Відновлення водної безпеки – основа стійкості громад. РЕЗОЛЮЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

10 грудня 2025 року за організації ГС «Досить труїти Кривий Ріг» та за участі коаліції громадських організацій «Досить труїти Україну» проведено конференцію на тему: «Відновлення водної безпеки – основа стійкості громад». Регіональна конференція об’єднала представників органів державної влади, міжнародних організацій, органів місцевого самоврядування, громадськості, науковців та представників прифронтових громад навколо обговорення проблем забезпечення водної безпеки під час війни, повоєнного відновлення та пошуку їх вирішення.

Мета конференції

Метою конференції було:

• Обговорення наслідків підриву Каховської ГЕС та інших гідротехнічних споруд для водної безпеки центру та півдня України та необхідність, в зв’язку з цим, внесення змін до Водної Стратегії на період до 2050 року.
• Визначення шляхів відновлення доступу до питної води в прифронтових регіонах та поточної ситуації з доступом до питної води.
• Сформувати міжсекторальний діалог між владою, науковцями, міжнародними організаціями, бізнесом і громадами.
• Підняти питання міжнародної правової оцінки екоциду.
• За результатами проведення конференції напрацювати дорожню карту для стійкого управління водними ресурсами. 

Регіональна конференція «Відновлення водної безпеки – основа стійкості громад» є критично важливим заходом на безпрецедентні виклики, спричинені знищенням гідротехнічних споруд унаслідок війни, аналізом та оцінкою реального стану водозабезпечення прифронтових та деокупованих територій України, стану водних ресурсів, що зазнали шкоди через воєнні дії російської федерації. Конференція поєднала гуманітарний, безпековий екологічний та правовий виміри. ЇЇ висновки можуть стати відправною точкою для системного перегляду водної політики України під час війни та повоєнного відновлення, посилення стійкості громад у центрі й на півдні країни, а також узагальненням інформації про воєнні злочини та матеріалом для привернення уваги Прокурора МКС до системного знищення гідротехнічних об’єктів в Україні.

Учасники

В конференції брали участь та виступили:

Спікери

1. Олена Криворучкіна – народна депутатка, заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.
2. Андрій Наконечний – проектний менеджер представництва ПРООН в Україні.
3. Олена Миронова – національний експерт з питань сільського господарства та розвитку сільських територій (Luxemburg Development Cooperation Agency).
4. Роман Новіцький – завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури, доктор біологічних наук, професор Дніпровського державного аграрно-економічного університету. 
5. Ольга Хаваліц – прокурор Спеціалізованої екологічної прокуратури Дніпропетровської області.
6. Сергій Сологуб – начальник ДЕІ Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область)
7. Євген Хлобистов – декан факультету природничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія»
8. Олег Листопад – експерт з питань довкілля Мережі захисту національних інтересів АНТС, екожурналіст
9. Олена Шафранова – адвокат, координаторка Громадської спілки “Досить труїти Кривий Ріг”
10. Дмитро Невеселий – міський голова міста Зеленодольськ
11. Андрій Селецький – начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації
12. Валерія Гонтар – представниця ГО Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» 
13. Олексій Ангурець – експерт з екології та сталого розвитку, голова ГО «Центр безпеки та відновлення» (Дніпро), заступник директора з питань екології КП «Центр екологічного моніторингу» Дніпропетровської обласної ради
14. Тамара Черняєва – завідувачка відділу відокремленого структурного підрозділу «Криворізький районний відділ Державної установи» Дніпропетровський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України»
15. Олександр Скакальський – начальник управління екології виконкому Криворізької міської ради
16. Анна Амбросова – еколог Громадської спілки «Досить труїти Кривий Ріг»
17. Дарія Арчибісова – PhD (доктор філософії), викладач, фахівець ГО «Кінбурн»( м. Миколаїв)
18. Генрі Телккі (онлайн)– суддя з Фінляндії, старший радник з питань обвинувачення мобільного підрозділу КМЄС на сході України

