20 лютого 2012 року, у міжнародний день соціальної справедливості, в Актовому залі Івано-Франківського технічного університету нафти та газу, відбувся черговий семінар на тему трудової міграції українців.
У роботі семінару «Заробітчани Івано-Франківщини: минуле і сьогодення», взяли участь представники Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР), Івано-Франківської обласної державної Адміністрації, обласної та міської Ради, громадськості.
У своєму вступному слові, Голова УВКР Михайло Ратушний, наголосив, що, сучасна українська трудова міграція концентрує в собі великий як фінансовий так і інтелектуальний потенціал. Для того, щоб цей потенціал був реалізований, потрібно зусилля, державної влади, громадськості, Церкви. Натомість, заступник голови обласної державної адміністрації, Роман Іваницький, відмітив, що подібні семінари на часі, і що дана тема є болючою для суспільства. До прикладу, пан Роман додав, що, обласний драматичний театр демонструє п’єсу «Заробітчанки», як відгук і реакцію на суспільні настрої. Михайло Верес, заступник міського голови Івано-Франківська, зробив акцент, на проблемі виховання дітей, які залишаються без батьківської опіки, що в місті, кожна двадцята дитина позбавлена щоденного, необхідного, батьківського нагляду. Голова обласної Ради Олександр Сич, у своєму виступі, наголосив, про потребу створення регіональної програми з повернення трудових мігрантів на Батьківщину.
У доповідях про проблеми трудової міграції, взяли участь високого рівня науковці і спеціалісти, зокрема, Василь Марчук, доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, з доповіддю, «Координація міграційних процесів в контексті європейських прагнень України».
Микола Яковина, Член президії УВКР, екс-заступник міністра культури України, з темою, «Суспільно-політичні передумови еміграції в Незалежній Україні: Івано-Франківщина наприкінці вісімдесятих початку дев’яностих років двадцятого століття», у своєму виступі торкнувся історичної тематики міграції людей з наших країв, тисячі років тому. А також, відмітив причини, так званої, першої еміграції українців у кінці дев’ятнадцятого на початку двадцятого століття. Зауважив, також, про велику кількість українців, які опинившись за кордоном, ставали відомими людьми у різних галузях діяльності, скажімо, мистецтві та культурі. Інколи, українці дивляться голлівудські фільми, і не знають, що походження декотрих героїв фільму, є з наших історичних українських земель.
Доктор економічних наук, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Михайло Романюк, зупинився на темі, «Зовнішні міграції населення України та їх регулювання в контексті євроінтеграції». Найперше, пан Михайло, пригадав, що про міграцію українців писали такі видатні українці як Василь Стефаник, так і Іван Франко. На початку нашої незалежності, міграція почалася як до України так і з України, притому, кількість тих мігрантів що виїхали була значно більшою за тих хто прибув. Виїздили, як правило, до США, Ізраїлю, Канади та Європейських країн. Прибували, здебільшого, з Російської Федерації, Казахстану, Киргизстану – кримські татари та інших колишніх радянських республік.
Михайло Петруняк, офіційний представник торгово-економічної палати України в Іспанії, підкреслив, що, – «Українці більше п’ятнадцяти років їздять на заробітки, а в Україні, і надалі продовжують вивчати феномен заробітчанства… Як би ми не старалися повертати заробітчан додому, допоки буде вибір вибирати, люди вибиратимуть». За словами пана Михайла, трудові мігранти, де б вони не були, залишаються громадянами України, а в інших країнах, мають високий авторитет, у місті Лісабоні, місцева влада, назвала одну із своїх вулиць – Проспект Українців. Хотілося б, трудовим мігрантам, покращення роботи українських посольств, бо часто, так буває, що працівники посольств не знають державної української мови і ігнорують звернення з різноманітних проблем заробітчан.
З виступу кандидата економічних наук, Олексія Позняка, який представляв Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України та мав доповідь, «Інвестиційний потенціал українського заробітчанства», ми дізналися багато статистики і можливостей задіяти українських заробітчан в Україні. На думку, пана Олексія, повернення українців не повинно бути масовим а поступовим, оскільки, різкий наплив працездатних людей, може створити проблеми для українських роботодавців. Олексій Позняк вважає, що, заробітчани, які повертатимуться, мають, здебільшого, займатися малим і середнім бізнесом, підприємництвом.
Традиційною, уже стає участь у семінарах з питань міграції, представників Української греко-католицької Церкви. Саме УГКЦ виробила систему допомоги українським мігрантам, яка працює уже багато років. Отець Василій (Поточняк), у своїй промові, назвав три питання, за якими, в основному на сьогодні, працює Церква з проблем міграції. 1. Хто ми є УГКЦ, на кого спрямована допомога? 2. Що робить УГКЦ для трудових мігрантів? 3. Що Бог хоче, щоби ми робили в Україні?
Одною із нагальних проблем заробітчанства є незнання про кількість перебування українців за кордоном. УГКЦ здійснює, постійний моніторинг тих, хто з різних причин опинився за межами України. Адже, допомогти можна тоді, коли є знання про кількість мігрантів, і про їхні проблеми та біди. Церква приділяє велику увагу і культурно-просвітницькій роботі, тому що, де б не перебував український громадянин, він у першу чергу є представником – Українського світу.
Тарас Романюк, кандидат економічних наук, доцент, Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, виступив з доповіддю, «Закордонна трудова міграція з України як реакція на низькі стандарти якості життя». Пан Тарас, зосередив свою увагу на проблемах переходу від планової до ринкової економіки в Україні, а також, вважає, що, в країні має вибудуватися така макроекономічна система, коли вирівняються доходи громадян.
Про проекти українського законодавства стосовно трудової міграції, повідомив Євген Гірник, член Президії УВКР, народний депутат ВРУ попередніх скликань. Пан Євген, розповів, що Українська Всесвітня Координаційна Рада, виступає, на сьогодні, посередником між владою, українським суспільством і вочевидь, трудовими мігрантами. Багато з того, що запропоновано УВКР державній владі, нею уже виконано, тому, роботу буде продовжено.
Повноцінну роботу у роботі семінару взяв і один із модераторів семінару, пан Дмитро Дзвінчук, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Доволі емоційним був виступ пані Оксани Пронюк, голови Товариства «Пієта», яка презентувала стенд – виставку про заробітчан з Галичини. У дискусіях взяли участь Петро Арсенич, заступник голови «Просвіти»; член Президії УВКР, Валентин Пилипчук, представник української діаспори в Росії та багато інших громадських діячів.
Велика міграція, на сьогодні, є загрозою національній безпеці України, позаяк, не закінчившись, так звана «четверта хвиля», уже починається, на думку багатьох спеціалістів, наступна масова еміграція з України «п’ята хвиля». Значна кількість, в основному, молодих людей, мають намір, згідно опитувань, покинути країну у пошуках роботи та кращих умов життя. Статистика свідчить, що переважно третина вибулих з місць постійного проживання, назад уже не повертається, навіть, якщо для повернення державою створюються умови. Майже усі виступаючі на семінарі констатували, що зупинити міграцію громадян повністю не вдасться, оскільки, дане явище є природним і відповідає цивілізованим і демократичним принципам існування людства. Але, попередити і зупинити масову міграцію можна і потрібно, для того необхідна злагоджена робота громадянського суспільства та державної влади.
Результатом роботи семінару в Івано-Франківську є, також, рекомендації, що мають вплинути на ситуацію в питаннях заробітчанства та міграції, вони спрямовані як для центральної державної влади, так і для місцевого самоврядування.
Юрій Сидоренко