Репресивна влада Білорусі утискає громадянське суспільство та не потерпить жодної критики у свій бік, заявила сьогодні AmnestyInternational.
У доповіді Amnesty International «Що не дозволено – те заборонено: як пригнічують громадянське суспільство в Білорусі» розповідається, як уряд Білорусі систематично обмежує право на мирні збори, об’єднання та самовираження, забороняючи людям відкрито висловлювати свої думки, проводити демонстрації, або засновувати громадські організації. Часто учасників мирних демонстрацій штрафують або навіть запроторюють до в’язниці.
«За останні 20 років, влада Білорусії значним чином придушила усі прояви громадянського суспільства, шляхом позбавлення людей можливості висловлювати їх погляди, приймати участь у суспільних дебатах та зрештою виступати у якості органа контролю за владою», сказала Хеза МакГілл, дослідник AmnestyInternational по Білорусі.
У своєму звіті AmnestyInternational аналізує законодавство, що регулює свободу мирних зборів та об’єднань, а також фіксує порушення цих прав, з якими стикнулися правозахисники, члени профспілок, екологічні активісти, лесбіянки, геї, бісексуали та трансгендерні люди.
Люди, які намагаються зареєструвати незалежні організації будь-якого типу, повинні боротися з суворим законодавством та держслужбовцями, які застосовують це законодавство таким чином, що воно ще більше обмежує свободу асоціацій. Активісти, які продовжують свою роботу без реєстрації, ризикують бути обвинуваченими у діяльності від імені незареєстрованої організації.
З 2000 року в Білорусії не було зареєстровано жодної нової політичної партії через суворі реєстраційні вимоги, а члени незалежних профспілок стикаються з дискримінацією на робочих місцях.
Алєсь Бєляцький, в’язень сумління та голова правозахисного центру «Вясна», (організації, реєстрацію якої було скасовано в 2003 році), у 2011 році був засуджений до чотирьох з половиною років ув’язнення за кошти, які надходили на його особисті рахунки у Польщі та Литві для фінансування роботи правозахисного центру, оскільки у Білорусі йому було відмовлено у відкритті банківського рахунку.
Олег Стахаєвич, водій гравійного кар’єру «Граніт» у південно-західній Білорусії, був обраний головою незалежної профспілки, що була створена в грудні 2011 року. Відповідно до законодавства, працівники повідомили роботодавця про створення спілки та попросили надати інформацію про юридичну адресу. Компанія відмовила їм та почала переслідувати тих, хто намагався приєднатися до нової профспілки. Олег Стахаєвич був притягнений до відповідальності за необережне водіння та звільнений. Однак він переконаний, що справу було сфабриковано. На сьогоднішній день четверо членів незалежної профспілки звільнені, а інші члени, через залякування та страх втратити роботу, покинули організацію.
У 2003 році місцеві члени AmnestyInternational спробували зареєструватись як міжнародна організація, однак, їм сказали, що існують певні проблеми з використанням символу організації. У 2005 році вони спробували зареєструватись як місцевий фонд, але їх повідомили, що це можливо лише за умови попереднього узгодження усіх їхніх дій з державними органами. Оскільки така умова загрожувала незалежному функціонуванню організації, вони вирішили не реєструватися.
На протязі декількох років AmnestyInternational вдалося зафіксувати багато випадків, коли учасників несанкціонованих протестів заарештовували та утримували під вартою. Інколи їх били співробітники міліції.
У 2011році учасники «мовчазних протестів», що тривали цілий тиждень, були побиті, засуджені до адміністративних арештів чи штрафів. Під час цих протестів групи людей по всій країні просто мовчки прогулювались, аплодували чи одночасно вмикали сигнали на своїх мобільних телефонах.
Найбільша демонстрація за останні роки, що відбулася одразу після президентських виборів у грудні 2010 року, була придушена з безпрецедентною жорстокістю. Коли міліція прибула для того, щоб розігнати протест у центрі Мінська, більше 700 людей було побито та травмовано, включно з тими, хто лише спостерігав за подіями. До сьогодні четверо в’язнів сумління Mикола Статкевич, Павло Северинець, Едуард Лоба і Змітсер Дашкевич залишаються у в’язниці у зв’язку із їх причетністю до цих демонстрацій.
Закон про Масові заходи порушує фундаментальне право народу Білорусії на участь у демонстраціях.
«Навіть марш чи протест однієї людини вважається порушенням Закону про масові заходи. Протестуючі можуть бути обвинувачені у проведенні демонстрації за участю навіть однієї особи або оштрафовані за публічно зроблений подарунок» – сказала Хеза МакГілл.
Учасників мирних протестів часто засуджують до виплати штрафів або короткострокових ув’язнень за порушення Закону про масові заходи чи за дрібні правопорушення, такі як лайка в публічному місці. Павло Виноградов, член молодіжного політичного руху Змєна (Зміна), в період з 30 грудня 2011 до 12 грудня 2012 року у сукупності пробув під арештом 66 днів. Він був засуджений за вісім різних адміністративних правопорушень, такі як лайка чи порушення правил громадських зібрань та пікетів.
«Білорусь повинна дозволити своєму народові вільно та без репресій висловлювати свої погляди.Білоруська влада повинна переглянути всі президентські укази і закони, що стосуються реєстрації та діяльності неурядових організацій, і забезпечити повагу права на свободу мирних зборів та об’єднань з боку посадовців.»
Звіт доступний білоруською, російською та англійською мовами.
Для отримання додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся до Богдана Овчарука, Спеціаліста з роботи зі ЗМІ та комунікацій Amnesty International в Україні за телефонами +38 (044) 272 28 42, +38 (067) 551 69 44 або за e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.
Інформаційна довідка. Amnesty International — всесвітній рух, що об’єднує понад 3 мільйони людей із більш ніж 150 країн і регіонів, які виступають за припинення грубих порушень прав людини. Amnesty International прагне забезпечити кожній людині можливість користуватися всіми правами, проголошеними у Загальній декларації прав людини та інших міжнародних правозахисних документах. Amnesty International в Україні проводить кампанії проти тортур та безкарності міліції в Україні, за скасування смертної кари в Білорусі та за припинення дискримінації в Європі.