Листки календаря року, який вже ось-ось готується передати свою естафету Новому 2012, повному надій та сподівань, спонукають усіх нас хоча б коротенько застановитись над тим що було у 2011.
З наближенням Нового Року, на вулицях міст та сіл, все більше і більше можна почути привітання «з наступаючим» і «нехай Новий Рік буде кращим від старого». Було б прекрасно, якщо б наше щасливе та радісне майбутнє, безпосередньо залежало лише від добрих побажань і привітань! Потрібно, однак, прикласти немало зусиль, для того, щоб наше прийдешнє стало таким, яким ми його собі бажаємо. Одним з найкращих методів на дорозі до щасливого майбутнього є вміння зробити належні висновки з минулого, пам’ятаючи старий латинський вислів, що «Historia magistra vitae» («Історія – вчителька життя»). Знали древні, що говорили! Це справді велика мудрість – навчитись у минулого «не ставати два рази на ті самі граблі», особливо, коли ці «граблі» призводять до смертельних ран на тілі планети та загрожують здоров’ю та життю мільйонів людей!
В році що минає відбулися численні природні катаклізми з трагічними наслідками для мільйонів людей та навколишнього середовища! Землетрус в Туреччині, цунамі та атомна катастрофа у Фокусімі (Японія), катастрофічні повені в Таїланді – це тільки деякі з довгого переліку широкомасштабних та руйнівних «екологічних бід 2011». Аналізуючи всі природні катаклізми та екологічні лиха, в багатьох виникає логічне запитання «а чому так сталось»? Дехто висуває претензії до Бога, обвинувачуючи Його у всіх лихах світу, але відповідь, правдоподібно, слід шукати у мудрому вислові предків «Бог прощає завжди, людина інколи, а от природа – ніколи».
За підрахунками спеціалістів минулий 2011 рік, через різні природні катаклізми та екологічні лиха, забрав життя тисячам людей, залишивши десятки тисяч зранених доль, а збитки, завдані світовій економіці – найбільші в історії людства. 350 мільярдів доларів – сума, яку за минулий рік світова економіка втратила через природні катастрофи (за даними швейцарської страхової компанії Swiss Re).
Страшно стає від попереджень фахівців про те, що число жертв кліматичних змін на землі з кожними роком зростає. За останніх десять років відбулось близько 14 тисяч різних природних катастроф, які забрали життя понад 700 тисяч людей.
Від природних катаклізмів, а зокрема від затяжних посух, проливних дощів та повеней часто страждають не ті країни, які найбільше «провинились» перед довкіллям, але й ті, які «невинні», що є вагомим викликом для глобальної справедливості та солідарності.
Останні дні в році що минає є гарним моментом для того, щоб дати звіт перед власним сумлінням та перед Всевишнім за прожитий рік. Іспит совісті повинен зробити кожен зокрема особисто, але також і ми всі колективно, цілою нацією та цілим людством. Але мабуть не вистачає просити прощення у людей та у Бога, не попросивши, при цьому, прощення також у всього створіння – природи, як і рівно ж, прощення у людей та у Бога за те що ми робимо з Його створінням і нашим спільним домом – планетою Земля.
Природа не може мовчазно терпіти насилля та наруги над собою, вона захищається, інколи дуже жорстоко та безжалісно, маючи за мету звернути увагу людей, що ми є її частиною і що систематично виснажуючи та плюндруючи своє довкілля наражаємо себе, своїх ближніх та майбутні покоління на смертельну небезпеку.
В даному контексті, як ніколи актуальною є вимога комплексного іспиту сумління, який включає також екологічні складові та питання особистої відповідальності за весь створений Богом світ. Настав час усвідомити, що кожна людина впливає на природне довкілля, що наш спосіб життя, споживання, роботи, господарювання та проведення дозвілля впливає на природу, і що цей вплив може бути менш чи більш дружнім або руйнівним, відповідно до нашої внутрішньої настанови, бажання та практичних знань.
Важливо переосмислити екологічні аспекти нашого християнського покликання і зробити цілісне навернення до Бога, яке б включало в себе також іспит сумління щодо належного ставлення до природного довкілля як до Божого створіння, яке «стогне та страждає в тяжких муках» (Рим 8, 22) нетерпляче очікуючи «виявлення синів Божих» (Рим 8,19). Боже створіння очікує від нас, щоб ми почали ставитись до нього як Божі діти, по Божому, тобто з Божою мудрістю, добротою, любов’ю та милосердям. То ж йдучи в рік 2012, якщо хочемо кращого майбутнього для себе і своїх близьких, почнімо ставитись один до одного та до всього створіння як Божі діти!
Д-р Володимир Містерман
Бюро УГКЦ з питань екології