Харків. Хроніки атаки на місто, день 75-й (09.05.2022)

Обстріли московитами міста були, але їх було дуже небагато, при цьому вони всі припали на на північні околиці міста. Гірше ситуація у передмістях на північ від Харкова, зокрема, і по звільненим селам. На північ і на схід від Харкова бої – тепер московити обороняються. На південному сході області також бої.

Кількість московитських обстрілів Харкова була дуже невеликою. Кількість настільки невелика, що їх можна буквально перерахувати на пальцях однієї руки, а ще й де прилетіло – часто сказати складно – це північні передмістя район Північної Салтівки, селища Жуковського, околиці П’ятихаток. У ніч на понеділок прилетіло по Сокільникам – в районі Меморіалу Другої світової війни в Лісопарку. Отаке от вітання з “дньом пабєди”.

На північних околицях – постійні обстріли. Обстріли Слатиного, Прудянки, околиць Дергачів, Руської Лозової, а також Руських і Черкаських Тишків і Циркунів. Власне, обстріли та всі звуки відкотилися саме туди і у Харкові чуються їх відлуння. Інформації про обстріли Богодухова чи Золочева в цей день не було (інформація ОДА за добу з ранку до наступного ранку – 8 травня вони були). Також були обстріли селища Рай-Оленівка Пісочинської селищної громади, яке розташоване біля смт Пісочин. Також московити обстрілювали і район Чугуєва.

Один із частково зруйнованих будинків у Малій Рогані Фото: Сергій Петров, ліцензія CC BY-SA 4.0.
Один із частково зруйнованих будинків у Малій Рогані Фото: Сергій Петров, ліцензія CC BY-SA 4.0.

На північ від міста тривають бої – рашисти тримають оборону, час від часу намагаються контратакувати. На північний схід від міста триває наш контрнаступ – 227-й батальйон територіальної оборони ЗСУ повідомив про звільнення 4 сіл – Верхній Салтів, Замулівка, Байрак та Рубіжне. Це також підтвердив і волонтер Роман Донік. Зазначу, що офіційної інформації від Генштабу щодо них ще не було. Мене дуже хвилює ситуація із станом історико-археологічного музею-заповідника «Верхній Салтів» та збереженість його унікальної колекції. Адже існує ймовірність, що московити розграбували її та вивезли частину до московії. Що стосується села Рубіжне (не плутати з місто на Луганщині) – то це чудова місцина. Бував там багато разів у дитинстві, і от що скажу – з тих круч можна тримати станцію Вовчанськ на лінії Бєлгород – Куп’янськ під вогневим ураженням, а це означає, що постачання окупаційних військ напряму з Бєлгорода можна затримати.

У місті тихо та малолюдно. Через брак пального на дорогах зовсім мало машин. Місто живе своїм воєнним життям, ситуація стабільна. Тиша багатьох напружує, оскільки є побоювання, що тиша в певний момент може припинитися. Кількість обстрілів настільки мала, що її не можна порівняти з тим, що було тиждень – півтора тому, коли ситуація була прийнятна на той момент.

Але повертатися до Харкова ще рано. По-перше, через брак пального по всій країні, по-друге, почекайте поки ситуація стабілізується і не буде спалахів активності рашистів. Крім цього, зважте, що транспорт не ходить, роботи немає. Повернутися, щоби забрати речі чи забити вікна – прийнятний варіант, а от лишатися в місті – навряд чи. Якщо, звісно, Ви не плануєте волонтерити чи в якийсь інший спосіб допомагати обороні та функціонуванню Харкова.
Міський голова Харкова Терехов хоче по-швидкому перейменувати деякі вулиці і вирішив, що типу люди мають вирішити (це ж для нього аргумент перед фахівцями – істориками та фахівцями з топоніміки). При цьому більшість варіантів або не мають історичного підґрунтя, або базуються на локальній, а не національній ідентичності. Героїв Харкова, Київський (при тому, що шлях на Київ – Полтавський шлях), Захисників України (хоча би майдан обабіч проспекту є), Харківський. Останній і перемагає у “голосуванні” у соцмережах. При цьому Харківська топонімічна група та багато інших активістів пропонують назви Чугуївський (історична назва) чи Ізюмський шлях. Як я і передбачав, процес перейменувань міська влада максимально зведе до формалізму, а також буде все робити для просування локальної ідентичності (щоби при зміні влади – ну може “браття” ще коли-небудь прийдуть) не треба було міняти назви вулиць. Як казав його попередник – кєрнєс “всьо хєрня, давай по-новой”.

