Віталій Овчаренко. Історія фото цього прапора.

Це фото зроблене мною 13 лютого 2015 року у вже оточеному Дебальцевому в районі 11ї години. Це фото з бронежилета Сергія Карпо на позивний «Мальок». На момент фото «Мальок» вже загинув – йому було всього лише 19 років!

Сергій родом з села Коровій Яр, що на півночі Донеччини у Лиманському районі.

Сергій загинув близько 9-ї ранку цього ж дня, коли наш Добробат «Артемівськ» разом з хлопцями з Добробату «Львів» та, здається, 40 ОМПБ поїхали в селище «Октябрське» на північно -східній частині Дебальцевого – евакуйовувати поранених з ротно-опорного пункту «Мойша» та пробити до них дорогу, яка вже була в сірій зоні.

Коли Сергій загинув в ході близького бою, його тіло побратими закинули передню частину нашого танку, але із-за того що танк їздить ривками і був бій, тіло Сергія Карпо загубилось при відступі.

Його тіло вдалось вівести звідти лише через 2,5 роки і ідентифікувати по експертизі ДНК.

Я памʼятаю останню фразу яку сказав «Мальку»: «все братан, давай, удачі»… я закутався у спальник, бо був дуже і дуже замерзший після півтораденного чергування в «Тонелі» на лютневому холоді, і заснув. Я чув, що там вже розпочались приготування до нового завдання, на яке і поїхали наші хлопці. Спальне місце Малька було поряд з моїм…

Прокинувся я через кілька годин, коли вже наші повернулись і танк з лівим бортом в районі траку був червоний від крові сина українського народу Сергія Карпо…

Я пішов до нашої Газелі, хтось мені під сказав, і глянув на бронік Сергія. І зробив це фото. Спочатку я і сам патч відірвав, щоб не загубився, але хтось з хлопців сказав що це погана прикмета, то ж я приліпив його назад на бронік Сергія.

Разом з Сергієм Карпо в тому бою загинули з батальону Артемівськ:

Діма Стрілець з Марʼїнки, мій сусід по кімнаті по пансіонату, де ми жили коли оформляли на нас документи. У нього, здається, дитина пішла в 14 році у перший клас. Він встиг її відвести на свято.

Вітя Лаговський. Завжди позитивний дід з Житомирщини, який розповідав про онуків. Ми з Вітєю періодично бачились на блокпостах і базі.

З батальону «Львів»

Ігор Лехмінко з Яворова що на Львівщині – ми з ним пару раз встигли поговорити про історію і символічність, що «Львів» і «Артемівськ» обʼєднались для оборони міста.

Владислав Домченко зі Львову – я слабо Влада памʼятаю, тому що в тому підвалі у нас була купа військових.

Також загинули бійці 17 ОТБР та 40 ОМБ.

Вічна памʼять.

Багато хто з моїх підписників називає це фото одним з найпоказовішим з цієї війни.

Мабуть так.

Коли його використовуєте, то завжди памятайте і наголошуйте, що кров на цьому українському прапорі належить сину України з Донеччини Сергію Карпо, на позивний «Мальок», який разом з іншими синами України зі Львівщини, Житомирщини, Донеччини та інших регіонів України загинули за Україну! За Незалежність.

Викладаю фото в гарній якості.

Така ціна нашої Незалежності!

Памʼятайте про це!