#Мобілізація #АТО день 231й, чт.
Починаються нічні приморозки – зима наступає.
Оскільки вночі мало спав, то після ранкового патрулювання ще приліг на годинку… Перед шикуванням поїхав зі старшиною в Штаб – продукти отримати.
Дорога розбита важкою технікою, нагорнуте болото позамерзало – тож їхати було важче, ніж після дощу. Особливо, коли верхній шар чуть розмерз, а знизу – камінці… А ще завантажили джипа вщент – тож дном “рівняв дорогу”… Як результат поїздки – кидає рулем. Треба буде заїхати на мийку і подивитись – чи то каміння/дерева з болотом набилося, чи таки ходову пошкодив… Вирішили більше в село джипами не їздити – маємо “шишарики” (хоч більше п’ють, зате наааабагато вищі!)…
P.S. Оскільки я свої куплені 2 пари тактичних рукавиць вже давно роздарував хлопцям, старлєй подарував мені свою зайву пару – кілька місяців тому йому волонтери з Івано-Франківська презентували (самі таке шиють!).
#Мобілізація #АТО день 232й, пт.
Ніби й навів будильник на ранок, та збудили ще швидше – зі Штабу хотіли до командира дозвонитися (а в нас на Базі – серйозні трабли зі зв’язком). Повідомили, що він має їхати за нагородою в Штаб – спершу в батальйонний, та домовились відразу в бригадний (ближче, і дорога набагаааато краща). Тож дорогою на мийку повіз командира…
Після штабних справ (та Нової Пошти) все ж потрапив на мийку. Повертаючись, виявилось, що таки з ходовою щось трапилося – руля далі кидає (після 80 км/год особливо відчутно). Прийдеться таки знову на сервіс їхати і гроші на ремонти витрачати.
P.S. …
P.P.S. Ценура не пропустила.
#Мобілізація #АТО день 233й, сб.
І знову свято – День сухопутних військ України! Тепер це й моє свято.
Але (пригадаю) – в солдат немає свят (вихідних), особливо на війні (хоча в #АТО часом бувають). Тож у нас – таки просто субота…
Замполіт поїхав зранку “шишариком” в дальній Штаб (його теж (чомусь) мали нагородити), а я повіз командира в ближній… На щастя, цього разу він швидше справився, тож спокійно позабирали хлопцям передачі (в основному – копії паспортів для Посвідчення #УБД), та прикупили чого кому. Командир придбав собі… інверторний зварний апарат – каже, що після служби забере додому, а поки нехай для батареї послужить!..
На сервісі сказали, що швидше всього балансування коліс потрібно зробити, тож з понеділка спробуємо…
Увечері повернувся замполіт (а точніше, притягли іншим “шишариком” – не доїхав трохи до бази, поламався) – розповів, що позиції нашої піхоти обстрілювали (на щастя, лише зі стрілецької, та й ніхто не постраждав). Тож можливе чергове загострення.
P.S. Таки сьогодні свято – отримав модернізовану нижню планку до автомата від наших розвідників, і шарф #Бережани від “Азовця” Дмитрика! Щиро дякую Бережанцям!!!
P.S. Розвідники дякують Alexandr Karanevych за надісланий комп’ютер!
#Мобілізація #АТО день 234й, НД.
Неділя в Армії – день господарський: хто душ приймає, хто одяг пере…
Перед обідом приїздили священики (православні КП), покропили військові автомобілі та солдат…
Після обіду згадали, що сьогодні – останній день подачі рапортів на відпустку, тож відпускники в срочному порядку писали рапорти. Видно, що даааавно ручок в руках не тримали – переписували по 2-3 рази.
Тож я повіз комбата з рапортами у Штаб. Трохи пізнувато, але таки прийняли, і відпускники готуватимуться… До речі, 2є з них поїдуть додому зі своїми новими дружинами звідси!..
Звечора ще відпатрулював свою чергу…
P.S. Кажуть, що в іншому баті водії не ходять в патруль – щоб будь-якої миті могли виїхати)…
#Мобілізація #АТО день 235й, пн.
Зранку знову повіз командира в Штаб…
Пізніше поїхали на СТО – колеса балансувати. Майстри заодно витягли штир з колеса і заклеїли “шнурком” (все разом 150 грн.) Допомогло – руля не кидає навіть при 120 км/год.
А ввечері мені… наклали шов! Та ні, це не тому, що я в зоні #АТО, а тому, що про солдат таки дбають – до нас приїхала мобільна стоматологія! І так як я трохи запустив догляд за зубами, то одного прийшлося вирвати – а заодно і шов накласти.
P.S. Лікарі – теж мобілізовані!
#Мобілізація #АТО день 236й, вт.
Називається поремонтував авто – тепер кожного ранку вожу командира у Штаб…
Сьогодні виїздила ще одна машина – повезла відпускників на потяг (їх вже на місці ВСПшники перевірили)…
А ми також заїхали на іншу базу – переказували, що тамтешні солдати (колишні судимі кілька разів) побили нашого. В нього поламана рука і щелепа – але каже, що сам впав у яму. Враховуючи, що останнім часом він міг зловживати спиртним, все може бути…
Повернувшись до вечірнього шикування, ще встиг до стоматолога. Він оглянув, і сказав що жити буду. Тож нарешті нормально поїв за день – борщ і гарбузову кашу… А коли привезу оселедця і майонез, то поварі ще й шубу зроблять!