Експерти

А також в обговореннях брали участь представники коаліції громадських організацій «Досить труїти Україну», представники адвокатської спільноти, студенти, громадськість, зокрема, Тетяна Кухаренко, Юлія Ореханова, Діана Амбросова, Анна Баландіна, Вікторія Ковальова, Аліна Гетьманенко, Юлія Артюхова, Аліна Сапогова, Олександр Галкін, Олена Сиволап, Євген Титаренко, Тетяна Батареева, Олена Чепурнова, Павло Криволапов, Андрій Нагорний, Олег Сампір, Максим Сорока, Marcela McAndrew, Людмила Погорелова, Ольга Донець, Катерина Онопрієнко, Тетяна Логутова, Ірина Липчанська, Татьяна Шаблиян, Людмила Колесник, Тетяна Сторчак, Ірина Пасічна, Галина Толстова, Ольга Приставка, Мельник Олена, Сухарева Галина, Токар Тамара, Ельміра Табацька, Олена Білобородова, Людмила Глазова, Галина Отмахова, ВСП «Криворізький РВ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ», Апостолівське відділення ВСП «Криворізький РВ ДУ «ДОЦКПХ МОЗ», ВСП Апостолівський міжгромадський відділ ДУ Дніпропетровський, Департамент захисту довкілля ЗОВА та інш.

За результатами дискусії щодо пропонованих до обговорення питань, учасниками конференції було сформульовано такі висновки та практичні рекомендації:

Висновки

Підрив росіянами Каховської ГЕС у 2023 році – це найбільша техногенна катастрофа в Європі з часів Другої світової війни. Каховське водосховище було основним джерелом прісної води для мільйонів людей, включно з агломерацією Кривого Рогу та Криворізьким районом, що споживали до 26 млн. м3 води щороку. Після руйнування водосховища доступ до питної води різко погіршився: якість води в мережах Кривого Рогу впала до рівня, за якою лише 1,5% населення може її пити без додаткової очистки та понад 90% мешканців змушені купувати питну воду.

 Але використання гідротехнічних споруд з метою завдання масової шкоди цивільному населенню та довкіллю й використання такого способу ведення війни проти України це – цілеспрямовані акти геноциду та системного порушення міжнародного права російськими військами. Так, окрім Каховської ГЕС російськими військами з початку повномасштабного вторгнення:

восени 2022 знищено – Оскільське водосховище (гребля), Харківська область;

14.09.2022 критично пошкоджено ракетним ударом Карачунівське водосховище (дамба), Дніпропетровська область;

09.2022 зруйновано верхній шлюз Печенізьке водосховище (гребля), Харківська область;

25.05.2023 пошкоджено обстрілом Карлівське водосховище (дамба), Донецька область;

11.11.2024 підірвано Курахівське водосховище (гребля/Тернівська дамба), Донецька область.   

Мета злочинних дій росії

З огляду на географічну, функціональну, часову та тактичну закономірність руйнування гідротехнічних споруд росіянами, визначається мета злочинних дій росії, якою є позбавлення цивільного населення промислових регіонів країни доступу до питної води та створення гуманітарної кризи, що мало б потягти за собою підрив довіри та спроможності держави забезпечити базові права людей, зокрема право на питну воду, стимулювало б до вимушеної міграції населення промислових територій та, таким чином, унеможливило стабільну роботу промисловості, мало створити підстави для соціальної деградації територій.

На відміну від Дніпропетровської області, де є можливість проводити моніторинг якості води та фіксуються реальні соціальні та медичні наслідки руйнації гідротехнічних споруд на окупованих та частині прифронтових територій  відсутній доступ незалежних спостерігачів, які могли б провести дослідження та встановити реальну екологічну та гуманітарну шкоду від руйнації гідротехнічних споруд. Це означає, що реальна шкода є набагато більшою, ніж та, яку можна задокументувати без доступу до територій, які постраждали від підриву гідротехнічних споруд. Росія навмисно створює «сірі зони шкоди» та свідомо руйнує об’єкти на територіях, де неможливий незалежний контроль та використовує інформаційну асиметрію як частину злочинної стратегії.

Загальна шкода від руйнування гідротехнічних споруд

Загальна шкода від руйнування гідротехнічних споруд створює небезпеку та має негативні наслідки:

• для життя та здоров’я людей, їх житла, інфраструктури;
• для безпеки, адже раптові паводкові хвилі переносять міни та боєприпаси, змінюють береги й заплави, ускладнюють розмінування;
• погіршення якості води, в зв’язку з чим, є також ризики погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації (завислі речовини, нафтопродукти, стоки, трупи тварин та риби);
• масова загибель біоти, деградація водно-болотних угідь, затоплення великих площ с/г земель;
• втрата або зупинка гідрогенерації, розрив логістики та мережевих вузлів;
• втрата можливості зрошення, що прямо впливає на агровиробництво;
• техногенні та воєнні ризики, зокрема для об’єктів з підвищеною небезпекою таких як ЗАЕС.

