За часів комуністичної влади в Україні нас привчали пам’ятати та вшановувати лише командирів Червоної Армії. Пам’ятники Леніну, Постишеву, Косіору й іншим катам Українського народу були встановлені мало не в кожному місті, містечку, селищі ,селі.
Справжні Українські герої – видатні громадські, політичні та військові діячі, були проголошені «буржуазними націоналістами» та бандитами. Українцям було заборонено, навіть, згадувати їхні імена.
Та попри всілякі заборони, Україна пам’ятає своїх вірних синів.
Одним з них є генерал армії УНР – Олександр Іванович Удовиченко, який народився 20 лютого 1887 року в Харкові. Середню освіту отримав у 1905 році у реальній школі.
Військову – у Воєнній топографічній школі – 1908 р. у ранзі підпоручика.
Займав офіцерські посади в російській царській армії. Під час першої світової війни служив у 129 Бессарабському пішому полку. Після поранення – у штабі Південно-Західного фронту. У 1917 році закінчив Миколаївську Військову Академію в Петрограді.
Служив ад’ютантом штабу 3-го Кавказького корпусу, начальником штабу 21-ї дивізії.
За бій коло села Іванс-Пусте О.Удовиченко був відзначений високою бойовою нагородою – «золотою зброєю».
Після революції 1917 року брав участь в українізації частин 3-го Кавказького корпусу й очолював Українську корпусну раду. Під проводом Симона Петлюри брав діяльну участь у формуванні знаменитого Гайдамацького Коша Слобідської України, який вів геройський бій під київським арсеналом. У 1919 році О.Удовиченко особливо відзначився як командир 3-ї Залізної стрілецької дивізії в завзятих боях Вапнярської операції.
Після одужання від хвороби на тиф та втечі з Денікінського полону Олександр Удовиченко відновив 3-тю Залізну стрілецьку дивізію і керував нею аж до 1921 року.
За видатні бойові заслуги підвищений Головним отаманом Симоном Петлюрою до рангу генерал-хорунжого.
Вже після поразки армії Української Народної Республіки, перебуваючи в еміграції, О.Удовиченко написав книгу – «Україна у війні за державність». Так, завдяки нашому славетному земляку, вже незалежна Україна дізналася правду про ті буремні часи.
Життя й боротьба наших Українських героїв, нехай стане прикладом для наслідування теперішнім й майбутнім Українцям.
Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України
Вічна їм пам’ять:
2.2.1857 155 років від дня народження Семена Білим-Колосовського, старшини армії Української держави, генерал-майора царської армії. Полтавська обл.
4.2.1857 155 років від дня народження Володимира Криштофовича, старшини армії Української держави, генерал-лейтенанта царської армії Полтавська обл.
9.2.1882 130 років від дня народження Євгена Мишковського, старшина армії УНР, начальник штабу УГА, армії УНР, генерал-хорунжий, похований у Тернополі. Полтавська обл.
8.2.1872 140 років від дня народження Федіра Колодія, генерал-лейтенанта царської армії, керував українізацією царських військових частин, формував війська української армії. м. Київ
15.2.1872 140 років від дня народження Густава Ціріца (1872–1920), українського військового діяча, начальника штабу Української галицької армії. Лвівска обл.
20.2.1887 125 років тому народився Олександр Удовиченко, делегат всеукраїнських військових з’їздів, командир 3-ї Залізної дивізії Армії УНР генерал-полкововник. м. Харків
21.2.1867 145 років від дня народження Левка Богаєвського, старшини армії Української держави, генерал-майора царської армії. полтавська обл.
24.2.1867 145 років від дня народження Миколи Острянського, старшини армії Української держави, генерал-майора царської армії.Сумська обл.
25.2.1872 140 років від дня народження Тараса Протозанова, старшини української армії, генерал-майора царської армії. Київська обл.
26.2.1877 135 років від дня народження Павла Андріянова, старшини української армії, генерал-майора царської армії. миколаївська обл.