Провела сесію Харківська обласна рада. В онлайн-режимі на неї зібралося 98 депутатів зі 120. Було підтримано звернення щодо засудження військову агресії московії, про те, що вся територія Харківщини – частина України, а також закликали люде на окупованих територіях ігнорувати псевдовибори на цих теренах та будь-які нормативні акти окупаційних адміністрацій. Російської Федерації та виступили на підтримку територіальної цілісності та незалежності України. Крім того, 28 осіб вийшли зі складу фракції ОПЗЖ Харківської облрада. Єдиний, хто не вийшов з фракції – Геннадій Мацегора – мер-колаборант з Куп’янська. 12 осіб з 28 утворили депутатську групу “Відновлення України”. Дякую, але краще відновлювати Харків, Харківщину та Україну без колишніх ОПЗЖитстів Більше того, вас треба ще й перевірити СБУ на наявність контактів з московією.

У Харкові жодних заходів до “Дня перемоги” не було. Власне, і святкувань також – лише десь у дворах поодинокі індивіди якось намагалися типу “святкувати”. Насправді, святкувати “День перемоги Колими над Бухенвальдом” немає жодного сенсу – один окупант змінився іншим, одні концтабори – іншими. Адже з 1920 року і до 1991 року Україна була окупована московією після знищення Української Народної Республіки. Треба святкувати день закінчення війни в Європі та пам’яті всіх, хто віддав свої життя у боротьбі із нацизмом – а в Європі цей день припадає на 8 травня. Лише совєти, щоби не бути як всі, вирішили святкувати “9 травня”.

У Циркунах під час розмінування території біля мосту знайдено тіла двох жінок, які підірвалися на міні. Повертатися чи їздити до щойно звільнених сіл небезпечно через замінування московитами багатьох місць, часто і домівок, а також через постійні обстріли цих територій. До того, ж двоє саперів отримали поранення різного ступеня важкості під час розмінування території звільнених населених пунктів Харківщини.

Був у Малій Рогані. Багато будинків з дірками від уламків в дахах, є і прильоти по дахах, є чимало зруйнованих чи частково зруйнованих будинків. У школі немає практично усюди вікон, є сліди від пожежі. А так – звичайне село, яке говорить слобожанською говіркою. Спілкувалися з місцевими – власне, це була мета поїздки з колегами-журналістами. Московити сюди увійшли на 6-й день широкомасштабного вторгнення – 1 березня. Місцеві кажуть, що вони ховалися від рашистів, з ними не спілкувалися, виживали за рахунок власних запасів, але були відчайдухи, які через поля ходили до Харкова купляти продукти харчування. Крім випадку зґвалтування, про який я писав, дехто з мешканців знає про як мінімум один випадок вбивства місцевого жителя. Під час окупації в елі було десь із 120-150 мешканців, а зараз люди поступово повертаються – їх вже десь із 500 із 2,5 тисяч до широкомасштабного вторгнення московитів. Дехто допомагає сусідам – розносить гуманітарну допомогу. Радіють, що прийшли українські війська – дивляться на майбутнє з оптимізмом.
На Слов’янському та Барвінківському напрямках тривають бої та обстріли Барвінкового.

На тимчасово окупованих територіях Харківщини сьогодні святкували “дєнь пабєди”, “бєссмєртний полк” та інші елементи “побєдобєсія”. У Куп’янську на таких заходах, крім т.зв. “голови тимчасової адміністрації Куп’янська” колаборанта Геннадія Мацегори був ще й подібний т.зв. “голова” з Козачої Лопані Віталій Ганчев, якого окупанти проголосили “головою тимчасової адміністрації звільнених територій Харківської області”. Обидва виправдовували війну московії проти України і наговорили, схоже, на пожиттєвий строк.

У Вовчанську також подібні заходи були. Зібрали дуже небагато людей. Там же колаборанткою стала голова Вовчанського районного суду Ірина Уханьова, якій готують підозру у вчиненні державної зради.

До речі, московитським гауляйтером Харкова мав стати Дмитро Святаш – колишній нардеп від “партії регіонів”, який обирався у 170 виборчому окрузі – це Московський район, Салтівка, яка постраждала від обстрілів рашистів. Звісно, частина Московського району Салтівки (Північна Салтівка – Київський район) менше постраждала за Північну, але все одно масштаби пошкоджень і руйнувань великі. Так. він обирався від мого округу, і від поруйнованої частини, де я мешкав до початку березня 2022 року. З одного боку. найбільші пошкодження Салтівки пояснюються тим, що з цього боку московити найближче підішли до Харкова, а з другого – таки, схоже, відмашкою Святаша – “руйнуйте”. Щодо Святаша триває розслідування, він переховується в москві. А ще його батько Володимир Святаш – депутат Харківської обласної ради від Блоку кєрнєса “Успішний Харків”, зараз як і син також переховується в московії. Питання до партії, голови фракції у облраді Кирила Кернеса та пана Терехова: коли цю людину буде виключено з фракції та відкликано в нього мандат за процедурою чинного законодавства? Дуже важливе питання, як на мене.

З окупованої території Борівської селищної громади рашисти відводять частину військ у напрямку Куп’янська, зокрема, з смт Борова та села Богуславка Борівської громади. Також в окупанти відловлюють на вулицях курей, качок, гусей, а також відбирають або обмінюють у місцевих мешканців свиней та продукти харчування. Схоже, на деякі “труднощі” із забезпеченням. Чи просто – жага до мародерства. На пропагандистських відео із сіл Борівщини московити приховують місцевість, очевидно, щоби не показувати зруйнованих будинків навколо.

