Минули 20 роковини того, що ми називаємо або “здобуттям Україною незалежності”, або “розпадом СССР”. Минуло 7 років від часу президентських виборів 2004 року, подій на Майдані – ми називаємо їх “Помаранчевою революцією”. Наближається 2 річниця президентських виборів 2010 року, який багато хто називає “Синьо-білою контрреволюцією”. А ще була “Революція на граніті” та багато інших подій, які так чи інакше визначали долю України.
Але бачення цих подій, як революцій, в більшості радше метафоричне. І те, що ми вдаємося до використання метафор, а не точних дефініцій, призводить чималих проблем. Вони породжують великі суспільні очікування, а потім великі розчарування. Тому ми повинні тверезо подивитися на ці події і принаймні частково зрозуміти до чого вони призвели чи ведуть.
Далі – у тексті Тараса Возняка тут
Дуже добре, Пане Возняк, що Ви влучно визначили ситуацію. Маєте рацію, що через гру слів, метафори, пісний гумор, можна все втратити. Хочу додати, що РОЗЧАРОВУВАТИСЯ дла українці завелика розкіш на яку вони собі не можуть дозволити.