Вважається, що таке поняття як міграція, є сучасним визначенням, оскільки, міграція відбувається тоді, коли люди, переважно, переїжджають з однієї країни в іншу. Але, якщо заглянути п’ять тисяч років тому у Трипільську культуру, наприклад, то, побачимо, що міграційні процеси відбувалися навіть тоді.
На сьогодні науково доведено, що ми українці маємо вагомий стосунок до тих пращурів, яких називаємо трипільцями. Про історичне походження народу-нації, не в далекому минулому, пізнавали історики, археологи, антропологи (праці яких, інколи піддавалися сумніву, оскільки, не було сто процентних доказів), то тепер, за доведення істини взялися генетики. Саме дослідження генетиків, роботи яких оспорювати немає сенсу, доказують нам, що Трипільська культура була, здебільшого на території України, Румунії, Молдови. А українці, на сьогодні, мають п’ятдесят п’ять відсотків тих генів, що мали трипільці.
Трипільці, за оцінками науковців, постійно мігрували – освоювали нові простори, шукали засобів для життя. І, мабуть завдяки генетичним дослідженням, можемо домислити, що скільки б трипільців не мігрувало, більше п’ятдесят відсотків їх, усе-таки, залишалося на обжитих територіях.
Щось подібне відбувається і в сучасному глобалізованому світі – люди мігрують, мігрують і українці. Але, звісно не всі. Нації, які утворили свої країни-держави, завжди мають бути готовими до різних криз і підйомів, бо такі реалії існування держав. Коли в країні економічний підйом, притім, виникають проблеми характеру прийому імігрантів, зайвої робочої сили тощо. Коли кризові явища, люди мігрують закордон у пошуках, чогось кращого чи заробітку.
В Україні, нині, маємо спад, тому питання еміграції є дуже гострими, оскільки, покидають країну підготовлені фахівці. Але, мало хто буде заперечувати, що рано чи пізно, у нашій державі, криза теж минеться. Тоді, для української економіки, потрібно буде залучати багато фахівців зі сучасними спеціальностями.
До прикладу, Німеччина у Другій світовій війні зазнала нищівної поразки, країна була, майже вщент розбита. Але, німецький народ зумів мобілізувати свої сили на відновлення економіки і держави, посідає тепер четверте місце в світі, країна є так званою – четвертою економікою. Проблеми з мігрантами сучасна Німеччина має дещо інші, аніж у нас, – бракує висококласних освічених спеціалістів у різних галузях виробництва і не тільки. Йдуть дискусії щодо визнання дипломів мігрантів. Минулого року німецькі компанії мали вакансії на 36 тисяч інженерів та 65 тисяч програмістів.
Нещодавно депутат Бундестагу пані Віола фон Крамон-Таубадель, наголосила: «Ми все більше говоримо про брак фахівців, хоча німецьке суспільство не готове до того, щоб мігранти масово до нас їхали на роботу. Проте навіть представники Консервативної партії починають шукати креативніших підходів до розв’язання цієї проблеми. Ми знаємо, що частина українців приїхали нелегально, і тому вони інколи не мають можливості повернутися додому, але дуже багато з них не планують залишатися у Німеччині назавжди. Вони просто хотіли б приїхати на конкретний час, щоб заробити гроші і повернутися додому. Тому ми мусимо працювати над моделями циркулярної міграції, за принципами якої фахівці могли б отримати візу і дозвіл на працю і приїхати до будь-якої країни ЄС разом зі своєю сім’єю. Проте, перш, ніж ми почнемо запрошувати фахівців з інших країн, ми повинні потурбуватися про їхні права».
Сподіватися, що економічний підйом в Україні, при задекларованих реформах українським урядом, відбудеться, навряд чи доведеться. Багато хто добре розуміє причини кризи, те що, діюча модель державного управління є застарілою і неефективною (хоча різниться від радянської), а представники сучасного державного менеджменту, що при владі, є виховані і навчені не на сучасних технологіях, а на комуно-комсомольських теоріях і уявленнях про керівництво державою, що завжди було великим гальмом розвитку у будь-якому куточку світу. Олігархічно-кланова верхівка, не в змозі вивести країну на швидкі темпи піднесення держави – це видно переважній більшості українцям.
Допомогти вивести Україну з глухого тупика можуть і представники української міграції, діаспори. Зокрема, люди, так званої циркулярної міграції, саме вони є найбільш готовими до змін, більше того, найкраще підготовлені робити такі зміни. Достеменно не відомо, чи відбувалася циркулярна міграція у трипільські часи, але, те що, така форма міграції є позитивна для теперішніх українських реалій, – очевидно. Українські мігранти, заробітчани, приносячи зиск європейським націям, роблять те саме і в дома в Україні сьогодні, оскільки їхні зароблені гроші, давно дають користь українській економіці. А в разі, коли в Україні почнуться швидкі зміни, і Україна потребуватиме готових фахівців, представники циркулярної міграції, будуть першими хто почне відновлювати у себе на батьківщині економічний ріст і достойний рівень життя.
Юрій Сидоренко