Таким чином, здійснивши напади на гідротехнічні споруди росія порушила низку міжнародно-правових норм, які несуть пряму заборону нападів на такі об’єкти, зокрема: статтю 56 Додаткового протоколу І до Женевської конвенції 1949 року, відповідно до якої дамби, греблі та атомні електростанції не повинні бути об’єктами нападу, якщо такий напад може призвести до вивільнення небезпечних сил і, як наслідок, до тяжких втрат серед цивільного населення.

Також росією порушено «принцип розрізнення», передбачений Додатковим протоколом І статті 48, та «принцип пропорційності» за яким сторони конфлікту повинні розрізняти цивільні об’єкти і військові цілі та спрямовувати свої дії лише проти військових цілей, не завдавати руйнувань об’єктам, які можуть спричинити втрати серед цивільного населення; статтю 52 цього ж протоколу, якою заборонено напади на цивільні об’єкти та статтю 54, якою заборонено напади на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, зокрема водні ресурси та системи водопостачання. Порушено статтю 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права: право на воду, здоров’я, на достатній життєвий рівень.

Також росією порушено норми міжнародного екологічного права, зокрема заборону серйозної, довготривалої та масштабної шкоди довкіллю, статті 35,55 Додаткового протоколу І до Женевської конвенції.

Навмисне руйнування гідротехнічних споруд має ознаки злочинів, що регулюються міжнародним кримінальним правом та відповідають складам злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС, зокрема Римським Статутом Міжнародного кримінального суду: ст.ст. 8(2)(a)(iv), 8(2)(b)(ii), 8(2)(b)(v).

Використання води як зброї

Використання води як зброї, руйнування промислових і соціальних основ регіонів, терор цивільного населення та примус до покори, через обмеження доступу населення до питної води є системною цілеспрямованою та заздалегідь спланованою практикою ведення війни росії, а не поодинокими інцидентами, що в свою чергу, є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права, має ознаки воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

Дамби, греблі та гідроелектростанції є спорудами, що містять небезпечні сили. Їх умисне знищення або пошкодження, яке призводить до вивільнення великого обсягу води та масових підтоплень, прямо заборонене міжнародним гуманітарним правом. 

Таким чином, підрив Каховської ГЕС та інших гідротехнічних споруд слід розглядати не лише як техногенні катастрофи, а як елемент системної політики знищення та дегуманізації, що потребує комплексної міжнародно-правової оцінки та реагування, у тому числі й з урахуванням того, що світ входить у фазу водного дефіциту, зокрема за прогнозами ООН, до 2050 року понад 5 млрд. людей проживатимуть у регіонах із нестачею води.

Практичні рекомендації

З врахуванням сформульованих висновків та практичних рекомендацій, учасники круглого столу наголошують:

1.Про недоцільність відновлення Каховської ГЕС у попередньому вигляді 

Учасники конференції, з урахуванням обговореної інформації та наукових даних представлених на конференції, дійшли спільного висновку, що відновлення Каховської ГЕС у форматі довоєнної гідротехнічної споруди є недоцільним і потенційно небезпечним, з огляду на такі фактори:

• відновлення великого водосховища створює нові та посилені ризики для довкілля, включно з деградацією екосистем, втратою біорізноманіття та порушенням природного гідрологічного режиму Дніпра;
• несе загрозу знищення історико-культурних цінностей цього регіону;
• у разі повторної військової агресії або диверсійних дій така споруда знову може стати об’єктом нападу, що створить ризик нової масштабної техногенної та гуманітарної катастрофи;
• концентрація великих обсягів води у зоні воєнних ризиків суперечить принципам кліматичної, екологічної та безпекової стійкості.

Таким чином, відновлення Каховської ГЕС у її попередньому вигляді не відповідає принципам сталого розвитку та запобігання повторенню катастроф.

Учасники конференції наголошують, що відповідь на підрив Каховської ГЕС та інших гідротехнічних споруд не може обмежуватися технічним відновленням зруйнованих об’єктів. Відновлення довоєнної моделі управління водними ресурсами є неприйнятним, оскільки вона не враховує нові реалії війни, кліматичних змін та глобального водного дефіциту.

Рекомендації щодо майбутнього Каховської ГЕС та управління територією: 

1.) ініціювати незалежну міжнародну стратегічну екологічну оцінку та оцінку впливу на довкілля (ОВД) для всієї території колишнього Каховського водосховища з урахуванням: нових кліматичних умов; воєнних ризиків; глобального водного дефіциту, соціально-економічних та природоохоронних факторів;

2.) розробити альтернативну модель розвитку території, яка може включати:

• відновлення природних екосистем Дніпра;
• створення природоохоронних територій;
• адаптивні водогосподарські рішення без концентрації небезпечних сил;
• розвиток альтернативних с/г культур.

