ГРОМАДСЬКА РАДА
при Державному агентстві
з питань науки, інновацій та інформатизації України
№ 1 від 18 вересня 2013 р.
Віце-прем’єр-міністрові України
К.І.Грищенку
Про наукову та літературну діяльність
іноземного члена НАН України,
лауреата Національної премії України ім.Тараса Шевченка
Ю.В.Шевельова
Вельмишановний Костянтине Івановичу!
У зв’язку з обставинами, які склалися навколо відкриття в м.Харкові меморіальної дошки визначному українському вченому-славістові Юрію Володимировичу Шевельову та з ухваленням Харківською міською топонімічною комісією рішення додатково дослідити обставини діяльності вченого Громадська рада при Держінформнауки просить Вас довести від імені Уряду України до відома керівництва Харківської ОДА та Харківської міськради подальші факти:
Юрій Володимирович Шевельов (17 грудня 1908, Харків – 12 квітня 2002, Нью-Йорк) – визначний учений-славіст, мовознавець та історик літератури, літературний і театральний критик, в повоєнні роки – активний учасник наукового та культурного життя української еміграції. Свідченням світового визнання наукового рівня Ю.В.Шевельова є перебування його на посадах професора провідних університетів США – Гарвардського і Колумбійського, обрання його іноземним членом НАН України (1991), президентом Української вільної академії наук у США (1959 —1961 та 1981 —1986 рр.), членом Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США, почесним доктором Альбертського і Лундського університетів, Харківського національного університету ім.В.Каразіна, Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Ю.В.Шевельову належать 17 фундаментальних наукових монографій, зокрема й такі основоположні й піонерські, як «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979). Упродовж багатьох років Ю.В.Шевельов був головним редактором провідного літературно-наукового журналу української еміграції «Сучасність».
Щодо позиції ученого під час Другої світової війни, слід наголосити: ненавидячи фашизм, Ю.В.Шевельов під час перебування на окупованій території відмовився від статусу «фольксдойча» (на який мав право, бо був сином царського генерала, етнічного німця Шнайдера, який змінив це прізвище під час Першої світової війни), хоч і прирікав цим себе і свою матір на злидні й поневіряння. Не існує жодних документальних свідчень вчинення Ю.В.Шевельовим якихось дій, що їх можна було б трактувати як «посібництво фашистам», а саму легенду про «Шевельова – посібника фашистів» було запущено в обіг у 1960-ті рр. відповідними службами СРСР, які намагалися таким чином нейтралізувати авторитет незалежного українського ученого в академічних колах на Заході.
Слід також зазначити, що починаючи від кінця 1980-х рр., Ю.В.Шевельов активно переймався процесами культурного й наукового розвитку рідного міста, приїздив до Харкова, зустрічався з харківськими науковцями й літераторами, а кошти від присудженої йому указом Президента України Л.Д.Кучми Національної премії України імені Тараса Шевченка передав на потреби розвитку харківської середньої школи №6.
Все вищенаведене дозволяє стверджувати: Ю.В.Шевельов посідає гідне місце в славній плеяді визначних українських учених, які народилися й працювали в Харкові, а його вшанування в рідному місці є доречним і необхідним. Просимо доручити від імені Уряду України харківській місцевій владі сприяти такому вшануванню і не вдаватися до дій, які є відвертими рецидивами сталінізму й ганьблять Україну.
З повагою й надією на Ваше сприяння
Голова Ради М.В.Стріха
