Once upon a time, в грудні страшно сказати: аж 2000 року, приблизно через тиждень після початку громадянської акції «Україна без Кучми» Михайлом Свиствичем та Володимиром Мартинюком був заснований сайт громадянського спротиву України Maidan.org.ua.
Я не буду сьогодні живописати славетний шлях перемог, який пройшов «Майдан» за 11 років і те як «Пульс громадянського спротиву» було чутно в усій Україні та у світі.
Так, за роки, що минули з «України без Кучми», перемог і у громадян України, і у спільноти, яка об‘єдналась навколо «Майдану», було багато, але в «сухому залишку» поки що маємо відроджений і вдосконалений криміналітетом кучмівський режим в краю; повну втрату атлантичних та євро перспектив; безідейну, розпорошену і «так звану» опозицію; суспільство, що через фрустрацію втратило орієнтири і мотивоване офіційною пропагандою сповзає у любов до «стабільності» в стані коми та в стан «хіба ревуть воли, як ясла повні» при порожніх яслах.
Особисто мені хотілося б аби в день свого «народження» сайт «Майдан» почув від читачів та дописувачів, від всього «шановного майданства» не прості порожні вітання і не чергові звинувачення в «боротьбі проти/за Йулю/ Вітю/Сєню/Віталіка/тощо», а спокійні, прагматичні (може навіть, раціональні або навіть радикальні) міркування на тему: якою має стати/бути наша країна, як цього досягти і яка в цьому має бути роль громадянського суспільства?
Хотів би аби в подарунок імениннику принесли не давно поюзані загальні слова і погризені міллю концепції, а свіженькі ідеї і різноманітні опінії. «Винуватцю урочистостей» корисно споживати холодні міркування, а не палаючі гасла.
Хоча, ні.
Я б хотів щоб одне гасло, яке я дуже люблю, лунало як найдовше і щоб читачі і автори «Майдану» залишалися йому вірними:
«За вільну людину у вільній країні!»
Будьмо!
Solidarity with you and Maidan from England, my friend.