Про пріоритет природоорієнтованих та децентралізованих рішень

Учасники конференції підкреслили, що майбутня політика у сфері водної безпеки має ґрунтуватися на:

• Природоорієнтованих рішеннях, а не тільки з огляду на економічні показники;
• відновленні природних заплав, водно-болотних угідь та екосистем;
• розвитку децентралізованих і менш уразливих систем водопостачання, які не створюють масштабних ризиків у разі воєнних дій.

Критична роль інституційної спроможності держави

Учасники конференції констатували, що реалізація будь-якої довгострокової політики водної та екологічної безпеки є неможливою без повноцінного функціонування центрального органу виконавчої влади, відповідального за охорону довкілля.

Ліквідація Міндовкілля у 2025 році суттєво: послабила державну спроможність реагувати на екологічні катастрофи; унеможливила системну координацію відновлення водних ресурсів; знизила рівень міжнародної довіри та координації у сфері екологічної політики.

Рекомендації щодо інституційного відновлення та державного управління: 

невідкладно відновити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України як самостійний центральний орган виконавчої влади з повноцінними повноваженнями та забезпечити Міндовкілля ключову роль у:

  формуванні та реалізації державної довкіллєвої та водної політики;

  перегляді Водної стратегії України до 2050 року;

  координації міжвідомчих дій у сфері екологічної та водної безпеки;

  міжнародній екологічній дипломатії.

Рекомендації для органів державної влади України

4.1. Визнати на державному рівні руйнування гідротехнічних споруд елементом системної воєнної стратегії РФ, спрямованої на позбавлення цивільного населення доступу до питної води та створення гуманітарної кризи. Визнати, що великі гідротехнічні споруди у зоні воєнних ризиків становлять потенційні об’єкти масового ураження, і врахувати це у стратегічному плануванні.

4.2. Ініціювати перегляд і оновлення Водної стратегії України до 2050 року, з обов’язковим урахуванням:

• воєнних ризиків для водної інфраструктури;
• сценаріїв цілеспрямованого знищення гідротехнічних споруд;
• принципів недискримінації промислових, прифронтових і деокупованих регіонів;
• підходу, заснованого на правах людини.

4.3. Розробити окрему державну програму водної безпеки для промислових регіонів, які постраждали від руйнування водної інфраструктури, із гарантованим фінансуванням альтернативних джерел водопостачання.

4.4. Забезпечити пріоритетне відновлення доступу до питної води у регіонах, де зафіксовано різке погіршення її якості (зокрема агломерація Кривого Рогу), з урахуванням соціально-економічної вразливості населення.

4.5. Інтегрувати до національної політики принцип «не створювати нових катастрофічних ризиків». Розробити національні стандарти оцінки екологічних і безпекових ризиків інфраструктурних проєктів в умовах війни та післявоєнного відновлення.

Рекомендації у сфері прав людини та недискримінації

5.1. Визнати право на питну воду одним із ключових прав, системно порушених унаслідок руйнування гідротехнічних споруд.

5.2. Забезпечити недискримінаційний підхід до мешканців промислових регіонів, які: одночасно є прифронтовими або деокупованими;  несуть подвійне навантаження від війни та багаторічного промислового впливу.

5.3. Забезпечити реальну участь громад у прийнятті рішень щодо водної політики та відновлення інфраструктури.

Рекомендації у сфері міжнародного права та відповідальності

6.1. Посилити міжнародну адвокацію щодо кваліфікації руйнування гідротехнічних споруд як:

• воєнних злочинів, екоциду;
• серйозних порушень міжнародного гуманітарного права;
• злочинів проти людяності.

6.2. Системно передавати зібрані матеріали до:

• Офісу Прокурора МКС;
• спеціальних процедур ООН;
• міжнародних правозахисних механізмів.

6.3. Підняти на міжнародному рівні питання екоциду, з урахуванням того, що світ входить у фазу глобального водного дефіциту, і використання води як зброї створює прецедент планетарної загрози.

Рекомендації для громадянського суспільства та міжнародних партнерів

7.1. Посилювати роль громадянського суспільства у:

• моніторингу;
• документуванні;
• адвокації;
• контролі реалізації державних політик у сфері водної безпеки.

7.2. Сприяти розвитку міжсекторального партнерства між владою, наукою, бізнесом, міжнародними організаціями та громадами.

7.3. Забезпечити сталу підтримку малих, середніх і низових ОГО, зокрема в промислових і прифронтових регіонах.