І перший акт війни на Донбасі був 30 березня 2014 року на посту ДАІ на ростовській трасі, відомому як «БЗС», що біля Слов’янська. Тоді ватні дегенерати з колорадськими стрічками напали на активістів «Донецького Дорожнього Контролю».
Одразу скажу: «Донецький Дорожній Контроль» – це НЕ політична організація, створена звичайними громадянами для фіксації роботи дорожньої поліції – ДАІ у ті роки. Простіше кажучи, це були громадські спостерігачі за ДАІ. Без політики.
І тоді, 30 березня, вони вкотре моніторили роботу ДАІ на посту «БЗС». І під час цього моніторингу на них і напали дегенерати – сепари. Їм привиділося, що активісти ДорКонтролю – хлопці на донецьких номерах, із донецькою пропискою, які розмовляють російською мовою – і є ті самі «бандерівці», яких вони чекали!
Подивіться на прикріплені фото і закріплене внизу поста відео – там видно поведінку цього проросійського бидла. По їхніх тупих обличчях одразу можна зрозуміти і рівень освіти, і загальний рівень розвитку. Там де видно і майбутнього «народного мера» Пономарьова.
Тоді ватні дегенерати під час нападу прокололи кілька шин на авто активістів ДорКонтролю, і мої знайомі з організації, знаючи, що я родом із Лимана і можу там бути, подзвонили мені, щоб я допоміг їм. Я швидко до них приїхав.
І перше, що я зробив – це поїхав до найближчого Слов’янського відділу міліції – викликати міліцію для фіксації нападу.
І от тут, біля будівлі міліції, я побачив найцікавіше – це бидло з колорадськими стрічками і зброєю (кілька АКСУ, мисливські гвинтівки, обрізи) стояли разом зі слов’янськими ментами і на телефоні показували їм, голосно кометнуючи, як вони проколювали шини і бігли бити активістів ДорКонтролю. На що міліціонери, які стояли поруч, мило реготали.
Сумнівів у мене вже не залишилося – вони заодно!
Я впевнено пройшов між ними і, щоб не розвертатися при них назад і не викликати підозри, зайшов у будівлю міліції, спитав якусь нісенітницю у чергового мента, а потім так само спокійно і впевнено швидко сів в авто друга – і ми звідти поїхали.
Тоді я ще не розумів, що нам усім загрожує, але розумів, що скоро станеться щось погане. Ми тоді з другом їздили Слов’янськом, дивилися на ситуацію – і було видно групки бидла з палицями і зброєю в руках.
Тоді, у квітні 2014 року, я обдзвонював кого тільки міг у Києві зі словами: «у Слов’янську щось буде, щось готується, щось намічається…». Але хто мене — звичайного хлопця з Лимана тоді слухав?!
І ось через майже 2 тижні – 12 квітня – Гіркін зі своїм загоном російських диверсантів захопив Слов’янськ.
Ось те, про що я здогадувався, кричав і попереджав – сталося!
Віталій Овчаренко
Фото автора.
P.S. Відео з нападу проросійського бидла на активістів ДорКонтролю:
Be the first to comment