Все мы вроде вышли из советской шинели. У всех нас опыт (о котором мы 20 лет молчали) более-менее один и тот же. Отношение к насилию, границам, неприкосновенности, и т.п. у нас у всех сформировалось в рамках действительно общей советской культуры. Но этот флешмоб появился в украинском секторе фб, и это неслучайно
Хто і чому зриває виконання Указу Президента України №17/2016 від 22.01.16 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років”?
Ми чомусь мало про це замислюємось, але кожна інформація продукує певні сенси та категорії поведінки в голові кожної людини. Простіше кажучи, якщо людина слухає шансон то і поводитися вона буде відповідно до почутого в пісні “уркі”
Власне треба бути уважними, бо на кінець липня ФСБ щось планує у Києві за участі різних політичних діячів, які на підкормці, – мова йде про йулю, ляшків, сволоту, гОппоблок та іншу наволоч. Тому уважно стежте за подіями, які розгортатимуться в останній тиждень липня. Можуть бути різні провокації, чергова активізація на фронті, інформаційні і хакерські атаки – тобто весь арсенал диверсійної та підривної діяльності.
Просто мене завжди цікавило як складалися долі тих, хто нівечив жіночість матерів покоління моїх батьків… Як вони жили, які історії розповідали своїм синам, внукам?
Для того, чтобы добиться уважения окружающих, прежде всего надо начать уважать себя. Водителей можно и нужно принуждать уважать законные права пешеходов. И начинать это надо с уважения к себе и своей жизни, которой не стоит пренебрегать, бросаясь под колеса.
І не кажіть скільки це буде коштувати. Радійте, що є хороша справа, куди ви віддаєте гроші. Вони знайдуть шляхи як до вас приходити знову і знову. Бо вони потрібні вам для хорошої справи. Віддавайте ваш час, знання, компетенцію.
Творіть реформу освіти сьогодні. Своїми руками. Шукайте однодумців. Творіть прецеденти для нових освітніх законів. Хто як не ми батьки, вчителі для наших дітей!
Живущие по периметру западных границ России народы по причине наличия у них неотъемлемого права на самосохранение, обладают естественным правом на защиту.
Більшість респондентів вважають Україну цінністю, за яку варто боротися і бачать загальним обов’язком допомогу українським військовим. Лише 23% бачать у військових АТО реальну загрозу суспільній безпеці
Люди найбільше відчувають дискримінацію у сферах медичного забезпечення, працевлаштування та взаємодії з органами державної влади. Вони є пріоритетними для змін. Якщо люди перестануть вважати себе дискримінованими у цих сферах, будуть відчувати менший тиск, то вони стануть менше відволікатися на свої проблеми і почнуть бачити проблеми меншості
Після окупації Донецька – центру тяжіння грошей, можливостей та впливу на Донбасі – ситуація змінилася. Значна кількість людей проукраїнських поглядів змушені були виїхати з окупованих територій і автоматично розпочалося переосмислення цього регіону