Чи Україна і Угорщина приречені на конфронтацію чи є можливості для співпраці?
Як експерти з безпеки можуть допомогти покращити україно-угорські відносини?
Відповіді на ці запитання ми спробуємо знайти разом з Ігорем Тодоровим, доктором історичних наук, професором Ужгородського національного університету, вимушеним переселенцем з Донецьку.
Обдумуючи засади зовнішньої політики України, я зупинився на політиці створення буферних держав по лінії з державою-агресором. Довгий час, а може і “вічно” в людському вимірі, ці буфери треба буде підтримувати матеріально, гуманітарно, інтелектуально – не безоплатно. Йдеться про всі неукраїнські терени взагалі.
Під час свого виступу у Харківській міськраді на нараді “присвяченій” створенню Ради ВПО, я змогла все ж таки почути деякі коментарі поважних осіб. Скоріш якесь шипіння – “Кто она такая?”, “Откуда она взялась?”. Деякі цокалі язиками.
Школа Інформаційної Безпеки вчіть свідомій поведінці в інформаційному просторі, допомагає людям, організаціям та установам організовувати протидію спеціальним інформаційним операціям для збереження їхньої цілісності.
Де можна побачити пам’ятник жертвам підриву ДніпроГЕСу військами НКВС, серед яких багато мирних мешканців, звичайних українців? Де я можу подивитися на пам’ятник тим робітникам заводів, яких керівництво кинуло в окупації, фактично обдурив?
Чи права людини якось пов’язані з її громадянськими обов’язками? І чи варто від дітей вимагати дотримуватися правил внутрішнього розпорядку в школі, написаних ще в далеку брєжнєвську епоху? А чи, може, краще написати з ними спільно прості й зрозумілі правила, які допоможуть навчатися та й просто спілкуватися у класі?
В таких ситуаціях корисно згадати попередній досвід. Раніше ж якось справлялись з кризами і стресами, ось і згадуємо.
Ага, раніше. Тут обурена громадськість скаже: “Ми в карантині так довго не були ніколи”.