Про Віку Рощину. Про те, що русские катують людей, ми знали, коли їхали висвітлювати “референдум” в Криму 13 березня 2014 року.
Ми з вже тоді знали – наскільки це все небезпечно: їхати на фактично окуповану територію. Тому тоді було мінімум ознак того, що ми українські журналістки, тільки смартфони з собою. Можете казати, що тоді не було так страшно, але Решат Аметов, кримський активіст, тоді вже зник і спільнота била в дзвони та шукала. Його тіло знайшли з численними ознаками катування, голову було обв’язано скотчем, очі були виколоті. Причиною смерті було назване ножове поранення в область ока.
На честь Решата Аметова назвали колишню вулицю Романа Кармена в Одесі, так і не поміняв таблички і не повісив інформаційні борди: чому так переназвана вулиця.
Скільки українців різного етнічного походження закатували і вбили росіяни на всіх тимчасово окупованих територіях – знає статистика. Це система. Стара ГУЛАГівська система, в нашого ворога людина людині навіть не вовк, так, ресурс. Ресурс закінчується – можна вбити. Вони й своїх не жаліють.<
Мученицька смерть Вікторії Рощиної не припинить війну. Але все, що зробила зараз журналістська спільнота – це прорив: всі світові ЗМІ опублікували розслідування і відзняли матеріали. Людство має здригнутися.
Щирі співчуття рідним Вікі і всім колегам. Бережіть себе, люди, будь ласка. Ми маємо війну з нелюдами.
Це була моніторингова місія ІЦ Майдан Моніторинг в Криму, про яку ми дуже мало повідомляли тоді, але зараз збираємо дані героїчних моніторів, які можуть стати свідченнями в справі про воєнні злочини рф. – примітка редакції сайту Майдан.
Ми тоді купили дві навіть не стрічки, а змійки в магазині “Ткані” в Сімферополі, щоб зробити фото на площі Леніна всупереч їхнім триколорам. Це був єдиний наш такий фрондерський випад, тільки одне фото.
Be the first to comment