Володимир Литвин постійно бре…грішить проти істини і Конституції.
Не так давно до Апарату ВРУ полетів інформаційний запит з простим ніби запитанням – чи були випадки непідписання Головою ВРУ В.Литвиним актів, прийнятих Верхорадою з порушенням процедури, зокрема – з порушенням конституційної вимоги щодо особистого голосування народних депутатів.
Оскільки перші вкрай каламутні абзаці листа за підписом пана В.Зайчука перекласти простою мовою (не кажучи вже про мову юридичну) не вдається, звернімо увагу, що з всіх інших абзаців випливає одне – таких випадків не було, і пан Литвин бадьоро підмахував верховнорадянські акти, хоч би і вони приймалися у відверто неконституційний спосіб депутатського багатокарткового збоченського піанізму.
Можливо, працівники Апарату вважали, що пославшися на низку норм Конституції та Регламенту, вони дуже переконливо і елегантно пана Литвина захистили. І воно було б так, якби не одна, так би мовити, “дещиця”:
Роз’яснюючи зміст ст.94 Конституії України, Конституційний Суд України у своїх рішенні №17-рп/2009 від 07.07.09 сказав: “підпис Голови ВРУ під текстом закону засвідчує відповідність його змісту прийнятого органом законодавчої влади рішення, дотримання встановленої Конституцією України процедури під час прийняття закону, зокрема прийняття законів необхідною кількістю голосів від конституційного складу ВРУ“.
Як часто кнопкодави-піаністи плюють на “встановлену Конституцією України процедуру”? Мабуть на кожному засіданні, що відомо чи не кожному: ролики з депутатською біганиною по сесійній залі, з віртуозними пасами пустливими руками та з перехиляннями депутатських тілесів в інші ряди задля багаторазового акту вставляння і натискання багаторазово були хітами телевізійних новин та надійно оселилися в YouTube. І скільки ж разів спікер “засвідчив дотримання встановленої Конституцією процедури”? Cудячи з відповіді Апарату ВРУ, як ми її зрозуміли – щоразу. Що і вимагалося підтвердити.
Апарату ВРУ варто ретельніше “вчити матчастину“.
“Опозиції“, якщо така існує, не завадило б потягнути Литвина до суду, наприклад стосовно найодіозніших законів, піаністично проголосованих (де взяти записи порушень – в інтернеті, архівах телеканалів та зокрема – телеканалу “Рада”, де зберігається все, а в того ж Апарату мають бути дані про персональну реєстрацію нардепів того чи іншого дня).
А Литвину… а що Литвину – така його непочесна доля сірого статиста-виконавця. Сам таку обрав.
