Міськрада міста Свердловська, що на Луганщині, не маючи на те законних повноважень, теж затвердила собі і вдячним, слід вважати, мешканцям, “Положення” з питань реалізації права на мирні зібрання. Широко посилаючись на купу правових і неправових актів – починаючи від Європейської конвенції з прав людини і Конституцію і закінчуючи Статутом ППС і запліснявілим совковим “указом”, свердловські самоврядувальники і дали визначення різним видам мирних зібрань, і встановили зміст завчасних повідомлень, і визначили обов’язки організаторів та учасників зібрань, і передбачили підстави припинення зібрань (наприклад – це просто пісня – див. п.6.2. “а”). І звісно, доручили самім собі повідомляти про мирні зібрання до місцевої контори СБУ. Нащо? А бозна.
