Оце ж, шановні вкраїнці, повім вам кумедну історію з мистецького життя.
Дзвонить мені нещодавно певна гречна пані з шляхетного телеканалу “Україна” і просить телефон генія людства, видатного вкраїнського художника Andrey Ermolenko , з метою запропонувати йому взяти участь в струм-шоу присвяченому гопнікам, жлобам і бандитизмові. Єрмоленко свого часу намалював портрета Вадіка Румина (Тітушко) і саме цей твір мав опинитися в цьому струм-шоу разом із автором. Я надав цій пані потрібну інформацію але геній відмовивсь від участі в ефірі, позаяк був ангажований на іншу подію. Отже довелося мені, манкурту і перевертню, пиздувати на це їбуче шоу узявши під пахву портрет пана Тітушко. Ну оце ж я припиздив рано вранці на запис, в доброму гуморі, і ніщо не передбачало ні лиха, ні струсу.
Втім Недайбог розпорядивсь інакше. Оскільки я не був в курсі інтриги котру затіяли співробітники каналу, я прикульгав в люту дупу , з метою розповісти про соціал-гумористичний проект ЖлобАрт і донести людям крихту правди про жізнь. Але, не попереджений про теле-заколот, зустрів біля входу в жахливий ангар під назвою телеканал “Україна” самого пана Вадіка Румина (Тітушко), котрий курив сігарету в компанії жінки, що статурою нагадувала пані Людмилу Янукович, коротше кажучи літню жлобиню (очевидно то була матуся пана спортсмена). Своїми очима вони вгледіли знайомий абрис Вадіка в рамці і чемно підійшли до мене з метою розпитати, шо то за хуйня така цікава, і чи не провокація це, або наруга над гідністью. Картина Єрмоленка їм не сподобалась, оскільки люди такого штибу спириймають все особисто, буквально будь що. Родина Тітушко повідомила мені, що якшо цей витвір Єрмоленка опиниться під час ефру в студії то вони його жваво знищать об голову. Також пані Янукович -Тітушко неприємно запропонувала подарувати цей витвір їхній аристократичній сім’ї, на що я не погодивсь, звісно.
Відчуваючи, що від мене приховано значну частину хуйні, я відбрехавсь від родини Тітушко і втік в ангар. Там мене перехопила пані організаторка цієї інтриги, котра сказала, що я попалив всю тєму. Я відчув себе ніяково та кепсько, оскільки не мав настрою на даунські суперечки в ефірі телеканалу “Україна”. Врешті мене та картину сховали в кімнатці, а курити дозволили тільки на чорному виході. Одразу стало неприємо, що мене втягнули без відому в якусь провінційну постановку, але тікати було вже пізно. Мало того, я гадав, що сидітиму в студії як і решта гостей, від початку програми, і в мене що небудь спитають, наприклад, або хоча б поцікавляться нашим рухом. Хуй там.
Запис почавсь, а мене, як собачку, закрили в гримерці для виходу в студію в рішучу мить. Мить настала і я поперся в студію під гучні оплески публіки. За мною несли портрет Вадіка Румина. Оплески вщухли, і я всівсь та налаштувавсь на діалог про мистецькі справи. Але є одне але, як говоритьMichael Shchur. Пан ведучій спитав в мене щось наводящєє, я, в свою чергу, відповів щось відповідне, потім спитав чому на мою думку саме образ Вадіка повстав на полотні. Я ж відповів, що по-перше я не автор, по-друге, що пан Вадік потрапив в ідіотську ситуацію, в котру міг би і не потрапляти…. і все. На цьому моя трансляція завершилася. Далі я годину сидів як повний дебіл мовчки (врешті так і є) бо інтерес до мене в телеканалом “Україна” було втрачено. Я сидів і дививсь на різноманітних людей з Фастова та з Києва, котрі потрапляли в страшні життєві ситуації пов’язані із гопстопом, ментовським бєзпрєдєлом, та системною несправедливістью, від котрої ніхто з нас не застрахований. Ще раз переконався, що серед вкраїнців дохуя звіроподібних істот, що воліють тільки одного – нищити вкраїнців. Коротше кажучи, почув і побачив багато страшного.
Потім в студію вийшов колишній бандит, ще якийсь майстер-гуру самооборони з учнями, котрі пиздили один одного в якості прикладу саморятування від гопів. Ще якась пані олімпійська чемпіонка з греко-римської боротьби, що люто хуйнула одного з учнів гуру об підлогу, при тому що була на шпільках брутально-червоного кольору і довжелецьких як телеграфні стовпи. А я сидів як дебіл і дививсь, дививсь, дививсь, і мовчав. Говорили, переважно, про спортивну етику, про те, що справжній спортсмен нікада і ніколи не підніме руку на жінку (більше всіх про це пиздів, як не дивно, Вадік Тітушко, що мене вразило, бо я гадав що він в тюрмі вже давно). Хоча я знаю, що більшість професійних спортсменів майже дауни, за деякими виключеннями.
Ну оце ж шоу минулося і став я разом з ємохиною картиною продиратися на вихід, крізь нетрі студії та натовп глядачів. Аж раптом до мене підгрібає пані Тіушко-Янукович з ще однією жабою, і починає жваво та люто видирати картину з моїх рук. Кажу – пустіть тьотя! А вона каже – падарі картіну! Я кажу, шо то є приватна власність! Вона каже – мнє начхать, пачіму ти сєбя, напрімер нє нарісавал??? І відірвала, курва, від картини мотузка, на котрому вона має висіти. Я вже думав, що мені край, що загине картина від руки Тітушкової матінки, і шо мені потім казати Єрмоленку? Але служба охорони телеканалу врятувата від посєлкового гніву і відтіснила тих Людмил Янукович -Тітушко кудись в натовп. Я ж пірнув в машину та поїхав собі додому, в розпачі і вельми зажурений.
Там, на телеканалі, є ахуєнно сюрреалістичний буфет з бутербродами. Висота стелі мабуть метрів шість чи більше, схоже взагалі на фрагмент промислового цеху, але від підлоги до самої стелі все поклеєно фотообоями. На фотообоях ахуєнний масштабиний краєвид давньогрецьких руїн та виноградників. З колонами та фрагментами хтонічних храмів. Понравилось.
Але на телеканал “Україна” я більше ні ногою. Несподобалося бути опудалом, що не цікаве ведучому і не попереджене організаторами про сценарій події. Телеканал “Україне” – гівно.
Звіт звітовано, данкен за прослухен!
Автор, як і вони смакує матюки. Можна було написати лише три останні слова.
Взагалі смакування матюками також є ознакою неповноцінності. Може бути й ознакою дебілізму.