Пам’ять Івана Геля вшанують у його арештантській келії

25 березня, неділя

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»

вул. С. Бандери, 1 (вхід із вул. К. Брюллова)

13:00

 Захід приурочений до перших роковин від дня смерті Івана Геля

 

Запрошуємо Вас на вечір пам’яті видатного політичного і громадського діяча, політв’язня, активного учасника національно-визвольного і греко-католицького руху.

 Ті, хто прийдуть пом’янути незабутнього громадського діяча і мирянина, матимуть змогу переглянути відеозаписи унікальних спогадів Івана Геля про конспіративну діяльність у 1960-х роках та про протистояння Комітету державної безпеки, який переслідував «шістдесятників» за національну культурно-просвітницьку діяльність.

У події візьмуть участь:

–       поет і громадський діяч Ігор Калинець;

–       упорядниця його майбутньої книжки історик Ірина Єзерська;

–       дружина Марія та донька Оксана;

–       дослідник дисидентського руху Юрій Зайцев;

–       директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий;

–       соратники Івана Андрійовича із українського руху опору 1960—1980-х років.

Контактна особа:

Вікторія Садова +380 93 011-22-65, +380 67 672-12-92

 

Довідка: Іван Гель (17 липня 1937 — 16 березня 2011 р.) — український правозахисник, політик, публіцист, релігійний діяч, один із засновників Української гельсінської спілки, радянський політв’язень. У сумнозвісній львівській «Тюрмі на Лонцького» перебував під слідством КДБ. Загалом в ув’язненні провів 16 років, на засланні — 5. У таборах брав участь у голодуваннях, зокрема, в голодуванні з вимогою статусу політв’язня. Одне з його голодувань тривало 100 діб: домагався реєстрації шлюбу зі своєю дружиною Марією. Усього голодував понад 300 діб. 17 січня 1987 р. повернувся в Україну після тривалих поневірянь. Продовжив активну правозахисну діяльність, викривав злочини радянської влади. Вніс значну лепту у те, що 1989 року УГКЦ таки було легалізовано. Зокрема, Гель був одним із організаторів зборів 250 тисяч вірних УГКЦ, що передували факту легалізації і відіграли чималу роль у прийняті цього доленосного рішення. До кінця життя залишався активним у громадському і політичному житті Львова і України, — очолював Благодійний фонд ім. митрополита Андрея Шептицького, підтримував проекти для знедолених дітей.