Для того, щоб починати розмову, варто розуміти, що відбувається на ринку інтернет-медій. Тож на початку короткий опис ситуації.
Продовження дипломової роботи на тему «Радіо в Мережі», про яку я вже оголосив раніше.
Колись казали, що якщо новини нема на телебаченні, то її нема взагалі (зараз у Польщі кажуть, що “якщо людини нема в Інтернеті, то цієї людини не існує” – прим.). Зараз більшість новини існують поза телебаченням і цим ніхто вже не переймається. Більше того, телебачення і газети змінюють свій вигляд і часто назавжди переходять до інтернету.
Останнім найвідомішим прикладом є «втеча» до інтернету американського журналу Ньюзвік. Медіа змінюють свою форму, коли, наприклад, газети вже перебирають функції ТБ і на своїх інтернет-сторінках розміщують відео. Адже йдеться про те, щоби збільшити кількість споживачів, в тому числі за кордоном, використовуючи нові, більш складні можливості мережі WWW, позаяк ця Мережа вже сягає майже до кожного десятого дому на світі. Інтернет протягом своєї історії виявився засобом з найвищим рівнем розвитку, якстверджує ринковий аналітик Chris Moerdyk (Південна Африка). Адже для того, щоб досягнути 50-мільйонової аудиторії, традиційному радіо треба було працювати 38 років, телебаченню – 13 років, інтернету – 4 роки.
Приклад «втечі» Ньюзвіка до інтернету – один з багатьох подібних, що започаткувала ще у 2007 році шведська газета «Пошта та внутрішні новини». Подібний процес бачимо і на телебаченні. Практично всі найбільші телекомпанії вже працюють у Мережі. Більше того, поруч із такими гігантами як CNN, MSNBS, BBC й под. постали нові гравці. Найяскравішим прикладом є Huffington Post. Створена у 2005 році, сторінка вже за два роки була визнана найвпливовішим політичним відеоблогом у США, а за сім років (у 2012) стала гідним конкурентом телегігантам на ринку онлайн-мовлення (у жовтні 2013 року ресурс відкрив представництво в Німеччині, Австрії та Швейцарії – прим.).
Кількість нових медіа-лідерів в інтернеті почала зростати після краху доткомів у 2000 році. Відтоді протягом 11 років кількість інтернет-сторінок збільшилася в сто разів. За данимибританських аналітиків з Netcraft до 2011 року у світі вже було зареєстровано майже 358 мільйонів інтернет-сторінок.
Від краху доткомів почався процес трансформації інтернету і перетворення в мережу, що дозволяла користувачам ділитися інформацією, затим і співпрацювати за допомогою соціальних медій. На противагу старій статичній мережі, нова дала незмір незнаних до того можливостей інтеракції. Такий розвиток галузі був настільки кардинальний, що врешті один із визнаних гуру інтернету Тім О’Рейлі охрестив оновлену Мережу ВЕБом 2.0.
Нові функції збільшили привабливість інтернет-проектів, в тому числі й інтернет-ЗМІ, передусім за допомогою інтеракції та можливостям впливати на медіа з боку користувачів. Дітищами ВЕБу 2.0 стали такі нині відомі сервіси як Facebook, Twitter чи YouTube. Вже згаданий раніше ринковий аналітик Крис Моердик зазначав, що Facebook-у треба було всього лише 2 роки, щоб здобути 50-мільйонову аудиторію, а отже й впливати на медіа.
З іншого боку, один з авторів книги «Журналістика та світ медіа» Marek Hołyński ще у 2012 році писав, що до «можливості впливу користувачів на зміст ще далеко, хоча й з’являються в інтернеті ТБ-програми, де глядачі можуть відігравати різні ролі» (Dziennnikarstwo i świat mediów, Universitas, Kraków, 2012). Як свідчить практика, це досить запізнілі оцінки на тему сучасних медіа. Але таке книжкове запізнення радше підкреслює швидкість змін в нових медіах – медіах, що працюють у цифровому вимірі. Як зауважив експерт з нових медій Paul Levinson, ми зараз спостерігаємо за «неймовірною революцією в галузі комунікації» (Nowe nowe media, Wydawnictwo WAM, Kraków, 2010).
Далі – про цінність саме радіо як найефективнішого засобу нової комунікації.
Сайт автора http://piddubny.com/