P.S. Отримав нормального дощовика – дякую Vitalii Ovcharenko та Ольга Ільків!
P.P.S. Виданий попередньо дощовик повернув старшині.
#Мобілізація #АТО день 237й, ср.
Середа – день стрільби. Тож зранку частина солдат одягли броніки і каски, взяли зброю (поки лише автомати) і боєприпаси, повантажились у “шишарика” та поїхали на полігон…
Після ранкового шикування, поки один взвод займався з мінометами, я зі старшим водієм (в цивільному житті він – механік на СТО) зайнялися ремонтом джипа (точніше, він ремонтував, а я був його Подаваном – подавав інструменти і запчастини) – нарешті законтрагаїли генератора (є така хвороба в “паджериків”), поміняли лампочку габариту, прикрутили “фабричний” номер (замість мальованого), порівняли кришку капота (була відкрилась на ходу, та на щастя, втрималась на завісах)…
За той час командира в Штаб возив другий джип. Назад на базу докотився – соляра закінчилася… Тож його водій теж зайнявся поточними ремонтами – встановив паливний фільтр (бо масляний фільтр і масло поміняв попереднього дня), заодно обмінялися своїми акумуляторами (бо я позичав, коли свого розрядив через генератора)…
Також середа – 2й день ПХД. Тож виправ одяг і себе.
Звечора повіз одного тутешнього начальника в село – то хтось “настукачив” вищому керівництву, що #Настя без командира катається (хоч я ніколи без його відома нікуди не виїздив). Щоправда, розібралися в тел. режимі…
P.S. Як зауважив Roman Trookhin, наші стрільби – це… (читайте його пост) Наші хлопці вишкрібають із загашників трасера – щоб бачити, куди ж кулі летять… Встановити мішені нема можливості – інші підрозділи чекають своєї черги, а тут ще збоку бехи та кулемети працюють.
#Мобілізація #АТО день 238й, чт.
Спати лягав трохи швидше, бо зранку (о 04:00) заступав на чергування. Після приліг ще на пів годинки – знову поїхали з командиром (цього разу в третій Штаб)…
Поки чекач кілька годин, інший джип повіз хлопців на іншу базу міномети чистити, заїхав на стару нашу базу за ліжками, та ще за відпускниками поїхав… Зателефонували: “Рятуйте – обірвало шпильки на колесі”... Приїхав (якраз дорогою було), залишив інструменти і ліхтарик (вже стемніло), та забрав відпускників з речами. Ще встиг заїхати на 2 відділення Нової Пошти і забрати 6 посилок хлопцям…
P.S. Замовив нарешті й собі шпильки – бо й досі їзджу без 2х…
P.P.S. Так виглядає модернізована підвіска мого джипа.
#Мобілізація #АТО день 239й, пт.
Зранку возив відпускника на автобус, а пізніше поїхав зі старшиною на Склад бригади. Поки наші батальйонні вантажити харчі, ми отримували речі – кому чого бракувало (берці нові 45 і 46 розміра, 4 дощові форми, 1 форма літня, 1 штани зимові та 1 гумовці). Коли було завантажено на цілий батальйон, нам відвантажили нашу частку (хоча, якщо лічити кількісно, то мабуть трішки недодали): картопля, буряк, морква, капуста, макарони, консерви рибні, тушонки м’ясні, згущик, томатна паста, олія та оцет, мед, печиво, чай, масло, сир, яйця, м’ясо (сокирою вділили), навіть ковбаса і кури перепали! Таки добре завантажуватись безпосередньо.
Дорогою назад довантажились передачами, та придбав “миколайчики” на прохання замполіта – значить і до всіх солдат завітає.
P.S. Та навіть на цому Складі не було форми мого розміру – тож я єдиний, хто ще не отримав другої “літньої” форми.
P.P.S. Хоч і не дуже хочу отримувати – потім думай, куди то все пакувати при переїздах…
#Мобілізація #АТО день 240й, сб.
МИКОЛАЙ – віриш ти в нього, чи ні, та завше знайдеться хтось, хто виконає його роль, і презентує щось приємне/корисне/смачне.
Зранку знайшов наклейку-герб на машину (від старлєя)…
На ранковому шикуванні всі отримали по трюфелю і вафельці (від замполіта)…
Вдень отримали багато фруктів і цукерок (від волонтерів із Суховолі, Львівщина)…
А ще їздив за відпускниками на залізничний та авто-вокзали, заїздили на другу базу (завезли харчі та “миколайчики”), та отримували посилки – в тому числі “миколая” від нашого першого повара (який у відпустці зараз) для кожного солдата з батареї (що саме – вже завтра подивимось, бо повернулися затемна)…
Ситі й вдоволені солдати надвечір вже розпочинать колядувати. Може й вертеп зроблять?..
P.S. Чомусь “мій куточок” найбільш привабливий у кімнаті – всі норовляться поставити свої речі на мою тумбочку, сісти на моє крісло: сьогодні прибулий медик приймав хворих на моєму ліжку, а частину подарунків від волонтерів теж засунули під моє ліжко.
P.P.S. Може спробувати вчинити бардак, а не тримати все впорядковано?
