Російсько-Українська війна долає різні фази своєї історії. Був підступний напад російської армії на мирні міста України. Ми всі гуртом відбили його, зупинили ворога. Потім погнали його з наших територій до кордонів. Тоді путін вдався до іншої тактики. Тихою сапою, зтягнувши величезні сили, Росія вдалася до тактики затяжної війни.
Українці проходять іспит на витриманість, на спроможність протистояти ворогу, на віру в себе.
Ракети, шахеди, бомби летять по всій території України, по всім великим і малим містам, вбивають мирне населення, руйнують житла людей, інфраструктуру, роблять все, щоб зруйнувати забезпечення міст і сіл електрикою, газом, водою, рештою комунальних послуг. Це терор.
Терор найбільше відчувається у прифронтових громадах
Найбільше це відчувається у прифронтових громадах. Путін монотонно, поступово, як татарська Орда, знищує нашу країну. Його ціль не Донбас та Запоріжжя й Херсонщина, його ціль – вся Україна, щоби з кордонів з Європою створювати загрозу Євросоюзу.
Ми проаналізували сьогоднішній стан на прикладі Борівській громаді на Ізюмщині. Це прифронтова громада. Влітку 2022 року вона була під окупацією. Як раділи люди, коли наші хлопці звільнили їх, відігнали до кордону. Але поступово стан справ почав погіршуватися. Ворог трохи просунувся на територію громади, але ЗСУ його зупинили. Тоді Росія почала просто монотонно знищувати центр громади – селище Борова. Били цілеспрямовано по центру. Зруйнували всі підприємства, клуб, магазини, адміністративні будівлі, лікарні, школи.
Але все ж стан на Борівщині не такий як у решті ділянок фронту. Якщо на Покровському або Торецькому напрямках за добу відбувається до 50-80 боєзіткнень, то по всій харківській лінії 5-7. Лінію фронту по Харківщині надійно тримає 3-тя Штурмова і інші підрозділи. Тому ймовірність прориву на цій ділянці мінімальна.
Донедавна, менше місяця тому, у громаді було світло, газ, вода. Працювала поліція, РЕМ, Водоканал, Газова служба. Але у вересні в результаті бойових дій на Лиманському напрямку перебило електропостачання, яке на громаду йшло саме звідти. І керівництво громади вирішило, що не треба займатися відновленням постачання електроенергії. Влада пішла по шляху найменшого спротиву. Було прийнято рішення просто повністю евакуювати все населення з лівобережжя Осколу.
Що таке «евакуація» у сучасних умовах
Всі ми знаємо, що таке «евакуація» у сучасних умовах. Керівництво країни нічого не робить для, хоча б тимчасової, підтримки біженців.
У порівнянні з країнами Європи, наша держава в силу різних, і не завжди об’єктивних причин, майже нічім не допомагає людям, які змушені бігти від війни. Тому люди, маючи мінімальні безпечні умови, залишаються у своїх домівках, і виживають там, як можуть. У багатьох є досвід виїзду на безпечні території країни, коли вони в центрі або на заході України знімали квартири, платили величезні гроші, а потім, коли ті гроші закінчувалися, а війна продовжувалася, фізично не могли продовжувати жити в тих умовах, і вимушені були вертатися у свої покинуті домівки. І от замість того, щоб зробити хоч якісь мінімальні умови для проживання у громаді, керівництво громади вирішує відправити своїх мешканців у нікуди, у евакуацію, не проаналізувавши стан, який склався, не проробивши варіанти відновлення електрики, інших заходів, які будуть підтримувати людей у громаді.
Влада громади не подумала, що буде з залишеними домівками людей, які залишаються без поліцейської охорони від крадіїв і мародерів. А устаткування комунальних служб? Після припинення вогню, коли інфраструктурні сектори повернуться, вони можуть не знайти нічого від того, що там залишалося.
Куди їхати?
І знову ж питання – КУДИ ЇХАТИ ??? Майже всіх евакуйованих вивозять у Лозову, там вони отримують по 10800 гривень одноразової допомоги. Їм кажуть, що це гроші для подальшої самостійної евакуації, у кращому випадку дають адреси депресивних громад по Україні, де є покинуте житло, або зачинені школи й дитсадки, і тамтешні громади можуть розподілити його біженцям. Тобто – у нікуди. І майже всі евакуйовані одразу ж повертаються по своїх домівках, звідкіля їх вивезли.
