. Там вони відвідали свято, на якому запустили салюти. Дівчинка відреагувала слізьми. Вона пояснила, що це нагадало їй вибухи. Феєрверки спрацювали як тригер, стало дуже страшно. Також подруга Олени розповідала, що за кордоном її дитина сильно лякається подібних звуків. І перепитує — чи то не ракета летить?
«Мої особисті спостереження: людина, яка знаходиться в небезпечних умовах, її психіка, її розум усвідомлює, що в будь-який момент може трапитись якийсь небезпечний випадок, — зазначила Олена Шафранова. — І вона не так гостро реагує на звукові ефекти. А коли її помістити в більш безпечне місце, то отут проявляються скриті психологічні травми. Трапляються панічні, емоційні зриви».
У Олени є бабуся, яка народилася в 1938-му році. Вона була зовсім маленькою, коли почалася Друга світова війна. Все життя жінка боялася грому. У неї траплялися через це панічні атаки.
«Я навіть на неї сварилася, казала: “Ну чого ти так боїшся? Ну, це ж просто дощ! Ну гримить…”, — згадувала Олена Шафранова. — Отак на неї з дитинства вплинули оці всі звуки війни. Я сподіваюсь, що війна закінчиться скоро. Але наслідки будуть впродовж всього життя. І діти завжди пам’ятатимуть ці звуки».
Автор тексту: Юлія Гуш
Be the first to comment