Мій погляд на демографічну проблему в Україні сформульований в приказці мого дитинства “Менше народу – більше кислороду” (оригінальна вимова харківської вулиці 1975 року збережена).
В нас жахливо неефективна господарка, забагато напрочуд неефективних витрат людських і будь яких ресурсів, дуже совкова соціалка.
Переорієнтація ресурсів на тривалу війну і швидке навчання може і має змінити структуру зайнятості.
Я бачу ідеальний результат як максимальне випихування за кордон тих, хто не може і не хоче дбати про власну економічну та фізичну безпеку, і навпаки максимальне заохочення до переселення до нас тих, хто хоче воювати, хто хоче ризикувати інвестувати в сферу забезпечення війни, хто просто шукає екстремальних вражень.
Воєнно орієнтована господарка має прийти замість соціальної.
І це забезпечується створенням можливостей.
Як? Я бачу.
Хто? Поки не бачу.
І так, я на святу корову зазіхаю.
ПС. Заборони демографії не допоможуть, ніякі.
Наталія Зубар
Зображення з youtube каналу Аналізуй