У п’ятницю, 16 грудня, у Ватикані відбулася церемонія відкриття 30-метрової української ялинки на площі святого Петра. В інавгурації взяли участь предаставники католицької, греко-католицької та православної церков. Гостями урочистостей стали Львівська чоловіча капела «Дударик» та львівські “Звіздарі”. А також багато українців з «нової» діаспори в Італії і, звісно, паломників звідусіль.
Зранку цього ж дня Папа Римський Бенедикт XVI прийняв делегацію з чотирьох сотень українців. Зустріч пройшла в залі Клементина Апостольського палацу.
Визначна подія для України привернула увагу ЗМІ. До Риму прибула велика делегація українських теле- та газетних журналістів. Ті ж видання, що не змогли прислати своїх предстваників, передрукували новину від колег, вдаючись до оригінальних форм трактування події.
Нажаль, навіть у цій урочистій іміджевій події дехто намагається знайти неіснуючу сенсацію.
На ряді сайтів з’явилися передруки заголовлені: “Українська делегація показала Папі Римському безкультур´я”, “Українська делегація “відзначилася” під час аудієнції в Папи Римського”, “Делегация из Закарпатья показала Папе Римскому свое бескультурье”. Далі, цитуючи студента факультету соціальних комунікацій Папського Салезіанського університету Михайла Думинського, мова йде про те, що «дехто з делегатів заради вдалого кадру навіть вставав прямо на оксамитові стільці. Деякі гості в кінці прийому побігли прямо по цих стільців до Папи, щоб отримати благословення. Церемоніймейстери перегородили доступ, але одиницям таки вдалося наблизитися до понтифіка».
Щоб виправити помилку журналістів Думінський зателефонував до редакції Української газети в Італії. Він дійсно супроводжував у Ватикані групу журналістів та заявляє, що автори статті приписали йому слова, невірно інтерпретувавши текст статті газети «Сегодня». Думінський визнає лише авторство фрази «Зазвичай на зустрічі з Папою не дозволяють ходити по залу». Він ласкаво просить авторів виправити. «У залі українська делегація поводила себе толерантно і вічливо!” – стверджує Михайло.
Можливість подарувати ялинку є елементом престижу для кожної держави. Вона стає центром уваги для численних ЗМІ та багатьох мільйонів відвідувачів Риму. Для України вона є унікальною можливістю представити світові свою духовну та культурну спадщину. То чому ж комусь захотілось попсувати власний імідж?
Маріанна Сороневич
www.gazeaukrainska.com
То чому ж комусь захотілось попсувати власний імідж?
Vidpovidau: ce tradyciya nashych typu patriotiv: obchayaty Ukrajinu tak, szob voroham vzhe roboty ne zalyshylosia. Ostanni zhyvi pryklady: veresky tak zvanoi opozycii (v pershu czerju, BUTivciv) pro te, szob ne puskaty Ukrajinu v EU, bo Yul’ka-demokratka za gratamy. Ce i mazochizm, i zradnyctvo, i durist’, a sze j, napevno, cilespriamovana robota PROTY Ukrajhiny. Takoi rahul’ni i ne duzhe to j zamaskovanych vorohiv u lavach politykiv – chocz hrebliu haty. Cerkovnyky tezh svou leptu v papliuzhennia obrazu ukrajincia dodaut’: zayavu UKU pro nedorecznist’ zhyda u tradycijnomu vertepi czytaly? Oce i e – robota PROTY nas.
Те, що ницість не спить – нема сумніву і цей випадаок підкреслює важливість бути пильними. За цю пильність щира подяка пані Маріанні Сороневич та редакції Української газети в Італії.
Власне Україні і Українцям треба добре працювати над тим, щоб “засоби інформації” – чи це те саме ЗМІ, чи ОСОБЛИВО переповідання новин з уст-в-уста БУЛИ ПРАВДИВИМИ ТА БЕЗ ЗМІН ЧИ “ВІЛЬНОГО” ТРАКТУВАННЯ ЦИТАТ НА СВІЙ МАНЕР. Провокація тому процвітає та множиться, бо акуратність інформаторів зведена нанівець, люди дуже безвідповідально кидають фрази, часто-густо навіть не задумуючись над змістом і закладеною “ідеєю”. Нині небіжчик – кол.посол Росії Чорномирдін “закинув” гидке прислів’я, яке аж заяложене у вжитку “Хотіли, як краще, а вийшло – як завжди”. Чи це не ганьба для Українців таке повторювати? А про “Фількіну грамоту” взагалі поняття не мають, що отець Филип був засланий Петром Першим у Сибір за те, що, як християнин пробував наставити сатрапа на праведний шлях своїми посланнями грамотами. А коли ця фраза вживається у народі ? Як заходить мова про щось неправдиве чи безвартісне. Те, що пан Михайло Думінський апелює ласкавим проханням – дуже ввічливо з його боку, але , ТУТ ТРЕБА ТВЕРДО НАСТОЮВАТИ на тому, щоб БУЛО ОФІЦІЙНЕ СПРОСТУВАННЯ від усіх тих джерел, хто його “процитував” з шкідливими наслідками для образу України. Це по-перше. По-друге газети, які “дозволили” собі такі вольності повинні бути покарані штрафом.
Не зовсім зрозуміла коментер