«Русскій мір» знову пішов в атаку … в Аргентині

«Русскій мір» знову пішов в атаку, але тепер уже не тільки в Україні, але й і в інших країнах, та все-таки об’єктом атаки залишається Україна, – «Обращение: Координационный Совет Российских Соотечественников проживающих в Аргентине, в поддержку народа Украины, в защиту «русского языка».

Дорогие друзья, соотечественники, Русская диаспора в Аргентине, выражает беспокойство, по поводу курса Правительства Украины на перевод всего образования на «державну мову», массовое закрытие русских школ, детских садов и академических групп в институтах.

Мы получаем массу писем и звонков, от русских людей проживающих на Украине, от организаций соотечественников. Кто, когда, где и как спрашивал мнение людей по поводу того, хотят ли они, чтобы их дети учились на чужом для них языке? В большинстве городов Украины, люди думают и говорят на русском языке.

Как мы понимаем, государство проводит политику украинизации против воли огромного количества собственных граждан. Когда принимали Конституцию Украины, мнения граждан относительно статуса русского языка тоже никто не спрашивал.

Мы русские организации Аргентины, выступаем в поддержку русского языка на Украине, выражаем поддержку всем организациям, борющемся за предоставление права, гражданам Украины, самим выбирать, на каком языке должны учиться и говорить их дети, их внуки, мы за то, чтобы «русский язык», снова стал государственным языком Украины.

Велик и могуч – великий русский язык.

Сколько людей сегодня говорят на нем? Миллионы людей, наших русских соотечественников, сохраняют русский язык, говорят на нем более чем в 50-ти странах мира, и защита «русского языка» на его Родине, на Украине, наш всеобщий долг, ради будущего наших детей, ради славного и великого будущего всех русских людей, всего Мира.

За статус «Русского языка»- как государственного, соотечественники, Всех стран, объединяйтесь!!!

Координационный Совет российских соотечественников в Аргентине

16 ноября Координационный Совет Аргентины, Заседание номер 5.Буэнос-Айрес

По информации Марины Толкачевой (Аргентина)».

        Дане звернення нагадує радянські часи, коли думати і робити можна було тільки так як накаже, спрямовуюча і направляюча комуністична партія, а якщо були протести за кордоном, і по телебаченню показували мітинги у «загниваючому» Західному світі, то це були мітинги за Мир з червоними прапорами. Спочатку підсвідомо, а потім і свідомо, багато людей почали розуміти, що якщо відбуваються, якісь абстрактні мітинги за Мир, то організувало ці мітинги радянське КДБ. Тому, хотілось би знати, чому саме  російська діаспора в Аргентині, зацікавилась проблемою другої державної мови в Україні? Невже КДБ просто поміняло назву, і у своїй діяльності за кордоном, переорієнтувалось з мітингів за Мир, на русифікацію українців?..

        Тож дивним має вигляд «беспокойство» аргентинських русских з приводу переведення української освіти на українську державну мову. А на яку державну мову переведено, наприклад, освіту у Німеччині, Польщі, чи тій же Росії? Декілька місяців тому, в Україні відбувалися зовсім протилежні процеси, закривалися школи саме з українською мовою навчання, і ніким іншим як відомим прихильником усього русского, міністром освіти і науки Дмитром Табачником.

        З тим же Табачником українське суспільство мало дискусію, – як правильно говорити, – їхати, на Україну, чи в Україну? Те саме, тих хто живе на Україні чи в Україні. Пану Табачнику усе одно як, а от фахівці з української мови кажуть що правильно їхати в Україну, жити в Україні, бо якщо на Україні, то це означає, що, багато хто ще не позбувся колоніального мислення. Адже, українці їздять у, в Росію, а не на Росію… Шкода що не тільки аргентинські росіяни, але й керівники російського відомства яке співпрацює зі своїми співвітчизниками за кордоном, «Россотрудничество», – «30 ноября в рамках официального визита на Украину Председатель Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации Валентина Матвиенко посетила Российский центр науки и культуры в Киеве, где состоялась ее встреча с представителями широкой украинской общественности.», – теж вважають, напевне, що здійснюють візит на Україну, тобто на свою колонію…

За логікою аргентинських росіян, якщо в Україні є люди російського походження, для яких Україна є їхньою батьківщиною, і вони хочуть щоб російська мова в Україні була другою державною, то така ж ситуація є і в Аргентині, там теж є росіяни для яких Аргентина стала батьківщиною. То чому російська діаспора в Аргентині не добивається статусу другої державної російської мови в цій країні? Чому каменем спотикання має бути Україна? І що означає гасло, – «За статус «Русского языка» – как государственного, соотечественники, Всех стран, объединяйтесь!!!». Тепер що, росіяни у всьому світі будуть об’єднуватися задля того, щоби добитися другої державної російської в Україні?

А чи знають представники російської діаспори в Аргентині, скільки українців проживає на території Російської Федерації? Тільки за переписом три мільйони. А чи знають скільки шкіл з українською мовою навчання? – Ні одної. Скільки засобів масової інформації, телебачення, культурних осередків тощо? Чи можна порівняти з тим що є в Україні російською? – Та, мабуть що ні. Зрештою, напевно, російська громада в Аргентині не знає, що українські громадяни не залежно від походження, уже добре розуміють що означають подібні звернення щодо другої державної мови (особливо перед виборами), бачать і вже ситі «по горло» опікою північного сусіда, їм не раз про це говорили і обіцяли райське життя…

Схоже, що представники «Русского міра» в Аргентині, враховуючи відстань до України, не можуть догадатися, що «Русскій мір» в Україні не сприймається, оскільки від нього пахне вчорашнім днем… Що Український народ давно визначився з інтеграцією в Європейські структури, а не в нереальний, міфічний «Русскій мір» з його Євразійськими і Митними союзами. Чи може варто чекати ще подібних звернень і від інших російських діаспор? Адже їх є аж п’ятдесять…

09-12-2011                         Юрій Сидоренко