Лист до Святослава Караванського
Хочу трохи розповісти, як було 8 грудня в Дніпропетровську. Щоб закликати на Віче, розсилали таке запрошення електронною поштою:
«Для мешканців Дніпропетровська та області. Офіційна інформація. 8 грудня, в неділю, в парку ім. козака Глоби о 12-00 відбудеться Народне Віче на підтримку євроінтеграції України, відставки уряду Азарова, та притягнення до відповідальності осіб, причетних до жорстокого побиття учасників мирних акцій. Ми нікого не запрошуємо. Якщо вам байдуже, що відбувається в країні, то сидіть дома. Але знайте, що це з вашої мовчазної згоди бузувіри з Беркуту нещадно б’ють і калічать наших молодих дівчат і хлопців тільки за те, що вони повстали проти НЕПРАВДИ, ЛИЦЕМІРСТВА і ТИРАНІЇ нинішньої влади, що в Україні за вашого невтручання розігрується силовий сценарій упокорення незгідних з курсом правлячої ПР, що, з рештою, нависла небезпека ймовірного розколу країни. Я вірю, що переможуть, ті, хто вийшли на Євромайдани. Але якщо до вас, тих хто відсидівся, колись підійде ваша донька (чи онук), і, дивлячись чистими безтурботними очима, запитає – тату (чи діду), а де ти був, коли в листопаді-грудні 2013 року українці боролись проти тиранії за свою СВОБОДУ? Що скажете їм?»
Лише глухий, сліпий і тупий міг не відгукнутися на такого листа, і не вигукнути: «Все, ніяка сила мене більше не зупинить! Досить боятися, відсиджуватися й теревенити про політику на теплих кухнях! Я йду на Євромайдан!»
Перша частина Віча проходила біля входу в парк козака Глоби. Безстрашних зібралося близько чотирьох тисяч, велелюдно, радісно, організатори роздають учасникам жовто-голубі стрічки з символікою Євросоюзу. Серед національних прапорів майоріли два червоно-чорних. На майдані зустріла добрих знайомих із різних вузів, літмузею, художників. Мене запросили на трибуну біля пам’ятника Чкалову. Ніколи не думала, що доведеться виступати поруч цього радянського льотчика, до речі, мужнього чоловіка, який натерпівся від тоталітарної влади. І комуніст Чкалов не думав, що коло нього будуть мітинги проводити українські націоналісти.
Я зачитала «Заяву НСПУ», прийняту у Києві, сказала про те, що українське письменство підтримує Євромайдан і вимагає відставки Уряду. Закликала не боятися Майдану, а боятися Путіна і дружби з ним. Нагадала слова Путіна: «Украина – даже не страна, а территория». Який цинізм, яке зло несе цей чоловік, яку загрозу складає його політика для України! Говорила про загрози вступу до Митного союзу, в якому ми будемо старцювати з торбами разом з Білорусією і Казахстаном під керівництвом Путіна. Це ми вже проходили, це нам нецікаво. А наші очільники Янукович і Азаров самі позавчорашні, і кличуть нас не в завтра, а тягнуть в позавчора. Читала чудові вірші Дмитра Павличка про криваву новорічну ялинку Януковича. Люди слухали цікаві й гострі виступи очільників та партійців Української народної партії Анатолія Сокоринського, партії «Свобода», «Удар», голови спілки офіцерів Віктора Таратушки, голови обласної «Просвіти» Сергія Довгаля. Зачитали звернення до молоді співака Слави Вакарчука.
Потім колонами рушили проспектом Карла Маркса, скандуючи «Дніпро, вставай!», «Зека на нари!» «Київ – ми з тобою!» «Україна – понад усе!» та інше. Учасники автопробігу солідарності – водії, які прикрасили машини українськими та європрапорами, голосно сигналили, ми їм вітали, махаючи руками й прапорцями. Було весело. Дійшли до Європейської площі, на якій рішенням міського суду заборонено збиратися. Там до нас приєдналося ще тисячі 2 народу. І тут відбулася 2-а частина Віче. Виступали лідери, і всі бажаючі, я прочитала свої свіженаписані дорогою вірші-слогани, які тут же підхопив 6-тисячний майдан і повторив за мною по рядкам:
НА ЦІЙ ЗЕМЛІ, НАМ БОГОМ ДАНІЙ
НА ВІЧНИХ БЕРЕГАХ ДНІПРА
ВИХОДЬМО, БРАТТЯ, НА МАЙДАНИ
ВО ІМ’Я ЩАСТЯ І ДОБРА!
ДНІПРОПЕТРОВСЬК І КИЇВ – РАЗОМ
МИ ПОДОЛАЄМО ЗАРАЗУ!
ПОВСТАЛИ ЛЮДИ СІЧЕСЛАВА,
МАЙДАНУ СЛАВА! УКРАЇНІ СЛАВА!
Віче прийняло рішення, згідно якого Дніпропетровський Євромайдан підтримує всі ініціативи Євромайдану у Києві. Люди кидали в скриньку гроші, несли теплі речі, які буде передано мітингуючим у Київ.
Отже, я щаслива, дорогий пане СВЯТОСЛАВЕ! Хай живе Свобода!
А як Вам СУПЕРНОВИНА ДНЯ? у Києві завалили пам’ятник катові України Леніну!?
А Гімн України співали 8 грудня на майданах 20 країн світу, включаючи Москву і Нью-Йорк. Нас підтримує цілий світ. Від цього ростуть крила. Воістину ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ!
Все, що не Майдан, прісне й нецікаве. А між тим, треба ходити на роботу, на заняття.
Обіймаю Вас, дорогий мій ВЕЛИКИЙ ДРУЖЕ!
ХАЙ ЖИВЕ Й ПЕРЕМАГАЄ УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ!
Обіймаю, Ваша Леся Степовичка