У Боровій зі слів людей живе більше 3 тисяч людей. У навколишніх селах теж до половини довоєнної кількості. Виходить так, що не ворожі війська примушують людей бігти по світам, а своя ж влада, місцева у тому числі, яку вони обрали, щоб вона забезпечувала громадянам безпеку, і хоч якісь мінімальні умови проживання.
Голова громади Олександр Володимирович Тертишний зі слів громадян, з’являється на території громади тільки для зйомок постановочних відео про видачу гуманітарки і вивезення немічних і старих, живе у Ізюмі, чи у Харкові. Працівники громади отримують хорошу зарплату. Кажуть, що у голови 139 тисяч на місяць. Вони ж повинні ставити питання перед РЕМом, Обленерго, керівництвом області за електропостачання населених пунктів громади…
Коли ворог побачить, що населення евакуюють, це для нього буде додатковим стимулом і мотивацією для подальших наступальних дій, підніме його моральний стан.
А наскільки ускладнюється перебування військових на території громади. Перебування на генераторах не можна порівняти зі стаціонарним електричним забезпеченням.
Пріоритети профронтових територій, які вони?
Прем’єр-міністр України заявляє, що всі прифронтові території повинні бути першочергово забезпечені всіма комунальними послугами, енергоресурсами, і що місцева влада повинна робити для цього все! Але місцева влада повністю ігнорує це, вигадуючи будь які причини і обставини. Держслужба не зацікавлена у забезпеченні людей умовами для проживання. Набагато легше всіх евакуювати і сидіти на безпечній території і отримувати невідомо за що величезні гроші. І влада громад згуртувалася у цьому пориві зезпечного і безбідного життя, і готова піти на все, щоб нічого їй не заважало.
Зеленський провів Ставку щодо енергетики. На ній обговорили ситуацію в регіонах, посилення ППО та захист енергооб’єктів. Президент попередив, що неефективних місцевих керівників замінять рішенням центральної влади.
Окрім того, вже ухвалене рішення про мораторій на відключення світла у прифронтових громадах.
Десятки мешканців Борівської громади поставили свої підписи на зверненнях до голови громади, голови району, голови харківської ВА. Відповіді ми досі не отримали.
Цю статтю ми просимо вважати зверненням до Прем’єр-міністра та Президента від борівчан. Їх підтримку можна подивитися на чаті у групі «ХВИЛЯСТА БОРІВЩИНА (нова)» у Телеграмі, де вони, підтримуючи це, ставлять «+».
Головним проханням і вимогою людей є – відновлення електропостачання у Борівській громаді.
Просимо розглянути наше звернення і допомогти.
P.S.
Розселення військових
Велика проблема це розселення військових у вільні домогосподарства. Військові селяться самостійно і виїжджають так же екстрено. А після від’їзду військових мародери грабують і вивозять з домівок все, а звинувачують у цьому ЗСУ. І головне, що ніхто нічого не може довести. Поліція «вмиває руки», а страждає цивільне населення.
У військових теж багато недоліків. Зовсім не працює квартирно-експлуатаційна служба. А саме вона повинна опікуватися цим. Брати на облік всі дома, які орендують ЗСУ, в якому стані і з яким обладнанням, щоб при виїзді проживавших там солдатів перевірити стан житла і наявність всього, що там було залишене власниками. Це важливо. Загально відомо, що часто солдати залишають після себе житло непридатне для подальшого проживання. Це теж являється вагомою причиною відмови від евакуації. І все це невиконання обов’язків влади.
Все житло, яке може здаватися військовим повинно бути на обліку.
Волонтери, які евакуюють людей повинні зробити опис майна, яке залишається в домі. Зробити фото і відео фіксацію стану будівлі на момент виїзду власників.
Поліція повинна в міру можливості охороняти будинки людей від грабіжників і мародерів.
Євген Шаповалов
Браво , Євген! Підтримую на 100%!!!