Важкі бої поблизу Лимана, по берегу Сіверського Дінця. через який московити хотіли переправитися по понтонних мостах, але наші військові ці спроби припинили. Тривають бої на околицях Рубіжного та біля Сєвєродонецька. У Білогорівці витягнути з-під завалів людей неможливо. У селі Шипілове так само не можливо обстежити завали, де у підвалі перебувало 11 людей, – поліцейських, які спробували це зробити, обстріляли рашисти. Один з поліцейських отримав поранення.

Постійні обстріли міст і сіл Луганщини і Донеччини – є руйнування. багато загиблих та поранених. Бої поза Попасною на нових рубежах, в районі Авдіївки і Мар’їнки, Великої Новосілки Донецької області, а також Гуляйполя та Оріхова Запорізької області. Гуляйполе та Оріхів, а також ближчі села обстрілюють з артилерії.

На окупованих територіях півдня України також був “дєнь побєдобєсія”. У Херсоні, як заявили, розтягнули найбільшу “гєоргієвскую тряпочку”, але крім людей. які її тримали, частина з якої – звезена масовка, нікого більше не було. Це все, на що спромоглися московитські пропагандисти, хоча знімали ніби так, що багато людей. А от зняти згори – і вся пропаганда розвіюється.
У Мелітополі оголосили т.зв гауляйтера (“главу тимчасової адміністрації”) Запорізької області- ним став Євген Балицький, колишній нардеп, а зараз депутат Запорізької облради від “опоблоку”. До речі, гауляйтерка-колаборантка Мелітополя Галина Данильченко була помічницею у часи, коли Балицький був нардепом.

Спеціальну номінацію Пулітцерівської премії присудили всім українським журналістам за висвітлення війни. Не буду примазуватися – багато журналістів зробили набагато більше за мене і бували в набагато небезпечніших місцях ніж я та наша команда документаторів. Але і ми також докладали і будемо докладати своїх зусиль для висвітлення наслідків руйнувань і пошкоджень цивільної інфраструктури Харкова та Харківщини. Не за призи, нагороди чи ще щось, а просто через 2 обставини: московити мають бути притягнуті, хтось має моніторити і фіксувати. Фіксація відрізняється від традиційної журналістської роботи, бо це не красива фоточка, а просто план чи деталь місця злочину. Тут не до краси, тут до того, аби все було видно.

Президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України – він спрощує процедуру надання самої техніки, але фінансування її окремими законами має ухвалювати Конгрес. тепер важливо пришвидшувати саме цей етап, щоби нам надавали якомога більше необхідної допомоги, яка вкрай потрібна на фронті. Без тиску нашої діаспори в США не обійтися.
У Варшаві посла московії Сєргєя Андрєєва облили штучною кров’ю і не дали покласти квіту до меморіалу воїнам із СССР. Організувала акцію українська журналістка Ірина Земляна, яку затримала пізніше поліція.

Смішне. Авіаційну частину параду у Москві за офіційною версією оголосили через “нельотну погоду”, хоча погода була нормальна, але, за чутками, “літак судного дня” Іл-80 був технічно несправний і просто не міг летіти, а без без “гвоздя” програми авіапарад – неавіапарад. Так само авіапараду не було в багатьох інших містах московії, подекуди навіть без техніки. Десь у якості техніки представили “новинку танкових військ” – показали танкетку 1920-х – початку 1930-х років (цікаво, як вона ще їздить – схоже, іноземні двигуни). а у Волгограді на параді літав кукурудзник По-2. Цікаво, а що трапилося з авіацією і з технікою? Вона що – кудись утопла, як і корабель?

Премію Дарвіна сьогодні отримують:
– Юлія Тимошенко, яка на підборах, у спідниці та у броніку без каски прогулялася поруйнованою Північною Салтівкою. На підборах по розбитому асфальту, ага. Це настільки феєрично виглядає, що немає слів. Без каски. Коли до лінії фронту кілометрів 5-6, тобто є ризик прильоту навіть міною.. Але, схоже, під жодну каску не лізе коса, яка щодня довшає – бабця хоче виглядати як 20-річна… Премію Дарвіна явно розділяє її охорона та ті, хто її возив тими місцями. Про безпеку не думають головою. якщо вона є, звісно, а не “і у нас в селі є-БЮТ”.
– московити з Бердська Новосибірської області, у яких під час реконструкції Другої світової війни загорівся бронетранспортер.

Віримо в наших захисників та ЗСУ! Підтримуймо волонтерів, медиків та рятувальників. І наближаймо нашу перемогу!

Сергій Петров

About Сергій Петров 249 Articles
історик, аналітик Інформаційного Центру "Майдан Моніторинг" (сайт "Майдан"), громадський активіст, редактор української Вікіпедії