Потихеньку приходжу до тями після вранішнього переміщення у тимчасовий сховок. Втома, фізична та психологічна поступово минає.
Сьогодні загалом по місту інтенсивність обстрілів зменшилась. Не знаю з чим це викликано. Проте прицільність цих обстрілів збільшилася, особливо на Салтівці. Найбільші прильоти та жертви на Північній Салтівці та по вулиці Бучми. По факту, вся Салтівка до вулиці Валентинівської прострілюється. Обстріли були в усіх гарячих районах міста, застосовувався град.
Поки йшов, побачив як багато машин їхало з Салтівки. Народ тікав з міста. Насправді, робив це цілком правильно, бо частина Салтівки стала зовсім небезпечною. Це був “ісход”, подібний до того, що було у перші два дні атаки на місто.
Загалом, гуманітарна ситуація у Харкові напружена: проблеми з підвозом харчів, особливо в ті, де ведуться обстріли, проблеми із світлом, теплом і водою (а наступного тижня тижня нас очікують морози), є проблеми з ліками, харчами, предметами першої необхідності, яких раніше було багато. Для певної частини сімей скоро буде проблема мати продукти харчування: не у всіх є фінансова подушка, яка дозволить без роботи прожити кілька місяць – другий. На жаль, десяток центрів роздачі гумдопомоги по місту в перспективі не вирішать проблему, особливо 2 центри гумдопомоги на Салтівку, де до війни мешкало 320 тисяч людей.
Ще одна проблема – евакуація з міста. У потягах – справжній ад: діти сплять, де виходить, а дорослі стоять всю дорогу (а це може бути цілу добу). Виїхати автобусами небезпечно, бо їх можуть розбомбити. Тому зелені коридори необхідні.
Разом з тим стало зрозуміло, що “Червоний Хрест”, який чекає на відмашку з Москви у своїх діях, є просто абсолютно непотрібною організацією, яку треба після цієї війни ліквідувати за непотрібністю.
По області московити зі злості обстрілюють Ізюм, третє за чисельністю населення місто області (після Харкова та Лозової) – місто без газу, проблеми зі світлом, без тепла, є руйнування і жертви. Місто до війни достатньо проросійське із сильними позиціями опездеже.
А ще русня перейшла до авіаударів по селам. Звичайним селам, де жодних військових об’єктів навкруги – вчора завдали удару по Яковлівці Мереф’янської міської громади, а сьогодні – по Олексіївці – центру Олексіївської сільської ОТГ. Слава Богу, сьогодні минулося без жертв, є лише поранена жінка. Русня починає терор українського населення. А найсмішніше – що Олексіївка виникла як поселення однодвірців, адже поруч була Олексіївська фортеця Української лінії, спорудженої у 1731-1733 роках. Отак от – friendly fire для вибивання руSSкава міра. Хоча варто зазначити, що Олексіївка давно українізувалася як село. Але це не применшує антилюдяних дій з боку військових свинособак.
Радує, що люди об’єднуються для захисту своїх кварталів і затримують мародерів. Загалом настрої у Харкові – це озвірівання через дії московитів. Ні, не деморалізація, а прямо протилежний ефект. Що ж, вельми успішно об’єднує українців ввх.
Сьогодні премію Дарвіна впевнено поділили між собою:
– Нєстор Шуфрич, непизджений вже тижні зо два, який дуже хоче стати сакральною жертвою, але не виходить. Бо нащо фотографувати позицій 206 бата тероборони? Ну, логіка? Хоча тут логіки немає, є лише виконання наказів із “центру”.
– військові двох підрозділів свинособакіі, які влаштували теплий прийом friendly fire і в результаті 10+ техніки ворога втрачено, ще невідомо скільки горе-“вояк” стали вантажем 200 та 300.
Віримо і підтримуємо ЗСУ, НГУ, тероборону, медиків, волонтерів, а також рятувальників і комунальників.
Ми обов’язково переможемо!
Сергій Петров
Фото: Харків Times