14 листопада низка громадських організацій трубила у труби, била у блакитно-жовті барабани під Комітетами Верховної Ради, намагаючись привернути увагу перехожих до того, що їх безпосередньо стосується, а саме – новий Трудовий кодекс. Вже третій рік громадські організації боряться проти деяких положень законопроекту депутатів-регіоналів Василя Хари, Олександра Стояна і Ярослава Сухого, які, як вважають організатори акції, суперечать інтересам десятків мільйонів громадян, що реалізовують своє право на працю.
Завдяки цій боротьбі зміни є, але, на думку організаторів акції, проект Закону все-одно лишається агресивним щодо українського працівника. Зокрема, через:
– відеонагляд на робочому місці. Стаття 28 оминає питання про збір і збереження інформації, отриманої в ході запису. У ній не вказано міру відповідальності за порушення ст. 32 Конституції України, в якій говориться, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Ніхто не застрахований від оприлюдення конфіденційної інформації, яка охороняється Конституцією.
– можливість встановлення 12-годинного робочого дня та 48-годинного робочого тижня без згоди профспілки (ст. 143);
– дискримінаційну категорію малих підприємств (до 20 осіб), на яких допускається робота у вихідні дні без відповідних компенсаційних виплат. Також працівники будуть звільнятись за 2 тижні, а зарплата змінюватиметься за 1 місяць. У чинному Кодексі обидва строки складають 2 місяці. (ст. 302 – 305);
– можливість розривання трудового договору із підприємцем-фізичною особою без вихідної допомоги і в будь-які строки (ст. 314);
– можливість заміни нормативних актів роботодавця трудовим договором;
– збільшення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з 6 до 12 місяців.
Роботодавець також не повинен оплачувати підвищення кваліфікації працівника (ст. 330), а на час навчання стаж може зупинятись (ст. 323). Закон проекту №1108 допускає звільнення за абстрактним формулюванням «вчинення аморального проступку» навіть якщо ці дії не пов’язані безпосередньо з роботою (ст. 104). Законопроект також передбачає уклаладання строкових договорів з науково-педагогічними і творчими працівниками, наприклад, журналістами (ст. 69). Якщо договір укладено строком до 2 місяців, то допускається звільнення за двотижневу хворобу, а про скорочення працівника сповіщають за один тиждень (ст. 71).
Для студентів та молодих спеціалістів у законопроекті також є нововведення. Якщо парламент прийме законопроект, то випробувальний термін без згоди профспілки збільшуватиметься з 3 до 6 місяців (ст. 48). Від випробувального терміну звільняються випускники, якщо вони вперше стають до роботи саме за здобутою спеціальністю (ст. 47), а згідно чинного Кодексу таким «імунітетом» володіє кожен випускник.
Автономна Спілка Трудящих переконана, що законопроект №1108 є ще одним актом класової боротьби, яку її ведуть представники правлячих верств проти найманих працівників. Це – антинародний крок, такий як прийняття Податкового Кодексу та пенсійної реформи, що зроблять простих людей біднішими, а великих приватних власників багатшими. Організатори покладають відповідальність на віце-прем’єр-міністра соціальної політики Сергія Тігіпко і Президента Віктора Януковича за антисоціальний курс виконавчої влади.
На мітинг зібралось близько 40 чоловік. Автор статті запитав представника Автономної Спілки Трудящих Дениса Горбача, чому влада має дослухатись до думок громадських організацій коли їх підтримує так мало людей?
«Здавалося б найманих працівників в Україні більше 90%, але дійсно вони не приходять сказати своє слово проти нового рудового Кодексу – каже громадський активіст. Людей не так хвилює зараз цей законопроект, як пенсійна реформа. Але тим не менше вже третій рік, починаючи з 2008 року, коли його раптово прийняли в першому читанні, його розвиток загальмувався чисельними акціями протесту громадських організацій. Я не самовпевнений, але нещодавно сам Хара відгукнувся на нашу діяльність. На комітетських слухання він говорив, що скільки можна вовтузитись із цим кодексом, і досі його не прийняли через те, що деякі «захисники прав трудящих» збурюють інформаційний простір і заважають. Люди не приходять, оскільки вони вважають, що чинний трудовий кодекс 1971 року і так не діє. Тому українці не бачать, чим може погіршитись їхнє трудове життя, якщо їхні права і так вже порушуються. Але це хибні уявлення. Ось, наприклад, у мене на роботі, де я працюю журналістом, роботодавець вивісив в 2009 році оголошення про те, що ось готуйтеся, скоро буде прийнятий трудовий кодекс і там будуть такі-то, такі-то зміни. Тобто навіть в малочисельному колективі, а не на якомусь заводі, роботодавець одразу зрозумів, які у нього будуть вигоди, і якими він обов’яково скористається.»
Ініціатори нової редакції Трудового кодексу хочуть узаконити і адаптувати трудове законодавство України до європейських трудових стандартів. За їхніми словами трудовий кодекс, який дістався нам у спадок від Радянського Союзу, вважається застарілим.
Микола Мирний
