Мої прадіди – совєцькі окупанти!

Один мій прадід загинув, визволяючи від нацизму та окуповуючи для комунізму, в Угорщині, іншій в Румунії. І Угорщина і Румунія, до речі, не отримали свободу після Другої Світової. Бо їх не відпустила Москва, під керівництвом якої тоді наші з вами діди воювали.

Трохи лицемірно і двояко кожен рік звучать оці розмови про гордість за дєдов, які перемогли нацизм. Нацизм то перемогли, але і принесли комунізм.

Наші діди носили військову і політичну форму з серпом і молотом, і в атаку йшли під червоним прапором. До речі, під цим прапором і гербом буквально за 6 років до початку 2ї Світової був організований Голодомор.

Чи принесла «перемога над нацизмом визволення країнам Східної Європи: Польщі, Балтійським країнам, Угорщині, Румунії, Чехословаччині, та іншим – ні. А Україні?

До початку 90х були окуповані. Чи були там репресіі? – так. Чи могли ті країни вільно обирати свій рух – ні. Щось не дуже так освобожденіє получілось. Не дуже схоже на освобождєніє.

Мої прадіди, на жаль, були частиною російських, совецьких імперських полків, які окупували Угорщину. Повстання в Будапешті 1956 року – це наслідок дій мого прадіда! Нажаль. Дії мого прадіда позбавили свободи Румунію, да так, що коли вбили Чаушеску – наслідок дій в тому числі мого іншого прадіда, то святкувала вся країна.

Чи винні вони особисто? Мабуть ні. Бо потрапили в той конкретний історичний час, коли не мали вибору. Чи практично не мали. Чому практично? Бо думаю вони чули про купку недобітков-бандеровцев, які діяли в карпатських лісах з жовто-синіми прапорами.

Думаю, мої які йшли на Румунію і Угорщину точно чули про тих карпатських повстанців-партизан. Але форму і прапор вони не змінили. Зі своїх причин. Я не буду нагадувати що було з Українською СССР після 1945 роки, про ГУЛАГ, дисидентів, тюрми, репресіі… це теж все наслідок перемоги над нацизмом.

Наші прадіди, діди, які пройшли 2 Другу Світову війну – це як правило гарні люди і чудові родичі. У нас з ними купа крутих згадок. Мій дід Мітя для мене теж – дуже світла згадка мого дитинства. Я часто згадую як ми з ним їздили на велосипеді і грали в доміно.

Але так само з теплотою, згадують своїх дідів ССівців і їхні онуки. Вони теж грали з ними коли у якісь німецькі ігри і кудись їздили. Для них теж дід Ганс чудова людина яка воювала за Фатерлянд.

Чи треба згадувати наших прадідів, які пішли, чи їх мобілізували, до лав Совецькой армії? – Так. Як частина того, що вони у складі однієї імперії перемогли іншу. Як типові колонізовані та захоплені чоловіки, колонізованого і захопленого народу. На особистому рівні ці хлопці червоноармійці наші діди прекрасні люди і їх треба памʼятати.
Але уж і точно не треба писати про «іх подвіг вечен».

Подвіг окупації Польщі? Румунії? Нажаль, наші діди і прадіди окупанти. І часто для України також. Така вже наша історія. Від цього не втечеш. Бо від «їх подвіг вечен» до просмотра Парада Побєди в Москвє 9 мая – один крок.
Якби я зміг би, зараз по розпитувати своїх прадідів про війну – звісно б я поспілкувався б з ними. Обговорив би відмінності, тактики, сприйняття. Але я б точно не горділся б їхнім кітєлєм з червоною зіркою. Хоча б тому що зараз з цією самою зіркою мене намагаються вбити представники держави нащадка країни Совєтів. І цікаво, як би мій дід віднісся б до червоно – чорного прапору на моїй флісці?

Усі оці розмови про «перемогу над нацизмом» та «подвигом діда» я думаю ви просто намагаєтесь замаскувати стид і розуміння що ваш дід, разом з моїм, був в лавах Советських окупантів.

Вам, як і мені раніше, просто важко прийняти думку що несли вони не свободу, а іншу – червону окупацію.
Вам не хочеться самім собі в цьому признаватись.

Давайте їх згадувати, як родичів, чудових і сміливих людей, які опинились у вірі тих історичних подій. Згадувати без оцього окупаційного Совецького монументалізму: «іх подвіг вечен», «9 мая» та інше.

Не іх подвіг вечен, а нинішніх солдат ЗСУ, бо вони несуть справжню Свободу всім нам і нашим нащадкам. І як ми бачимо сусіднім країнам також.

Але історію не зміниш – мій прадід советський окупант!

Віталій Овчаренко, історик, залучений до Оборони України.